Днями ми публікували матеріал про сучасну українську музику на сцені Національної філармонії України, котрий частково відображає репертуар музичних колективів за минулий рік. Нині ми зібрали коментарі художніх керівників та головних диригентів національних музичних колективів, аби зʼясувати якими є їхні плани на 2024 рік, як буде розвиватися репертуарна політика та що нового очікувати протягом року.
Євген Петриченко, начальник відділу концертно-гастрольної діяльності Національного будинку музики:
Зазвичай Будинок музики планує роботу на наступний рік наприкінці поточного. Це відбувається у кілька етапів: аналіз нинішньої ситуації, визначення пріоритетних напрямків розвитку та інформування наших артистів. Наприклад: укінці 2023 року ми зібрали репертуар за рік і виявили, що частка української музики серед усього складає 20%. Це нормальний показник, але ми хочемо його збільшити до 30–35%.
Відповідно, ми прокомунікували нашим артистам завдання — звернути більше уваги на українську музику. Тож вони мають повну свободу формувати програми своїх концертів, але з урахуванням визначених пріоритетів.
Звісно, ми враховуємо як на які концерти ходить публіка.
«У 2023 році значним успіхом у відвідувачів Будинку музики користувалася сучасна музика. За нею йде романтична музика, тоді барокова, і наостанок — класицизм. Відштовхуючись від цих запитів, ми й плануємо репертуар на 2024 рік»
Цьогоріч будемо пробувати цікаві формати концертів. До прикладу, матимемо своєрідні реконструкції, у яких повністю відтворено програми концертів, що відбувалися у Києві 100 років тому — із музикою Лятошинського, Гіндеміта та їхніх сучасників. Liatoshynskyi Capella: Early Music Ensemble запропонують низку музично-просвітницьких подій Baroque Education. Це чудова можливість формувати довкола себе авдиторію уважних, вдумливих слухачів. Разом із тим продовжуємо серію літературних концертів із Іваном Малковичем, будуть також авторські концерти українських композиторів.
Окрім концертної діяльності, плануємо записи із нашими музикантами. Поки маємо дві ідеї: записати камерно-інструментальні твори Бориса Лятошинського та оркестрову музику українських авторів, створену після 2022 року. Це твори Золтана Алмаші, Олега Безбородька та інших.
Важливим завданням для нас є презентація української музики. Але з її виконанням не все так легко. Не завжди є доступ до нотного матеріалу: якісь твори перебувають у стані рукопису, якісь — невідомо де шукати. У такому разі, аби виконати твір, треба провести дослідницьку роботу, налагодити звʼязок із композитором, його правонаступником або видавництвом.
Контакт із видавництвами був би простіше, але видань українських творів мало порівняно із тим, скільки музики написано. Це значно ускладнює виконання наших композиторів, ситуація була б краща, якби був легший доступ до партитур.
Наталія Стець, музична керівниця Національної філармонії України:
На сьогодні команда Національної філармонії України ставить собі ряд завдань, які так чи так стосуються репертуарної політики установи. Одне з них — збільшення та урізноманітнення українського репертуару. Це виконання маловідомих творів, пошук молодих авторів та, за можливості, інвестування у їхній розвиток. Для цього плануємо нові формати подій: воркшопи, майстеркласи, творчі дискусії.
Співпраця з молоддю зосереджуватиметься не виключно на композиторах. Ми плануємо залучати до подій філармонії виконавців, диригентів та співаків — завдяки різноманітним кастингам та творчим колабораціям. Таким чином хочемо досягти природної зміни поколінь на музичній сцені.
Українська музика є невідʼємною частиною репертуару філармонії. Вона звучить достатньо і на належному рівні. Тут інше питання —
«ми маємо розкривати невідомі твори української музики, те, що було заборонене, забуте. Це не обовʼязково будуть шедеври — вже наступні покоління вирішуватимуть, чи ці твори цікаві чи ні. Але ми маємо знати як розгортався музичний процес в Україні. Для цього плануємо звертатися в архіви, співпрацювати з дослідницькими інституціями, музикознавцями тощо»
Філармонія має ініціювати написання нових творів, і ми вже плануємо замовляти твори молодим композиторам. Нині ця система не налагоджена, але робота у цьому напрямку триває. Зокрема один із проєктів для залучення композиторів ми плануємо разом з Liatoshynskyi Foundation — це будуть композиторські резиденції. Інша справа, що ми маємо чимало вже написаних гарних творів молодих авторів — то чому їх не виконати знову? Так, плануємо у квітні концерт із музикою молодих композиторів, які мали досвід перебування за кордоном: Михайло Чедрик, Сергій Вілка, Антон Стук.
Нещодавно ми відкрили оновлений музичний салон, який стане майданчиком для дискусій, концертів, перформансів. Зараз триватиме серія сольних концертів таких музикантів, як Золтан Алмаші, Володимир Войт, Алла Загайкевич. Це буде не виключно музикування, важлива компонента таких подій — це спілкування.
Окремий напрямок — події, які реагують на виклики воєнного стану. Зараз чимало музикантів, які провадили активну творчу діяльність, у звʼязку із вторгненням зробили свій вибір та стали на захист країни. Це, безумовно, подвиг, і ми хочемо віддати належне цим митцям, зокрема давати їм сцену для музичного висловлювання, запрошувати до співпраці.
Хочемо показати, що ці люди у професійному плані не списані, і, не зважаючи на перерву в творчості, вони досі цікаві як митці. Вони мають більше право, ніж будь-хто інший, продовжувати свою музичну діяльність. Хтось відмовляється грати, але погоджується на спілкування з нашими слухачами. Але є і такі, які хочуть повернутися на сцену. І філармонія має допомогти їм у цьому.
Наша мета — привернути увагу слухачів до подій у філармонії, пропонувати актуальні музичні події, які будуть цікаві суспільству. Деякі зі згаданих практик не матимуть миттєвого ефекту, але результат ми побачимо з часом. І так невеликими кроками будемо впроваджувати нове.
Володимир Сіренко, головний диригент та художній керівник Національного симфонічного оркестру України:
Підбір репертуару Національного симфонічного оркестру залежить від того, чи це філармонічний концерт чи фестивальний. Якщо фестивальний, то до нас звертаються з конкретними пропозиціями і оркестр на них, як правило, відгукується. А якщо звичайний концерт, то це простіше. Наприклад: ми граємо твори Моцарта і Бетховена — чому не додати музику Польової? Або зараз гратимемо з Євгеном Громовим «Метамузику» Сильвестрова, де є чимало алюзій до Вагнера — то щоб відчути це яскравіше, додали і його творів. Кожна програма неповторна, і я, як художній керівник, міркую, що би могло найкраще прозвучати в одному концерті. Це політ фантазії.
Буває що програма будується довкола премʼєри якогось твору — і тоді решта його доповнює. Інший випадок, коли є якась ідея — приміром, концерт памʼяті Валерія Матюхіна, на якому виконали його улюблені твори (йдеться про концерт «Київської камерати» 4 березня у Національній філармонії України — М. Г.). Якісь програми будуються з думкою, як ця музика прозвучить разом в одному концерті, і тут більше працює інтуїція, аніж якась система.
Кожен диригент, який стає за пульт оркестру, як правило, приходить зі своїми ідеями і диригує тією програмою, якою хоче. Тут я нічого не навʼязую. Ось Сергій Голубничий виконуватиме Четверту симфонію Бетховена, Третій концерт Щербакова і Вступ до «Тангойзера» Вагнера. Як це обʼєднати? Ніяк. Але воно буде — чому ні.
Українська музика у репертуарі Національного симфонічного — це вкраплення до великих програм. Ось Сьома симфонія Сильвестрова гарно лягає з «Незакінченою» Шуберта. До 130-річчя Лятошинського (у 2025 році — М. Г.) зробимо програму з його творів. Тут немає якоїсь системи чи концептуальних речей — кожна програма особлива і потребує індивідуального підходу.
Якщо все підтвердиться, то восени ми матимемо великий гастрольний тур Німеччиною. Але планувати у нинішніх обставинах — справа невдячна. Маємо визначені концерти у квітні-травні і помалу просуваємося далі. Здебільшого хочемо цей рік грати більше концертів вдома, в Україні. Ми не прагнемо конче відрізнятися від інших оркестрів — ми просто робимо свою справу, виконуємо музику.
Дмитро Ткаченко, художній керівник Національного камерного ансамблю «Київські солісти»:
«Київські солісти» є універсальним колективом. Ми граємо різну музику: і українську, і західну, Сильвестрова і Шоссона чи Гріга. Для нас важлива презентація української музики, тож ми включаємо її у програми, незалежно від того, чи це буде звучати у Києві, чи за кордоном. Я в цьому колективі не так давно (з листопада 2023 року — М. Г.), зі мною відбулося небагато концертів. Але у програмах на 2024 рік співвідношення української та світової музики буде десь 30:70.
До підбору програм «Київських солістів» долучена художня рада. У її складі є головний диригент Володимир Сіренко, я — як художній керівник, директор колективу Анатолій Васильківський та представники ансамблю — концертмейстери всіх груп. Останні два засідання художньої ради були відкритими для музикантів ансамблю, і на останній худраді сидів увесь колектив.
При цьому кожен має право голосу, може подати свої пропозиції. Вони спершу розглядаються колективно, і тільки після того потрапляють на афіші чи у гастрольні програми.
«Все, що стосується творчості”Київських солістів”, має триматися на горизонтальних звʼязках. Якщо музикант залучений у життя колективу і відчуває свою цінність, він буде розкриватися на всі 100»
Всі музиканти нашого ансамблю можуть успішно грати сольні програми. Тому ми будемо грати твори і для менших складів: квінтет Дворжака, октет Мендельсона. Це має змотивувати музикантів до постійного вдосконалення виконавської майстерності. Завдяки серйозній підготовці ми маємо можливість та достатню експертність, щоби грати музику різних стилів. Нинішній склад ансамблю дозволяє з цим справлятися, тож ми маємо у репертуарі музику від бароко до сучасності, де кожна епоха є рівно представленою.
Максим Гусак, директор та головний диригент Національного президентського оркестру:
Поточний рік є важливим етапом в утвердженні нової візії Національного президентського оркестру. Передусім іде робота над програмами для усіх складів оркестру: симфонічного, духового, біґ-бенду, камерних ансамблів. Працюємо над презентацією оркестру на важливих культурних подіях країни, запрошеннями солістів, замовленням творів в українських композиторів.
У репертуарі Національного президентського оркестру у 2024 році будуть твори світових класиків, романтиків та модерністів — програми з музикою Сен-Санса, Бруха, Ліста, Брамса, Гіндеміта та інших композиторів. Щодо українських авторів, то ключовою постаттю для оркестру ми визначаємо Бориса Лятошинського. Разом із Liatoshynskyi Foundation формуємо декілька родзинок для сезону Національної філармонії України — твори, які давно не виконувались, або лише зараз врешті є виданими! Серед українських композиторів, твори яких звучатимуть у наступному сезоні, є Михайло Вербицький, Микола Лисенко, Анатолій Кос-Анатольський, Валентин Бібік, Олександр Козаренко, Золтан Алмаші, Богдана Фроляк, Ілля Разумейко.
Велику увагу приділяємо творчості сучасників, зокрема в наступному сезоні маємо на меті реалізувати амбітний задум у співпраці з Іваном Небесним. Також разом із Центром музики молодих маємо надію презентувати кілька проєктів сучасної музики.
Найважливіше для таких творчих співпраць — це спільні цінності в мистецькому плані. Нас цікавить і громадянська позиція музиканта, адже кожен із нас сьогодні є музичним амбасадором України.
Формування репертуару оркестру — це частина великого творчого процесу, до якого залучене широке коло персоналу оркестру: диригенти та керівники різних складів оркестру. А от узагальнення та опрацювання пропозицій — це зона відповідальності керівника музичної частини. Оркестр має різні склади та концертні формати. Репертуар повинен враховувати виклики часу та актуалізовувати певні сенси.
Слоган нашого оркестру — музичний символ України з 1991 року. Національний президентський оркестр формувався у рік відновлення Незалежності і трансформувався до масштабу сьогоднішнього дня. Саме наш колектив першим виконав Державний Гімн України і це, насправді, є символічним для нас. Національний президентський оркестр є в структурі Міністерства Оборони. Безумовно, наша діяльність для України є дипломатичним інструментом. І ця відповідальність присутня в кожному етапі роботи: від вибору репертуару до якості виконання концертів.
Богдана Півненко, в.о. генеральної директорки та художньої керівниці Національного ансамблю солістів «Київська камерата»:
Для «Київської камерати» пріоритетом завжди була українська музика, особливо другої половини ХХ і початку ХХІ століття. Цей репертуар є визначальним для колективу від самого заснування, таким і залишиться надалі. Це твори Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Олега Киви, Леоніда Грабовського, Івана Карабиця, Віталія Губаренка, Левка Колодуба та багатьох інших.
Зрештою, відчуваємо відповідальність щодо цієї музики, бо деякі з цих творів ніхто крім нас не виконує через їхню складність. Так склалося, наприклад, зі Скрипковим концертом Володимира Зубицького, який ми в квітні гратимемо у Карнеґі-Голі з Кері-Лінн Вілсон. У Києві його можна буде почути 30 квітня у Національній філармонії.
«Камерата» грає різний репертуар: і європейську музику, і популярну класику на кшталт творів Ганса Ціммера та Джона Вільямса. Та української музики все ж більше, ніж західної. У серпні ми мали замовлення від філармонії на концерт з творів Астора Пʼяццолли. Я сформувала програму з його творів в аранжуванні Андрія Рахманіна та додала у програму твір Володимира Зубицького «Присвята Пʼяццоллі», аби українська музика прозвучала і тут.
Інший випадок — різдвяний концерт, замовлений знову філармонією. Можна взяти іскристу музику Россіні, але ми обрали «Россініану» того ж Зубицького.
«Українська музика інтегрується у будь-яку нашу програму»
Валерій Матюхін (директор «Київської камерати» у 1977–2023 роках — М. Г.) робив велику справу, співпрацюючи з композиторами свого покоління. Втім, зараз ми хочемо розширити репертуар «Камерати» новою музикою. Ось у січні ми грали твір Максима Шалигіна. Він пише досить складно — для виконавців це своєрідний виклик, але тим цікавіше.
До річниці вторгнення мали виступи у Берліні, Потсдамі та Ляйпциґу, на яких зіграли Скрипковий концерт Олександра Родіна, «Місто Марії» Золтана Алмаші та «Хорал» Ганни Гаврилець. На початку квітня Наталія Стець матиме концерт із нашими артистами, де в програмі будуть твори молодих композиторів. І, на додачу, ми завжди граємо твори студентів-композиторів на їхньому бакалаврському іспиті у консерваторії. Для нас це важливо — слідкувати за молодими композиторами, адже серед них зростають майбутні таланти.
В «Камераті» є музиканти, яким цікаво грати барокову музику, і ми охоче заходимо на цю територію. У серпні гратимемо з австрійським музикантом концерт старовинної музики, а в жовтні — разом з Open Opera Ukraine презентуємо «Короля Артура» Перселла. Отож, розширюємо свій репертуар як у напрямку сучасної музики, так і старовинної.
За формування репертуару відповідаю я як генеральна директорка й художня керівниця. Але запрошені диригенти чи солісти можуть приносити свої пропозиції і ми тоді затверджуємо програму спільно. Концерт памʼяті Параджанова, що відбувся у січні, — це була ідея Міхеїла Менабде та Катерини Супрун. Наші музиканти теж мають свої ідеї, я охоче вислуховую їхні пропозиції. Для мене це дуже цінно.
З представниками Національної заслуженої академічної капели «Думка» (художній керівник — Євген Савчук) не вдалося вийти на звʼязок.