В одному зі своїх інтерв’ю режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук сказав: «В авторському кіно, як у літературному творі, кожен може прочитати щось своє». Фільм «Памфір» став його першою роботою у великому кіно. До цього режисер працював у жанрі документалістики. Однак це не завадило Дмитру Сухолиткому-Собчуку зробити з «Памфіра» багатовимірний продукт з великою кількістю прихованих змістів та символів. Зокрема і у музичній партитурі.
Документальність в авторському кіно
Звісно, свій досвід документаліста Дмитро Сухолиткий-Собчук застосував у «Памфірі». Він неодноразово згадує, що йому важливо було показати на екрані не акторів, які грають, а наче простих людей, яких він задокументував у кіно. Документальний стиль викладу історії вплинув на використання музики у фільмі.
Музика «Памфіру» існує лише в середі кінокартини — тобто є такою, яку чують герої. Такий тип звуків називається дієгетичним та має щонайменше три основні функції:
- Допомагає ідентифікувати місцевість, на який відбуваються події фільму, підкреслює місцевий колорит
- Позначає період часу, коли відбувається подія
- Є характеристикою певного персонажа чи групи людей
Оскільки про приблизні роки подій, що розгортаються у фільми ми дізнаємося безпосередньо від героїв фільму та «пасхалок» у вигляді реквізиту (щит на стіні в будинку Памфіра з Майдану, а також згадки про те, що батько близнюків загинув в АТО), друга функція дієгетичної музики в «Памфірі» мінімізована. Однак перша та третя функції відіграють у фільмі не меншу роль, ніж, скажімо, символіка кольору.
Музика Памфіру
Усього можна виділити три звукових простори (не рахуючи природні звуки) та десять сцен, де звучить музика.
Перший простір — це українська музика максимум 2000-х, яку часто можна почути на місцевому радіо карпатського регіону. «Стожари» у виконанні композитора Павла Дворського, «Край» Миколи Мозгового у виконання Олександра Яреми, «Файно» Олексія Кухарського у виконанні гурту Stelsi, а також пісні про День Народження Теодора Кукуруза та Володимира Домшинського у виконанні гурту «Будьмо». Усі вони звучать виключно при появі на екрані персонажів кримінального світу, що є третьою функцією дієгетичної музики в кіно.
Наприклад, у сцені з дилерами, що передають допінг Памфіру, а після лише у сценах з Мордою (Мордасовим Орестом) та його людьми. До цього ж простору можна віднести сцену у приміщенні лісництва, де записаний спів птахів поєднується з мелодіями музичної шкатулки.
На фоні автентичних Карпат і загальної музичної «чистоти» більшої частини фільму, цей простір звучить неприродно та штучно, якою є й сама система контрабанди, нелегальної торгівлі та «кришування».
Оскільки в фільмі не звучать більш сучасні українські хіти (що також є свідомим вибором режисера для втілення першої функції дієгетичної музики — ідентифікації місцевості) та спираючись на відношення до цієї системи «місцевих князьків» самого режисера, можна вважати, що такий вибір музичного супроводу натякає на застарілість та пережиток такого управління.
Другий простір — церковний, духовний. Він з’являється лише у двох сценах та здебільшого пов’язаний з Назаром, Памфіром та Оленою.
Вперше ми стикаємося з цим простором у Домі Молитви, під час концерту хору. Звучить «Співай Алілуя», якій активно підспівує Олена, злегка Памфір і ніяк не співає Назар, хоч він і учасник хору.
Ця сцена важлива тим, що:
- це єдина статична сцена у всьому фільмі. Вона неначе зупиняє глядача, а пісня виконує роль молитви.
- демонструється кмітливість Назара. Демонструється, що він, на відміну від батька, може досягнути своїх цілей (у цьому епізоді – небажання співати) не порушуючи домовленостей (ходити на репетиції хору та взяти участь у концерті) та, власне, закону.
- також у ній єдиній за весь фільм відсутні тварини на екрані – чи то реальні, чи то опудало, маска чи тваринне у людині.
Вдруге цей мотив наспівує вже Назар, як хвала Богу чи простору за те, що їх сім’я залишиться у селі на Маланку, саме як того хотів хлопець. Це можна розцінити як просто дитячу радість, або ж додає Назару ще однієї чесноти – вміти бути вдячним.
Маланка
Третій простір – музика Маланки. Вона написана самим режисером на основі народного мотиву та втілена французькою композиторкою Летицією Пансанель-Ґаррік. Для максимального наближення та дотримання принципу документальності, Дмитро Сухолиткий-Собчук принципово вимагав при записі використовувати саме автентичні українські інструменти, про що згадує французька композиторка. При створенні головного саундтреку використовувалися дойра, трембіта, сопілка та малий барабан.
Цікаво зазначити, що у своєму інтерв’ю, яке викладено на офіційній сторінці фільму в Instagram, Летиція Пансанель-Ґаррік зазначає, що мелодія Маланки «на фоні малого барабана та потужний оркестровий матеріал з валторнами» мала звучати як недієгетична на початку фільму і в кінці, наче замикаючи цикл.
Однак у версії, викладеній на платформі Netflix, на початку фільму жодної теми не залучено. Повноцінно музика Маланки звучить лише під час самого святкування, однак ритми з цього мотиву глядач може також почути під час відвідування представником поліції брата Памфіра – Віктора. У той момент чоловік танцює у костюмі Ведмедя та масці перед тим як вступити у капкан. І кожен раз вона виконує не лише дієгетичну функцію.
Саме свято Маланки у «Памфірі» є кульмінаційним епізодом, моментом найбільшої напруги. Святкові мотиви виконують роль дисонансу тій трагедії, що відбувається у сім’ї головного героя.
При створенні музики Маланки були використані записи Дмитра Сухолиткого-Собчука не лише під час підготовки до зйомок «Памфіра», але й під час роботи над його дипломною документальною роботою «Красна Маланка». Зокрема, ми можемо почути як головна тема «Памфіра» перегукується ритмічно з піснями, що виконували жителі селища Прутні. Композиторка Летиція Пансанель-Ґаррік підтверджує, що для відтворення автентичних ритмічних послідовностей вони разом з режисером переглядали відео з танцем Маланки.
Передивляючись дипломну роботу та художній фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука, стає очевидно, що він багато занотував під час експедиції 2013 року та 5 років потому використав при постановці Маланки в «Памфірі». І це стосується не лише музичної складової, але й загальної символіки та історичного підґрунтя цього свята.
Бо хоч музика Маланки звучить всього двічі протягом кінофільму, традиції свята проходять червоною ниткою у всій кінокартині. Серед них традиція боранки, яка згадується й у «Красній Маланці». Наприклад, один з людей Морди — кримінальної голови, дає пораду Памфіру «Не треба боротися», закликаючи не йти проти Морди. Однак Памфір все одно просить коменданта виставити його проти Морди на Маланці, бажаючи побороти кримінальну верхівку фізично хоча б на святкуванні.
Або ж традиція виготовляти маски неспроста була «доручена» режисером саме Назару. Адже, як він показував у «Красній Маланці», професія майстра була престижною у селі. Назар же неодноразово показувався режисером як символ надії сім’ї, демонструвався його розум та кмітливість. Тому не дивно, що саме Назар виступив у ролі майстра.
Тож можна цілком впевнено стверджувати, що документальний фільм «Красна Маланка» та фільм «Памфір» є нерозривно пов’язані, як на рівні музичного оформлення, так і на рівні символічному та історичному.
Заключні думки
Переглядаючи «Памфір», як в будь-якому якісному ідейному кіно, з кожним новим переглядом помічаєш нові деталі. Як, наприклад, змінюються релігійні написи впродовж сюжету. Від «Бог це Любов», через «Іди і більше не гріши» (коли Памфір отримує повідомлення про можливість пронести контрабанду) до надпису на стіні «Бог пробаче», коли люди Морди били Памфіра.
Або ж перегукування усіх міфологічних історій, які Памфір впродовж фільму розповідає сину та заступнику Морди. І як вони потім відображаються у житті самого Памфіра.
Сподіваюся, що кожен зможе погортати або навіть придбати артбук, створений режисером до цієї кінострічки, коли той буде переданий до архівів. Адже з нього ми, безумовно зможемо відкрити ще безліч сенсів, які заховав у «Памфірі» Дмитро Сухолиткий-Собчук.
У коментарях запрошую доєднатися до дискусії та поділитися вашими власними спостереженнями, розповісти про що для вас «Памфір» та які сенси він вам відкрив.
Цей текст створено на кошти наших читачів. Ви також можете підтримати нас підпискою на Patreon, або одноразовим переказом коштів.
Цікаво