У грудні вийшов реліз нового твору «Solum» українського композитора Юрія Пікуша, який виконали Гліб Сасько (віолончель) і Максим Шадько (фортепіано).
Записати твір вдалося завдяки грантовій програмі «KEY WORK: Мистецькі гранти» від RIBBON International та Jam Factory Art Center. Ми поспілкувалися з композитором та виконавцями про історію написання твору, особливості виконання сучасної музики та їхній досвід із замовленнями, стипендіями і грантами.
Як виник «Solum», розповідає Юрій Пікуш, український композитор, переможець Другого Всеукраїнського конкурсу імені Мирослава Скорика, лауреат Державної премії імені Левка Ревуцького, Всеукраїнської премії імені Миколи Леонтовича та премії імені Ганни Гаврилець.
Його композиції звучать на міжнародних фестивалях сучасної музики, а творчість ґрунтується на постійному пошуку нових ідей, форм і технік. Ідею написати твір подали виконавці для своєї програми, що представляє ретроспективу української камерної музики для віолончелі та фортепіано останніх 55 років.
Юрій: У травні Гліб і Максим запропонували мені написати твір. На межі вересня-жовтня вони вже презентували його на львівських «Контрастах» і «Київ Музик Фесті», а в листопаді — у хабі Vere Music Fund в межах програми з творів Станковича, Бібіка, Фроляк, Шалигіна та Іванова. Я мав повну свободу дій, і надихався змогою вкотре, але тепер тісніше попрацювати з Максимом та Глібом, — раніше ми вже перетинались в інших проєктах, і їхні виконавські стилі мені імпонували.
Співпрацювати з ними та разом досягати необхідного звукового результату для мене було суттєво, особливо це стосувалось препарації фортепіано. На фестивальних прем’єрах твір звучав із нею, втім, для концерту в хабі довелося зробити редакцію. Звісно, для мене був важливий підготовлений тембр, але, здається, без репарації твір навіть став аскетично-інтелігентнішим.
Композитор створив музику, що м’яко перетікає крізь три класичні етапи розвитку. На полюсах форми — ностальгійні, протяжні затамовані подихи віолончелі в скупій, прозорій фактурі фортепіанної підтримки. Використання тембрової палітри обох інструментів тут постає як тонка робота з крихкістю холодних півтонів та резонансами тиші. У центральному розділі переважають химерні, ритмічно вибагливі побудови, іноді типові, — а від цього й сміливі ходи, у поєднанні яких драматична історія сягає надриву, оголюючи навмисну абстрактність композиції й відкриваючи простір для тих почуттів, які може впізнати для себе кожен слухач.
Юрій часто експериментує з розширеними техніками у своїй музиці, тож звична практика для нього — консультуватися з музикантами.
Максим Шадько — лауреат низки міжнародних конкурсів в Україні, Іспанії та Франції, він виступав солістом із провідними симфонічними оркестрами країни. Був співорганізатором фестивалю «Дні нової музики у Харкові», активно бере участь у міжнародних майстер-класах і з 2018 року отримує грантову підтримку VERE MUSIC FUND. Соліст Національної філармонії України. У 2025 році, спільно з Ukrainian Classical Music Foundation Максим випустив реліз «Музика Харкова» із записами музики харківських композиторів.
Гліб Сасько — лауреат національних і міжнародних конкурсів, активно концертує в Україні та за кордоном як соліст і ансамбліст, зокрема у складі камерних ансамблів. У різні роки був учасником Молодіжного симфонічного оркестру України, New Era Orchestra, Ukrainian Freedom Orchestra, а з 2022 по 2025 рік — артистом оркестру Національної опери України. Із сезону 2023/2024 — запрошений, а з травня 2025 року — концертмейстер групи віолончелей Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України.
Виконавці розповідають про різні грані співпраці у проєкті.
Максим: Партитура «Solum» має доволі традиційний вигляд, але разом із тим тут використовуються різноманітні розширені техніки. Під час спільної роботи над твором ми вносили деякі правки — суто технічні. Мені дуже цінно працювати з молодими сучасними композиторами: відчувати дотичність до процесу, співтворчість під час підготовки твору, тим паче якщо виконуватимеш прем’єру.
Звісно, прикро, коли не можеш запропонувати авторові гонорар. Ми з Глібом хотіли зіграти цей твір. На щастя, згодом з’явився грант. Це дійсно необхідність, бо робота мусить бути оплачуваною. Нещодавно я брав участь у реалізації й інших грантових проєктів як виконавець, наприклад, у проєктах із записом симфоній Лятошинського або камерних симфоній Станковича.
Багато митців, особливо на початку повномасштабного вторгнення, думали про зміну професії. Зараз ми розуміємо, що мусимо звучати.
Гліб Сасько: Більшість сучасних творів, які я виконую, написані саме українськими композиторами. Для мене це певна особиста місія, розуміння якої поглибилося після повномасштабного вторгнення, хоча й до 2022 року я цікавився українськими композиторами, зокрема й студентами. Згодом інтерес переріс у бажання створювати щось нове — спільно з українськими митцями.
На жаль, мені здається, що більшість молодих музикантів не зацікавлені в сучасній українській музиці. Часто вони не знають своїх однолітків, які пишуть музику. На кафедрі камерного ансамблю у консерваторії здебільшого працюють за старим репертуаром, старше покоління фактично не звертає уваги на нових авторів.
Досі в Україні грантова підтримка композиторів радше має поодинокий, ніж системний характер. Аналогічна ситуація й із замовленнями музики: вони трапляються рідко, і повноцінне замовлення передбачає гонорар за композиторську працю, тоді ж як на практиці автори найчастіше отримують лише неформальні пропозиції.
Юрій: Своє перше міжнародне замовлення я отримав у 2022 році, коли почалася хвиля підтримки українських митців. Мені здається, зараз вона суттєво спадає. Це був твір «Protean» для спеціалізованого на сучасній музиці швейцарського ансамблю Proton Bern, який оголосив open call для українських композиторів. Часу було достатньо: заявку я подав наприкінці літа 2022, а партитуру треба було здати у квітні наступного року.
Ще один знаковий для мене досвід був пов’язаний із німецьким фестивалем нової музики у Бамберзі. Організатор хотів замовити твори у двох композиторів, за умови, якщо вони живуть в Україні. Йому надіслали низку портфоліо, і він вибрав мене й Данила Гетьмана. Так з’явився мій твір «Be a Cycle», його виконав український ансамбль Nostri Temporis. Це чудові музиканти: Назарій Стець, Дмитро Таванець, Наталія Кожушко-Максимів та Андрій Павлов. Гонорар покривав і саму роботу, і поїздку виконавців та композиторів на фестиваль.
У 2024 було ще замовлення від Романа Реваковича — польсько-українського диригента й композитора, одного із засновників фестивалю «Контрасти» та «Дні української музики у Варшаві»: для «Київської камерати» під його орудою я і написав «Escape Velocity». Ревакович вперше почув мою музику на композиторському конкурсі імені Скорика у Львові, де я здобув першу премію. Після того він і замовив мені твір. Виконували його у студії Польського радіо в залі імені Лютославського.
Приблизно в той самий час я отримав звернення від Єжи Корновіча написати твір для «Базельської симфонієти» на фестиваль «Варшавська осінь». Так виникла композиція, особливо значима для мене, — «Domi Res Militaris».
Безперечно, я радію можливості чути свої твори в Україні, і вдячний виконавцям та установам, з якими склалась плідна взаємодія. Це і ансамблі Senza Sforzando, NotaBene Chamber Group, солісти Наталія Кожушко-Максимів, Роман Фотуйма, Дар’я Шутко, оркестри Національної філармонії (Київ) та Львівської національної філармонії, проєкти від Центру музики молодих…
Класична музика нерентабельна. В усьому світі філармонії й театри працюють у мінус, їм суттєво допомагає держава. Що вже казати про сучасну класичну музику, яку слухає набагато менша аудиторія. Але, наприклад, у Польщі дійсно багато молодих композиторів, які бачать у своїй праці перспективу, стараються і розвиваються. І потім з цього покоління, умовно кажучи, з’явиться новий Лютославський або Пендерецький. А може й ні. Але без такої системи шанси мінімальні.
Отож, видається, що історія «Solum» є прикладом не лише окремої підтриманої ініціативи, а й солідарності та ентузіазмі творчої спільноти, яка шукає шляхи розвитку сучасної мистецької системи.
Читайте також:
- Як слухати сучасну класичну музику: Summa Tempologica Юрія Пікуша
- Фортепіанний реліз «Музика Харкова». Ніжність, якої стане на всіх
- Політика виконання: українська музика на «Варшавській осені» та поза нею