Сьогодні, 5 січня на 91-му році життя відійшла у вічність видатна українська музикознавиця, доктор мистецтвознавства та почесний академік Національної академії мистецтв України, професорка Львівської Національної музичної академії Стефанія Павлишин.
Впродовж тривалої наукової кар’єри музикознавиця написала близько 300 праць, серед яких більш ніж 15 монографій, що передусім пов’язані з вивченням музики українських композиторів, творчість яких довгий час замовчувалася. Окремим досягненням роботи науковиці стали чи не найперші публікації досліджень маловідомої на той момент світової музики XX століття у книгах «“Місячний П’єро” Арнольда Шенберґа» 1972 року та «Тенденції розвитку західноєвропейської музики XX століття» 1981 року. Саме пані Стефанія відкрила імена українських композиторів Стефанії Туркевич, Мар’яна Кузана та написала досі єдиний україномовний навчальний посібник, що комплексно висвітлює історію музики XX століття.
Життя
Стефанія Павлишин народилася 20 травня 1930 року в Коломиї на Станиславівщині (тепер — Івано-Франківщина) у родині залізничного урядовця. Походить з роду Барвінських.
Професійна діяльність вченої розвивалася стрімко. У 25 років пані Стефанія захистила кандидатську дисертацію. Її викладачами були Арсеній Котляревський та Пилип Козицький. Тоді членами ради на захисті були композитори Левко Ревуцький та Борис Лятошинський. За спогадами пані Стефанії, всі вони були подивовані її молодому віку. За п’ять років Стефанія Павлишин стала доцентом.
Втім, такого злету могло б і не статися — ще у 1945 році батька музикознавиці заарештували й заслали в Сибір на 11 років. Це поставило під загрозу її навчання та музикознавчу кар’єру.
«На державному іспиті, а це ще був сталінський час — 1952 рік, на мене надійшов донос, — розповідала в інтерв’ю Стефанія Павлишин. — Мене викликав проректор Котляревський після другого іспиту і розповів про той донос. А це означало, що на цьому моє навчання закінчилося. До цього ще й додалося те, що я не була комсомолкою. Він запитав, чи це правда, що мій батько у Сибіру. Я зізналася. Котляревський хвилину подумав і сказав: “Здавайте далі іспити”. За три роки за скороченою програмою я закінчила консерваторію, бо змушена була заробляти на життя. Керівництво консерваторії мене майже випхало в аспірантуру, хоча я мала призначення на роботу в Ужгород»
Одна з найвідоміших учениць Стефанії Павлишин музикознавиця Любов Кияновська згадувала, що пані Стефанія «забороняла своїм студентам читати радянські підручники, спонукаючи їх читати іноземні монографії і вчити мови. Як видатний педагог, вона мала європейський погляд на сучасну музику».
Окрім музикознавства, Стефанія Павлишин також з фантастичною швидкістю вивчала іноземні мови ще змалечку: рідні українська та польська, а також французька, німецька, англійська, італійська, латина, чеська й іспанська.
«З дитинства мене приватно навчали французької. Німецьку мову три роки вивчала у гімназії, окрім того, вивчала її з платівок сама. Англійську вчила самостійно, а відтак закінчила дворічні курси в університеті. Мала можливість практикувати англійською. Італійську також вивчила, латину вчила лише два роки. Польську знаю, як рідну, і не вважаю її для себе іноземною. Чеську вчила і непогано володію, добре знаю італійську, іспанську знаю так собі. Ті, хто колись хотів вивчати мови, тепер мені тільки дякують. У ті часи небажано було знати зарубіжні мови. Я поборола ту радянську заборону, примушувала їх вчити, і тепер їм то в житті знадобилося. Пригадую, готувала доповідь для конференції до 150-річчя від дня народження Шопена, то все листування з Варшавою відбувалося французькою мовою. Бо це була мова дипломатії».
У минулому 2020 році Стефанія Павлишин відзначила подвійний ювілей — від дня свого народження та початку творчої діяльності.
Перелік основних праць Стефанії Павлишин:
Кандидатська дисертація «Творчість Д. Січинського» (1955)
Докторська дисертація «Тенденции развития западной музыки XX века» (1981)
«Місячний П’єро» А. Шенберґа (1972)
Чарльз Айвз (1973)
Станіслав Людкевич (1974)
Валентин Сильвестров (1989)
Василь Барвінський (1990)
Композитор Мар’ян Кузан (1993)
Історія однієї кар’єри (про І. Маланюк) (1994)
Ігор Соневицький (1995)
Олександр Барвінський (1997)
Українськонімецькі зв’язки в оперному мистецтві Львова (1998)
Арнольд Шёнберг: Монография (2001)
Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович (2004)
Музика двадцятого століття (2005)
Американська музика (2007)