У час, коли ворог нищить буквально все, і в тому числі нашу культуру, ми маємо говорити про неї у стократ голосніше. Є багато шанованих постатей українського музичного мистецтва, про яких пишуть мало і рідко. Тому хотілося б згадати про одну із таких, яка заслуговує на те, аби про неї говорили. Це композиторка Марина Денисенко.
На жаль, Марина Денисенко цьогоріч у віці 60 років відійшла у вічність. Поетична і цілеспрямована, закохана в Україну та Туреччину, лірична й експресіоністська – і це лише кілька сторін цієї багатогранної, напрочуд талановитої особистості. Разом з нею в український музичний простір увірвалося нове покоління композиторів, яке чітко заявило про себе потужним потоком творчості, а це Володимир Рунчак, Михайло Старицький, Сергій Зажитько, Галина Овчаренко та багато інших.
Марина Денисенко зростала у сім’ї музикантів. Її батько – знаний український композитор, професор Геннадій Ляшенко, мати – альтистка Жанна Ляшенко. Освіту композиторка здобувала у середовищі музичної еліти: піаністка Олена Вериківська, Андрій Штогаренко (у нього Марина Денисенко у 1985 році закінчила навчання у класі композиції). Свій шлях у здобуванні освіти мисткиня продовжила у Національній музичній академії у Мирослава Скорика і завершила асистентуру-стажування (1990), в аспірантурі ж (клас Івана Котляревського) успішно захистила кандидатську дисертацію «Темброва модальність у композиції (на прикладах інструментальних творів українських композиторів останньої чверті ХХ ст.» (2006).
Протягом свого творчого шляху Марина Денисенко заторкнула багато музичних жанрів: симфонічні, камерно-інструментальні, камерно-вокальні, хорові, а також оркестрові перекладення, музику до театральних вистав та кінофільмів, дитячі пісні тощо. Далі висвітлимо бодай кілька граней творчості Марини Денисенко.
Діалог Заходу і Сходу
Марина Денисенко задіювала у творчості як українські джерела, так і малодосліджені зразки світової музичної архаїки й пропускала їх через призму сучасного мистецтва. «Найдовша сутра» (1991) для камерного оркестру є уособленням постмодерністської гри цитат, сплавом давнього і нинішнього, східної та західної культур. Сутра або ж сутта є важливим словом у буддизмі й в перекладі означає «священна книга», «нитка». А найдовшою сутрою вважається Махапарініббан Сутта, в якій розповідається про останні дні Будди на землі, однак не виключено, що композиторка надала словам і метафоричного значення.
Музикознавиця Олена Берегова у своїй ґрунтовній статті, що стосується особистості та творчості Марини Денисенко зазначає, що авторка «використала цитати з найдавніших музичних творів, які були знайдені в Австралії, Полінезії, Сіамі, на острові Ява. До переліку цитат також увійшли найдавніші фрагменти європейського музичного мистецтва — григоріанського хоралу з Вінчестерського тропаря та української народної весільної пісні “Хилилася вишенька”».
Марина Денисенко зуміла органічно виплести музичну композицію з такого вражаючого інтонаційного розмаїття. Цей колаж вміщає пентатонічні вкраплення партії домри під димкою глісандо струнних і мерехтіння дзвіночків. До них доєднуються імітації ударних інструментів партією фортепіано, які поглиблюють відчуття архаїки. Твір спонукає неодноразово вслухатися у кожен тембр.
Слухати: експресіоністична грань
У світі є багато спотвореного і хворобливого, він не влаштований ідеально. Особливо тонко це відчутно завдяки експресіонізму, де трагічність людського буття виражена через творчість. При цьому людяність у творах не зникає, вона опоетизована кожним митцем по-своєму. До слова, композиторка й сама писала вірші та була всім серцем закохана у поезію.
«Frog Autumn» для голосу, флейти й фортепіано – вокальний цикл Марини Денисенко на слова американської поетеси Сильвії Плат. У ньому вчувається і шенбергівське sprechstimme, яке доповнює морок глісандо по струнах фортепіано, і крик як емблема експресіонізму, і дисонантність гармоній.
Слухати: імпресіоністична грань
«Колір піску» для кларнета і фортепіано — ще один зразок камерного вислову авторки. Тут інструменти вступають у гру-діалог: в’юнка мелодика кларнета перегукується з насиченими акордовими сплесками фортепіано.
На жаль, на просторах інтернету записів музики Марини Денисенко дуже мало, хоча й твори композиторки виконувалися і в Україні, і за кордоном — зокрема, в Канаді. Тому пропонуємо ознайомитися з тими, які ми знайшли для вас. І у майбутньому хотілося б, аби магічну музику Марини Денисенко виконували більше.
Далі обов’язково буде!
Читайте також:
• Музикознавиця Лія Бетстоун про Ukrainian Contemporary Music Festival і концерт Notes from Ukraine
• «Страшна помста» Євгена Станковича: Credo, ergō sum?
• Слухати сучасну академічну музику: «Бунт» Юлії Гомельської