18 квітня у Львівському органному залі відбувся нетиповий для наших сцен концерт. Скрипаль Орест Смовж представив публіці оригінальну програму, що складалась з повного циклу Дьордя Куртага “Знаки, ігри і повідомлення”, різноманітних творів Середньовіччя, Ренесансу та сьогодення.
Пролог
Виконавець вирішив розпочати концерт з «Манускрипту короля». «Manuscrit du Roi» / «Chansonnier du Roi» («Рукопис короля» або «Королівський пісенник») — це збірник пісень, складений до середини 13 століття і є основним свідченням європейської середньовічної музики. Вперше його опублікував французький музикознавець П’єр Обрі у 1907 році під назвою «Les plus anciens textes de musique instrumentale au Moyen Age». У цій збірці наявні вісім естампів (три з яких виконав Орест) і танці. Обрі без вагань приписує ці музичні тексти для виконання на скрипці, улюбленому інструменті тогочасних жонглерів. Щодо естампів як музичного жанру, то вони спираються на однойменний танець. А що акустика та атмосфера сприяли насолоді цією музикою, її мотиви швидко запам’ятовувались, закликаючи до руху.
Головним героєм вечора був, поза сумнівом, Дьордь Куртаг. «Знаки, ігри та повідомлення» — важливий внесок до репертуару для скрипки соло — це збірка з коротких вісімнадцяти п’єс, що відображає основні стильові риси композитора. Як і фортепіанний «Játékok» («Ігри»), «Знаки, ігри та повідомлення» пов’язані з педагогічною традицією. Тому деякі п’єси присвячені одному або двом технічним завданням. Окрім скрипкової версії, існують перекладення для струнного тріо, альта, віолончелі та кілька інших інструментів. Кожна версія суттєво відрізняється від інших кількістю частин та адаптацією під конкретні особливості інструмента.
Свої п’єси з циклу Куртаг пропонує виконувати в довільному порядку. Виконавець поділив цикл, спираючись на рівномірність цих невеликих п’єс та на їхнє динамічне і фактурне наповнення. Здебільшого це по чотири п’єси (далі — квадрат), а в останній частині програми — дві п’єси. Отже, у цій рецензії прізвище Куртаг ви зустрічатимете досить часто.
Квадрат перший.
Звучали: «Hommage à J.S.B.» («Присвята Й.С.Б.»), «Perpetuum mobile, a» («Постійний рух»), «Panaszos nóta» («Сварлива пісня») та «Kromatikus feleselós» («Хроматичне перебаранчання»). «Hommage á J. S. B.» є подякою музичному герою Куртага — Йоганну Себастьяну Баху. Присвята особистостям, як тут, або місцям, що буде в інших п’єсах, є однією з особливостей композитора. В одному випадку Куртаг віддає пошану тій чи іншій особі зі свого оточення. Якщо ж це присвята музиканту, то Куртаг або використовує мову композитора чи фрагмент його музики й розвиває його до своїх вподобань.
У «Hommage a J.S.B.» завдяки однорідному викладу фактури відчувається бахівський вплив, але гармонії, якими насичена п’єса, належать музичній мові ХХ століття. Тут відбувається своєрідне роздвоєння, чи пак розтроєння (якщо брати до уваги виконавця). Такі ігри різними музичними світами захопливо слухати.
У «Panaszos nóta» Смовж імітує на скрипці людський голос, а темпова ремарка Куртага «Lento, parlando, molto rubato» підказує виконавцю грати в розмовній манері. У дужках Куртаг позначає «vibrato elotanulmany» як дослідження вібрато, знову виявляючи інтерес до технічної сторони гри на інструменті. У поєднанні з глісандо це викликає звуковий ефект скиглення людського голосу.
Наступна п’єса «Perpetuum mobile» має увертюру і три варіанти (a, b, c), які скрипаль розподілив у різні куртагові квадрати концерту. В увертюрі композитор пропонує досліджувати театральні та фізичні можливості виконавця. Тож експресивність Смовжа зростала з кожним пасажем, а акценти, що виділялись з постійного руху, були насичені напругою та злістю.
Від сучасного контексту до італійських мелодій пізнього Відродження Джованні Бассано. Далі скрипаль виконав «Ричеркар I» та димінуції на «Ung gay bergier» («Веселий пастух») Томаса Крекінйона. Виконавець вдало передав суть ричеркарів, в яких повільний початок переростає у швидкий біг.
Квадрат другий,..
.., де повернення до Куртага відбувалось в рамках таких п’єс: «Hommage à John Cage», «Doloroso», «Perpetuum mobile, .b», «Nepdalfele» («Народна пісня»). Зупинимось на першій з них, присвяті Джону Кейджу. Історія створення цієї музики оповідає, що у 1986 році Кейдж виступав на семінарі Бартока в Угорщині. Куртаг відвідав лекцію Кейджа і був вражений його голосом і манерою говорити — дивні вигуки хриплим голосом та довгі паузи у розмові.
«Hommage à John Cage» має підзаголовок «Невпевнені слова», який, цілком може посилається на особисті враження композитора. Куртаг вимагає від виконавця підвищеної чутливості та надає значущості дрібним нюансам мелодійних жестів. Неоднозначні або відкриті позначення сигналізують про підвищену відповідальність виконавця за усвідомлення та інтерпретацію музики. Паузи тут вкрай важливі та наповнені музикою. Зокрема, у камерній атмосфері органного залу паузи та мовчання між творами наповнювались легким світлом та умиротвореним диханням людей.
І назад до пізньоренесансного італійського часу, цього разу висловленого в музиці Ауреліо Вірджіліано. І знову ж таки спершу ричеркар з «Il Dolcimelo», а опісля димінуції на «Vestiva i Colli» Джованні Палестрини. Такий збіг програми, можливо, випадковий, але дуже цікавий і створює певну закономірність та майбутні очікування.
У димінуціях «Vestiva i colli e le campagne intorno» («Пагорби та сільська місцевість навколо») — виконавець вправно маневрував між нестримним рухом шістнадцятих та невеликими зупинками на восьмих нотах. Картинність музичного зображення природи змушувала поринути у ці чудові сюжети.
Тут же «збивається система», бо наступним твором була «Sabina» сучасного американського композитора Ендрю Нормана. Композитор вказує на плавність, як у якості звуку, так і у швидкості виконання. Свобода інтерпретації тут простежується в розвитку музики від застою до шаленого руху, від тиші до максимальної гучності, від сухості до резонансу.
Квадрат третій…
…складався з таких п’єс: «…feerie d’automne…» («Осіння феєрія»), «The Carenza jig», «In memoriam Mensaros Laszlo», «Calmo, sognando» («Спокійний, мрійливий»). У цій частинці найбільше привернула увагу п’єса «The Carenza jig». Куртаг написав твір для дівчини на ім’я Каренца, що була дочкою сім’ї, в яких він певний час жив. Каренца навчалася гри на скрипці, що спонукало Куртага написати для неї твір. Випадкові ритмічні переривання і контрасти, квінтесенція пунктирних ритмів підтримує відчуття танцю в усьому творі, яке посилюється використанням терміну «джига» в назві твору. Рідкісне для композитора використання англійської мови в назві також належить до місцевості, де жила Каренца. Хоча форма в музиці Куртага зазвичай вигадлива, «The Carenza Jig» має чітку та симетричну форму, яка відповідає традиційним танцям.
Віддаляючись від старовинної лінії, входимо в інший невеликий сучасний поворот. А саме твору «untitled III» Семюеля Кларка-Макгейла, який можна описати як різкий пронизливий біль. Він, мабуть, виникає від звука тертя на приглушених струнах. Тож тут Орест Смовж змусив слухачів прислухатись з особливим зусиллям.
Іншим твором цього блоку став «No Man’s Flight» Максима Коломійця. Він виник з прохання Ореста до кількох українських та закордонних композиторів написати по музичній фразі на концерт «Дослідження білого», що організовували Kyiv Contemporary Music Days. За словами Ореста, «фраза» Максима Коломійця видалась йому окремим самостійним твором. Композитор же вказує, що: «П’єса написана у формі перерваного польоту, або польоту, що не відбувся. Герой наче сумнівається, летіти йому, чи ні. Сумнівається навіть у власному існуванні. Кожна окрема нота, по можливості, має існувати у своєму власному стані, динаміці, настрої, автономно від решти». Таких настанов і притримувався музикант, виконуючи цю п’єсу, де сумнів і трепет відчувались у кожній ноті твору.
Квадрат четвертий…
…об’єднав твори: «…fur den, der heimlich lauschet…» («…для тих, хто в секреті слухає…»), «Perpetuum mobile, с», «Anziksz Kellerannanak» («Листівка для Анни Келлер»), «In memoriam Blum Tamas». Дозвольте зупинитись на «In memoriam Blum Tamas». Тамаш Блюм був угорським диригентом і близьким другом Куртага, який диригував прем’єрою його концерту для альта. П’єса складається з двох розділів: перший позначений «Calmo, sereno», а другий «Arioso, molto sostenuto». У першому розділі виконавець передає ритмічну чіткість частини. Це створює регулярний і простий афект, який працює в тандемі з «пульсуванням» в партитурі, щоб викликати повільне і рівне серцебиття.
Перед заключними п’єсами «Знаків» Куртага, скрипаль робить своєрідний жест в сторону Львова, як міста Мартина Леополіти, місця (Органний зал), де Орест попросив композитора Сергія Вілку написати твір до концерту, та, зрештою, місця народження виконавця. Димінуції на тему з 5-голосного мотету Мартина Леополіту створив сам Орест Смовж.
А наступна п’єса Сергія Вілки «Entity I» як реакція на війну була завершена у квітні цього року. Незалежно від того, чи це задумувалось композитором, присутні в залі відчули передачу тієї сутності, в якій ми зараз знаходимося.
Кут
Останні два твори Куртага, з цього циклу, який ще може доповнюватись композитором: «Antifóna Hirominak», «In nomine — all’ongherese» (« В угорському стилі»). Останній номер мав дещо романтичний присмак. Думаю, авторське люб’язне ставлення до фольклору й викликало не надто різку поведінку з цим матеріалом, що вдало перевело увагу слухача до останнього твору цього концерту.
Джон Кейдж «8 Whiskus». У назві цього твору поєднались слова «whistling» (свист) і «haikus» (хоку). Скрипкова версія дуже точно передає вербальні слова, що використані у вокальній версії. Ця схожість надзвичайна. Композитор маневрує тембрами в унікальний спосіб і передає їх тільки через один інструмент — скрипку.
Епілог
Своєрідний виклик кинув собі Орест Смовж, обравши цю програму. Уважність до кожного звуку, його початку в тиші створювали магію живого дійства. Два світи, які чергувалися між собою, мали схожість в імпровізаційній та невимушеній основі, але їхня відмінність дуже відчувалась. Кожен з композиторів програми мав своє власне обличчя, але різний контекст написання. Завдяки Смовжу ці твори прозвучали в Україні — дуже важливо, адже для молодого покоління виконавців Орест — приклад європейського наративу митця і людини.
Читайте також:
• Скільки відтінків білого ви почуєте впродовж Kyiv Contemporary Music Days?