Останні декілька років фестиваль «Контрасти» шукає відповіді на те, як мистецтво має реагувати на суспільні зрушення. 21-й Фестиваль обіграв тему «Музика XXI століття». 22-й тримав фокус на «Траєкторії звуку» і досліджував найрізноманітніші міські майданчики: площі, простори, локації. Минулого року був знаковий проєкт «Метаморфози», пов’язаний з пандемією та локдауном.
Про тему 2021 року розповідає артдиректор Фестивалю Богдан Сегін:
«Я пам’ятав, про проєкт, який відбувся у 2000 році, ініційований і реалізований Львівською організацією Національної спілки композиторів України, Володимиром Сивохіпом та покійним Романом Стельмащуком у рамках Днів Європи. Він поряд з музичними концертами об’єднав театральне дійство, галерейну складову, літературні читання… Тоді з’явилась ідея повернутися до слів Юрія Андруховича із його знакового есею «Час і місце, або Моя остання територія», які на початок XXI століття стали коментарем проєкту: «Сьогодні я визначив для себе буквально: past-moderne — це минуле сучасне, post-moderne — післясучасне або постмодерністське».
Але незалежно від того, планували це організатори чи ні, — Фестиваль-2021 уподібнився до свого натхненника 2000 року кроскультурністю. Хоч судити про це будемо тільки за першими трьома днями.
Минуле і сучасність: фестивальний баланс
«Контрасти» розпочались у 1995 році. Це були часи, коли у Львові два рази на місяць відбувалися концерти у філармонії й декілька разів на місяць опера давала вистави. Поява регулярного фестивалю в такий момент — виняткове явище, яке збирало повні зали й викликало нечуваний ажіотаж, за свідченнями сучасників. До того ж більш як 10 років фестивалі відбувались суто під гаслом сучасної класичної музики — перші фестивальні буклети навіть були посібниками для композиторів, з повними коментарями до нових творів українських та світових авторів, біографіями їх та виконавців: тобто тією цінною інформацією, якої до появи Інтернету взагалі не було в вільному доступі приблизно до середини 2000-х. Пізніше, до ювілейного Двадцятого Фестивалю було здійснено каталогізацію всіх творів композиторів, які виконувалися в попередні роки на фестивалі. Певна тематичність проявлялася в графічному дизайні буклетів.
На Фестивалі колись звучали й бахівські «Страсті за Матвієм», і Гайдн. Водночас за цей період минуло 9 щорічних композиторських майстер-класів, під час яких понад 80 молодих учасників могли набиратись досвіду створення сучасної музики та мати можливість почути її виконання. За ці роки запрошеними педагогами були Ґергард Штеблер, Дмитро Курляндський, Йоганнес Шольгорн, Клеменс Ґаденштеттер, Сара Нємцов, Шимон Воцечек, Анна Корсун та ін.
Поступово, з 2015 року у Фестивалі почали відбуватись структурні зміни: він відкрив формати «бесід з композиторами» в кав’ярні «Дзиґа», клубні експерименти, що поєднували електронну музику з акустичними інструментами, створення окремих інсталяцій для фоє Філармонії та виїзні всеукраїнські турне поза Львовом. Почалась трансформація в інше річище, і тематизм в цьому допомагав.
Цьогоріч не виняток — перші три дні 27 Контрастів відобразили все їхнє мультидисциплінарне багатство, від якого обертом пішли голови фестивальних завсідників: авторська виставка художніх робіт, дві масштабні симфонічні імпрези, поетичний вечір, технокомпіляція та ольфакторний перформанс.
Past-moderne: невичерпність
Музичному Відкриттю передувала виставка «Пісня Землі» львівської художниці Олександри Головатої, одна з картин якої, «Зебра», використовується у візуальному оформленні Фестивалю. Відкриття зібрало небайдужу до мистецтва публіку, яка, либонь, не завжди причетна до музичних концертів. Але шанувальники живопису залишились і на музичну подію, тим самим розширюючи кордони аудиторії Контрастів.
Перший день «Контрастів-2021». Фото — Данило Бедрій
Незмінними залишилися друзі Фестивалю, і серед них Сімон Камартін — швейцарський диригент, що цього року привіз до Львова новознайдені твори з нещодавно відкритого музичного відділу Цюрихської бібліотеки. Творів вистачило на дві програми: 1 та 3 жовтня, з іноземними солістами Йонасом Краєнбюлем (віолончель) та Андреа Віслі (фортепіано). Ці дати стали знаменням світових та українських прем’єр. Цікаво, що в обидва вечори також лунали твори українських авторок, сестер Богдани Фроляк та Ганни Гаврилець. Композиція Фроляк «Adagio пам’яті Мирослава Скорика» написана на замовлення директора Філармонії Володимира Сивохіпа.
Присвята Скорику відбилась на різних рівнях Фестивалю та музичних жанрах, і була викликана власним бажанням виконавців. Крім того, Всеукраїнський композиторський Конкурс його імені плавно увійшов у головне річище львівських актуальних пошуків. Про нього в рамках концерту-Закриття розповів Вінсент Козловський.
- Третій день «Контрастів-2021». Фото — Данило Бедрій
Але повертаючись до творів композиторів Ґленка, Боельманна, Шойбле, Ґьотца та Ульмера, на концертах все ж закрались сумніви щодо потреби відновлення та міжнародної культурної презентації саме цих авторів. Попри те, що в надрах історії ховається ще багато цікавих відкриттів, іноді доводиться визнавати її фатальну розсудливість.
Post-moderne: камо грядеши
У пізній вечір 2 жовтня Філармонія стала втілення розколу минулого і сучасного. Або незвичного симбіозу: хто б міг вигадати, що танці в фоє — цілком здійсненна, хоч і авантюрна дивовижа? Тим паче коли проєкт передбачає наповнення Філармонії запахом чорнозему під техно музику. Chornozem, вказують організатори, — «містичний акт, присвячений Землі. Середовище, яке створює техно компіляція, підкреслює пік, на якому ми знаходимось, відправну точку, започатковуючи новий цикл творіння».
Висока парфумерія, за словами автора ідеї, відомого митця Влада Зварича, близька до музики: ноти складаються в акорди, акорди в букети. Загальна композиція вибудовується від їхніх поєднань. Але зі спільного в них ще дещо: після завершення концерту чи перформансу в його учасники та причетні слухачі ще надовго зберігають «фантомні» відчуття ольфакторних образів. Несуть на собі залишки вібрацій, відзвуків акордів, і навіть частинку перетвореного запаху. Між іншим, він досі зберігся в філармонії.
Тож чи привертають такі зміни культурного дискурсу увагу неофітів від музики? Рафінований початок на межі з романтизмом, другою половиною XX століття та тільки-но створеними композиціями українських авторів показав широкий вибір фестивальної програми та її відкритість до різних категорій відвідувачів. З цього приводу висловився й артдиректор Богдан Сегін:
«Напевне, ми стоїмо на початку створення нової концепції Контрастів, адже змінюються часи, музика, сфера сприйняття, зрештою — змінюється і покоління слухацької аудиторії наших фестивальних подій».
Виникає багато питань, на які потрібно шукати відповіді, але необхідні зміни провідного фестивалю сучасної музики не стоять осторонь інших процесів українського мистецького руху загалом, і стосуються залучення публіки, фахового діалогу та нарощення потреби в культурі — що ще більш парадоксально в ситуації, коли найкращі музиканти, програми та виконання однозначно є.
Читайте також:
• Нойз на Київ Музик Фесті-2021: Жанрова диверсивність від Sed Contra Ensemble і Duo Sonoro
• «День Радості»: у Спілці композиторів відбудеться прем’єра камерної опери Антона Стука