25 вересня стартував Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти» у Львові. Усі його події відбуваються паралельно у двох форматах: у присутності глядачів (з дотриманням всіх карантинних норм) та у трансляції наживо на офіційному YouTube-каналі Львівської національної філармонії — там вони доступні тільки на час проведення концертів. І це всупереч обставинам, завдяки набутому досвіду та адаптуючись до «нової реальності» — темою 26 фестивалю стали «Метаморфози». На майданчику, де сучасне мистецтво постало в авангарді змін, у перший вечір представили 4 особливі твори — Блажея Вінсента Козловського, Мирослава Скорика, Валентина Бібіка та Всеволода Задерацького.
Увертюрою до Фестивалю стала композиція «Фанфари Контрастів». Напружені гармонії у мідних духових інструментів та перкусії мовби підкреслювали особливий, складний час. Їхній автор, своєю чергою, польський диригент Вінсент Козловський розповів про значення фестивалю у його житті та, відповідно, причини написання такого твору:
«Контрасти дуже близькі моєму серцю за декількома причинами. Перша — я величезний прихильник сучасної музики, підтримую всі ініціативи у цьому креативному просторі та зацікавлений у всіх подіях. Друга — «Контрасти» стали вагомими для мене і мистецьки, і персонально. Минулого року я диригував програмою Відкриття, де зібрались чудові автори та виконавці — а такі події найбільше западають в емоційну пам’ять кожного артиста. З 2017 року я працюю з львівськими музикантами і просто закоханий у те, що вони роблять. Це був і рік, коли я познайомився з виконавчим директором Контрастів Богданом Сегіним. Ми чули раніше одне про одного, навіть мали одного професора з композиції у Кракові — улюбленого Збіґнєва Буярського. Але побачитись на проєкті у Любліні, коли я диригував «Весною священною» Стравінського. Відтоді ми постійно на зв’язку з Богданом та іншими фантастичними українськими виконавцями: ваша країна, нація та мистецтво, і те, як мене тут приймають, це найвищий знак довіри, гостинності та чистої любові. І моя вічна вдячність за це.
А історія з «Фанфарою» така проста! Коли я був запрошений диригувати торішнім Відкриттям, то сказав Богдану: «хей, це велика річниця і великий фестиваль! Вам треба власну фанфару для таких урочистостей!» Ну, ми тільки посміялися, але я ж замислився. Це класна традиція — як от фанфари Лютославського для Філармонії в Лос-Анджелесі. Тоді пригадав автограф, який у 2003 році Богдану дав легендарний Арво Пярт. Там він написав його ім’я нотами на нотному стані — і я використав це як початкову тему. Отже, після декількох епізодів трансформацій, розвитку, моя фанфара закінчується на унісонній ноті с — яка символізує Contrasts — і з цією ноти фестиваль і розпочнеться…»
І він таки розпочався, і був сповнений особливих, рідкісних знахідок та прем’єр. Однією з таких стала Партита №7 (1999) Мирослава Скорика, написана на замовлення Ольги та Олександра Кузишиних, для квінтету духових інструментів. Ще зовсім нещодавно композитор диригував з цієї сцени, а зараз майже кожен концерт фестивалю присвячує світлій пам’яті Маестро виконання його композицій. Прем’єра ж «Партити» відбулася у 1990-х роках в Америці у виконанні Національного ансамблю солістів «Київська камерата» під орудою Валерія Матюхіна. Після цього твір виконувався дуже рідко — ноти, як стверджують організатори, довгий період були втраченими. І на українській прем’єрі твір виконували у чотирьох частинах, де перша звучала дещо статично, більше декламаційно, попри обрані автором експресивні гармонічні звороти, друга сповістила про гротексні інтонації у комплексі виразових засобів композитора.
Загальний план інтерпретації полягав у споглядальному зображенні нотного тексту, та потребував виразнішого руху вперед. Проникливий ліризм Елегії, третьої частини, підкреслювали низхідні делікатні зітхання флейти, що поступово розвинулись у пристрасний монолог гобоя. Попри рівномірний пульс, виконання мало брак тонусу, що певною мірою компенсувалось тонким веденням фраз та точними штриховими виконаннями. Найбільш трагічні, високопафосні місця, які відтворюють цю специфічну рису музики Мирослава Скорика, звучали й найбільш відпрацьовано.
Про третій твір, «Сумну кантату» (1980) Валентина Бібіка диригент Сергій Хоровець зауважив: «Твір є актуальним і у наші дні. Не варто забувати про те, що вже понад п’ять років відбувається на Сході України. Невимовний сум, біль чисельних втрат та водночас – віра у Світло. Усе це можна знайти у кантаті!»
Написана для сопрано, фортепіано, арфи та перкусії на тексти Тараса Шевченка. Ірина Стефанко, з соло якої розпочався твір, була переконлива не тільки вокально, а й театрально. Її партія містить інтонації плачів та голосінь, що вдало поєднано автором із текстом твору, і відображено у назві. Звернення до фольклору Валентин Бібік підкреслив не тільки жанровим підґрунтям, а й мелодичними розспівними фразами поряд з оригінальним тембровим поєднанням інструментів ансамблю.
Важко уявити, що відчував автор Камерної симфонії для дев’яти інструментів, Всеволод Задерацький, під час її написання. Адже на той час він уже пережив арешти, концтабори та знищення своїх творів. Камерний склад Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії на чолі з Сергієм Хоровцем серйозно поставився до відродження цього твору. Віддзеркалюючи дух своєї епохи, він звертається до образів сумбурного танцю (в першій частині), безособового замріяння (у другій частині) та сумбурно-зловісного маршу, що навіть перетворюється в джазове соло фортепіано, а наприкінці стають у переможний хід. Ця музика, створена ще напередодні Другої світової війни, у 1940 році, є актуальною і зараз: у час безмежних трансформацій.
Отже, «Випуск фестивалю цьогоріч — ще той унікальний приклад сили та впевненості українських артистів, — підкреслює Вінсент Козловський. Особливо, якщо зауважити, що Метрополітен-опера щойно скасувала цілий сезон. Фестиваль з назвою «Метаморфози» сам цілковито змінює себе. Світ в моїх очах не змінився — але він піддався аб’юзу й знищенню. Тож зараз ми перероджуємось у цьому новому світі. Наші життя — це метаморфози, і нам потрібна музика, щоб пройти через них і стати кращими. Я хотів би запросити на фестиваль кожного, хто зараз сумує чи має горе, чиє серце чи душа розбиті: послухайте цю музику, ми граємо її для вас: для вас, щоб ви знову стали цілими».
Фестиваль, якому виповнюється 26 років, рясніє тематичними програмами, присвяченими творам національної школи: Українське тріо, Український квартет. Сучасне постане і у творах Валентина Сильвестрова, Бориса Лятошинського, львівських композиторів — Юрія Ланюка, Олександра Козаренка та Богдани Фроляк. Будуть твори Євгена Станковича, Володимира Загорцева, Святослава Луньова. «Контрастівці», ентузіасти-музиканти презентують знаменитий цикл «Місячний П’єро» Арнольда Шенберґа у власному перекладі українською. Також монографічними подіями стануть електроакустичні перформанси Максима Коломійця («Внутрішні голоси») та Остапа Мануляка («Визволення з плаского світу II»).
На закритті Фестивалю у виконанні Струнної групи Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії під керівництвом Вінсента Козловського звучатиме композиція Ріхарда Штрауса «Метаморфози», назва якої й підштовхнула організаторів Фестивалю до створення концепції Контрастів-2020. Разом з тим, лунатиме рідко виконувана «Просвітлена ніч» Арнольда Шенберґа.
Уже звичною едукаційною гілкою організації фестивалю будуть Міжнародні майстер-класи нової музики Course. Твори, написані під час майстер-класів прозвучать у виконанні київського колективу Ensemble Nostri Temporis 3 жовтня в Концертному залі Людкевича. Гостем Контрастів стане польський ансамбль Kwartludium, який презентуватиме проєкт «Множинний образ», у рамках якого відбудеться прем’єра твору молодої української композиторки Марти Галаджун. Саме вона минулого року була виокремлена з-поміж усіх інших учасників композиторських майстер-класів Course та отримала можливість написати твір для ансамблю.
Традиційна спеціальна фестивальна подія «Ніч Контрастів» у 2020 році зазнає певних «метаморфоз»: цьогоріч вона отримала назву «[не] Ніч Контрастів», адже розпочнеться о 14:00 і триватиме до 23:00 в суботу 3-го жовтня. Однак її концепція залишиться незмінною: виконавці представлять найновіші тенденції в сучасній інструментальній та електронній музиці. Також у програмі Фестивалю три інтерактивні лекції німецького філософа сучасного мистецтва Гаррі Лєманна, які транслюватимуться наживо на Камерній сцені Львівської філармонії. Він також буде буде бачити учасників лекції, які своєю чергою матимуть можливість ставити лектору запитання.
Отже, зазнати метаморфоз — означає піддатись змінам і дозволити їм диктувати правила гри чи прийняти факт їхнього існування і contra spem spero? Очевидно, є ще третій вихід — всупереч обставинам, завдяки новому досвіду та адаптуючись до «нової реальності» стати самими метаморфозами. МетаКонтрастними.
The Claquers як головний медіапартнер фестивалю Contrasts International Contemporary Music Festival провели пресбрифінг з нагоди його відкриття. Про особливості програми, інтерактивні лекції, композиторські майстер-класи та «Метаморфози-2020» як головний виклик нашого часу — у відео: