Як відомо широкому загалові, впродовж останніх кількох місяців у музичному світі України точаться запеклі дискусії навколо проблеми назви Київської національної музичної академії, якій за радянських часів було урядовою постановою з Москви надано ім’я Чайковського.
Протягом 75 років, що минули відтоді, якось це вважалося за нормальне, або на цей факт не зверталося уваги. Але зараз, в нинішній історичній ситуації, ім’я Чайковського якби робить Академію чимсь на зразок філіалу Московської консерваторії, яка носить те саме ім’я. Тож виникає нагальна потреба покінчити з цим абсолютно нетерпимим станом речей в Україні, де зараз, як ніколи, актуальне гасло Миколи Хвильового «Геть від Москви».
Отже, насамперед щодо особи Чайковського. В даному разі не має особливого значення його етнічне походження з домішкою українського елемента, а вирішальним має бути його ставлення, з одного боку, до Російської імперії, а з другого — до України та українців.
Вважаю за необхідне найперше наголосити на тому, що ніхто більше нього не був серед музикантів найвірнішим служником Російської імперії, притому, що в щоденниках він висловлював нехіть до імперських порядків, особливо на кордоні, коли повертався з Італії. Ніхто більше нього не спричинився до музичного звеличення імперської ходи «матушки-России».
Глінка, хоч і написав «Жизнь за царя», але потім не міг залишитись жити в імперії, і на кордоні, від’їжджаючи до Берліна назавжди, висловив задоволення від факту від’їзду, прокляв імперію й позіхнув з полегшею. Римський-Корсаков вийшов зі складу професорів на знак протесту проти репресивних мір царського уряду у 1905 р. Скрябін відхилив запрошення грати імператорській родині у царському палаці. А як же Чайковський?
Він написав «Коронационную увертюру», «1812 год», ще й «Русско-сербский марш», а найбільша його провина перед Україною — це опера «Мазепа», за право писати яку він навіть боровся, аби відібрати лібрето в іншого композитора. Роль «Мазепи» як іделогічного знаряддя московського імперіалізму яскраво виявляється в тому факті, що саме її неодноразово показував в Америці «Кіровський»-Маріїнський театр під час своїх гастролей — ясно, з якою метою.
Щобільше, Чайковський принижено позичав гроші в Олександра III особисто — йому фон-мекківської стипендії не вистачало! І ще одне: як я десь вичитав, він висловився десь про українців дуже схвально, але саме поглядом збоку, як хтось сторонній, а не як особа тією чи іншою мірою духовно приналежна до українства. Навпаки, відомі його пристрасні свідчення в беззастережній відданості Росії, в тому. що він — «русский до мозга костей». Чи є будь-яка можливість щось протиставити цим фактам чи спростувати їх? Навряд чи.
Отже, Національна музична академія не має — і по суті не мала ніколи — жодних раціональних підстав носити ім’я Чайковського.
З другого боку, чи має хтось інший, ніж Борис Миколайович Лятошинський, як чільна постать української музики ХХ століття, тісніший зв’язок із Академією-консерваторією, якій він, спочатку її вихованець, потім віддав майже півстоліття свого життя як її викладач i професор композиції та інструментування, що виховав абсолютну більшість творчо плідних українських композиторів вже старшого нині покоління? Як на мене, жодна інша кандидатура на таку назву просто неспівмірна з самим виміром особистості Лятошинського. За останній рік в пресі й у Мережі були запропоновані і деякі інші кандидатури, зокрема Леонтович. Але останній прецінь не навчався і не викладав у консерваторії-академії, тож має більш віддалений до неї стосунок — як просто один із чільних класиків української музики.
Закликаю музичну спільноту України зробити все можливе, підняти широку всезагальну кампанію протестів, аби приборкати тих ренегатів і «самоотверженных малороссов», що попри криваву війну України за існування, і далі продовжують вірно служити «русскому миру» і перешкоджають утвердженню питомо національних первнів в українській культурі!
Читайте також:
• Відкритий лист до колективу Національної музичної академії України
• Ім’я Петра Ілліча Чайковського — це тавро на шкірі раба
• Лист студентів НМАУ ім. П.І.Чайковського щодо виключення Чайковського з назви навчального закладу