Way and illusions українського композитора та віолончеліста Золтана Алмаші відкриває серію digital-релізів незалежного лейблу Golka Records. Альбом записано мобільною студією в готичному костелі у Львові за методикою Time Based Stereo Recording (Balance Engineer — Іван Огар). В інтерв’ю композитор розповів про твори, що увійшли до збірки.
Прелюдія
Я створив фестиваль камерної музики «Гольфстрім», в рамках якого мав сольний концерт. Саме для нього я вирішив написати п’єсу для віолончелі соло. Сам собі зробив замовлення: так і виникла «Прелюдія». В цьому творі є специфічний прийом «піцикато», який, в принципі, я не зустрічав у віолончелістів, можливо, це моє «ноу-хау». Люблю шукати на інструменті нестандартні прийоми.
«Христя, Христя»
В моєму житті багато анекдотичних ситуацій. Якось мене буквально переслідувала одна дівчина, ходила на всі мої концерти. І якось вона мені сказала: «Я режисер і виграла президентський грант, хочу поставити виставу на мотив “Повії” Панаса Мирного!». Я прочитав «Повію», перейнявся і написав цілу театральну сюїту.
Я досить довірлива людина, як виявилось. Ні-ні, вона оплатила гонорар, як і домовлялись. Щоправда, потім позичила і не повернула мені фотокамеру вартістю акурат в гонорар.
«Сюїта» (Прелюдія, Вальс, Сарабанда, Танго)
Сюїта має таємну присвяту Чернівцям. У ній душа поезій Христі Венгринюк, Ігоря Померанцева і Пауля Целана.
І ще – має таємну присвяту морю. Що спільного між морем і Чернівцями? А от що: там де зараз місто колись плавали риби. Колись були тільки поезії, а тепер є сюїта…
Починається вона нібито рівномірним рухом, але насправді rubato, щось хитає туди-сюди, наче ти добряче випив чернівецького домашнього вина, або ж пливеш на кораблі морськими хвилями.
Прелюдія, і вальс – це музика відлуння: піцикато з накладанням арко, піцикато французькою лігою, яке тягнеться і утворюється тризвук. Це цікавий процес: я просто слухав звуки. Вальс нейтральний, як інтермеццо.Тут є і Сильвестрові традиції: музика педалі та відлуння.
Сарабанда і танго – дві окремі частини, що мають зв’язок з потойбічним світом.
Танго – це жанр, в якому ерос і танатос сходяться, цей танець не лише про пристрасть, він і про смерть.
Сарабанда теж була еротичним танцем, танцем коханням. Католицька традиція зберегла його, але він отримав абсолютно іншу конотацію: як танець смерті. В Целяна є «Страшна фуга смерті», і от я міг би й написати фугу, але занадто пряма асоціація. А сарабанда і танго розширює семантичне поле.
Написання сарабанди і танго співпало з періодом створення скрипкового концерту для Валерія Соколова. Того дня я був у поїзді й раптом отримав імпульс. До мене часто спонтанно приходять думки, мелодії — я завжди ношу з собою блокнот. І власне процесі створення сюїти, мені запропонували концерти з моїм квартетом на фестивалі Meridian Chernovitz, присвяченому Паулю Целяну. Я підлаштував цю сюїту і справді гарно вийшло.
Ностальгія
Хоч я вважаю себе українцем і українським композитором, але моя перша мова – угорська. Завдяки угорським пісням, які співала моя бабуся, я й став композитором –– в них така енергія!
«Я покинув Батьківщину, рідну Угорщину, обернувся на півдорозі – і сльоза потекла», – фрагмент «Ностальгії».
Для мене цей реліз є певною мірою знаковим: це всі твори, які я написав для віолончелі соло протягом останніх 12 років.