Серед безлічі творів, дотичних до тематики Різдва, є багато таких, що залишились в людській пам’яті надовго. Адже що ще об’єднує цілі родини так міцно, як період зимових свят? Перше твердження справедливе і до класичних шедеврів (окремо згадаємо мендельсонівських «Геральдичних ангелів…», бріттенівську «Церемонію колядок», бахівську «Різдвяну ораторію» та ін.), і до естрадних хітів (тут в конкуренції сходяться «All I Want For Christmas Is You» від Мераї Кері, «Last Christmas» дуету «Wham!» та «Run Rudolph Run» Чака Бері — список продовжте з власних вподобань).
Яка ж доля різдвяних обробок давніх зразків народної творчості? Еталонний приклад, світовий символ Різдва «Щедрик» Миколи Леонтовича, що його автор, як відомо, вдосконалював впродовж кількох десятків років, пізніше дістався закордону з хором Кошиця й прославився як «Carol of the bells» — і надалі переможним ходом крокував в кіноіндустрію та повз неї на всіх мовах світу. В основі «Щедрика» — фольклорні джерела місцевості, де жив Леонтович, оформлені в майстерне хорове багатоголосся.
Тим часом вчені-фольклористи стверджують про доцільність популяризації саме автентичних пісень, записаних від носіїв традиції, та поширення цих аудіозаписів для кращого знайомства з ними. Крім того, вони наголошують на виконаннях від власне збирачів фольклору, етнологів. Але, як показує тенденція, в різдвяних чартах на загал звучать не ці записи, і широкій публіці вони досі невідомі з різних причин. Проєкт «Коляда-Триб’ют» з прадавніми зразками колядок та щедрівок Донбасу у вокально-інструментальних каверверсіях вирішує це завдання.
Авторський проєкт
У 2021 році відомий композитор Євген Петриченко взявся перетворювати одноголосно записані мелодії у цілісні симфонічні аранжування. Ще зі студентських часів в Донецькій академії він їздив у експедиції під керівництвом фольклористки Олени Тюрикової, де і став свідком їхньої передачі. Пізніше ці записи зі збірки «Музичний фольклор Донбасу: Календарно-обрядові пісні Донецької та суміжних областей» (Донецьк, видавництво «Юго-Восток», 2009 рік, упорядник Олена Тюрикова) Петриченко використав у масштабному проєкті.
Цим самим пройшовши шлях від 14 колядок та щедрівок з Донецької, Харківської та Луганської областей до художньо цілісних каверів, доступ до яких наданий усім охочим (і ноти, і записи) — такий вклад композитора у розмаїття музичного сьогодення. Створення нових вокально-оркестрових партитур оформилось у форматі диптих-альбому, що складається з 14 аудіопар, у кожній з яких оригінальний «мінус» у виконанні симфонічного оркестру та «плюс» з інтерпретаціями вокалістів.
Запис зразкових виконань був доручений відомим артистам, — Оксані Нікітюк, Роману Мелішу, Іларії, Іванні Пліш, Анжеліці Рудницькій, Каті Chilly, Тоні Матвієнко, Марині Одольській, Арсену Мірзояну, гуртам «ManSound», «Ot Vinta» та «GG ГуляйГород». Впродовж передріздвяного періоду велись прямі етери з дитячими, дорослими колективами та солістами з різних областей. За словами композитора, всі, хто долучився до них, «стали сполученим ланцюжком між майже загубленим мистецтвом наших пращурів та прийдешніми поколіннями».
Коляда йде по світу
Отже, створивши не тільки прецедент, що увиразнив присутність невідомих творів в культурній свідомості, Петриченко разом з командою розширив «територію» свята на всю Україну, запропонувавши музикантам від найменшого (у музичних школах, студіях…) до найбільшого (серед виконавців — артистки драмтеатру) відтворити надані ноти у цілому маратоні, з подальшими заохоченнями у вигляді призів та виступів найбільш активним учасникам. Відтак, апофеозом Триб’юту Коляді стала її презентація у стінах Національної філармонії України 16 січня. Цей день композитор у соцмережі присвятив українським кіборгам, адже дата припала на День захисників донецького аеропорту.
Оркестровий супровід забезпечив Ансамбль класичної музики імені Лятошинського Національного будинку органної та камерної музики під керівництвом Богдана Пліша. Попри трагічні події, що трапились з інструментом органом минулої осені, колективи та солісти установи невтомно працюють поза її межами до очікуваної реконструкції.
- Фото: Альона Гаста
А спосіб передачі різних емоцій через музику, особливо цього вечора, — якнайкраще втілився й у фольклорі, й в цих обробках, що уже стають популярною альтернативою хоч і справедливого, але засилля «Щедрика». Адже прагнучи навести мости для зближення різних генерацій, проєкт охопив дітей та дорослих, виконавців з усієї України, зацікавлених у виконанні перетвореної фольклорної спадщини (на YouTube-каналі можна переконатись).
Олена Тюрикова в одній зі статей говорила:
«На жаль, технічний прогрес, масова культура і глобалізація буквально розчавлюють рештки фольклорних традицій <…> і сьогодні вже існують села, у яких фактично неможливо записати жодної автентичної народної пісні».
Тому «Коляда-Триб’ют» — це не створення з ґрунту народних наспівів нових творів на догоду трендовості, а збереження рис українського мелосу через актуальний спосіб каверверсій.
При цьому, навіть неповторне обличчя кожної колядки чи щедрівки виконавці часто підкреслювали більш «відкритою» манерою співу, на роздоріжжі між естрадною та автентичною, частково «народній манері». Такому вибору сприяли також стилістичні загадки від композитора слухачам — подекуди джазові (як-от «Пастушки», «Дивная новина»), колискові («Темненька нічка»), в стилі реґі («Ой у пана Йвана»), або організовані за складною метроритмікою, що виростають у композицію драматичних масштабів («Ой зашуміла крутая гора»). В партитурах — підказки для додавання голосів, щоб щедрувати гуртом.
Тож чого вдалось досягти творцям «Коляди-Триб’юту» на сьогодні? Створення професійного багатопланового продукту із залученням найдавніших пластів української спадщини та актуальних стильових течій, його охоплення у різних вікових категоріях, зацікавлення аматорських та професійних співаків… Можливість виконувати ці партитури та знайомити все більшу кількість слухачів з колядою — чим не «Дивная новина» для залучення публіки, що за відсутності такого варіанту обирає концерти на кшталт симфопопурі з тем фільмів про Гаррі Поттера, американського джазу чи Queen? Врешті, цей проєкт безумовно актуальний в час, коли культура східних регіонів України повинна стати ще ближчою кожному з нас. Різдво єднає.
Читайте також:
• Chornobyldorf Романа Григоріва та Іллі Разумейка — у ТОП-6 найкращих опер світу