Час від часу у світі художньої літератури з’являються видання, котрі неможливо оминути музиканту. «The Claquers» періодично пише про «музичні» книги та навіть спілкується з авторами. Але цей текст не претендує на детальний літературний, музикознавчий, культурологічний чи будь-який інший аналіз. Натомість маємо есе, пов’язане з книгою, котра пов’язана з музикою.
«Ну що, вже можна її нарешті придбати?» — із надією запитую я консультантів книгарні-кав’ярні «Видавництва Старого Лева» на Подолі. У відповідь чую: «Варто почекати ще».
Від анонсу видавництвом виходу друком нової книги до її безпосередньої появи на полицях книгарень зазвичай минає близько місяця. Але коли очікуєш якийсь особливий том — цей час видається вічністю. Тож, вчергове беру каву та, подібно до написів під акційними кришечками якоїсь газованки, спробую ще наступного разу.
«Привіт! Новенька книжечка Ішіґуро вже у нас в книгарні», — отримую повідомлення від консультантки книгарні. Здається, я занадто часто цікавився цією книгою, але від цього не менш приємно отримати таке сповіщення. Три станції метро, п’ять хвилин пішки — і примірник вже у моїх руках.
Чому ж так гарячково все? На те є кілька причин. Про них варто розповісти детальніше.
Автор
Кадзуо Ішіґуро — британський письменник, японського походження, котрий став лауреатом Нобелівської премії з літератури 2017 року. До того він отримав Буккерівську премію за книгу «Залишок дня», кілька разів ставав номінантом цієї ж премії, а також отримав премію «Віттбред» за роман «Художник хиткого світу».
У «Видавництві Старого Лева» вийшло друком п’ять книг автора в перекладі українською, тож є можливість усвідомити невеликий зріз стилю письменника. І тут трапляється найбільш несподіване, адже кожен твір Ішіґуро не схожий на інший, важко усвідомити «широку кисть» авторського почерку. Він вміло проводить читача у будь-який зі світів: чи то фентезійне середньовіччя, чи то антиутопічний простір, чи цілком реальне поствоєнне історичне минуле із детальним заглибленням у японську культуру. Зовнішні ознаки змісту та жанру ніколи не видадуть автора. Він впізнається на глибшому рівні: важливою рисою творів Ішіґуро стає апеляція до спогадів, рефлексій минулого та усвідомлення того, як воно впливає на сьогодення.
Книга. Паперова книга
Час суцільного дистанціювання змушує усвідомити прості, але такі необхідні цінності: як же приємно дивитися живі вистави, слухати музику наживо, переглядати прем’єру фільму на великому екрані та спілкуватися з друзями в улюбленому барі. Паперові книги для мене стали однією зі складових цього простого людського щастя. Іноді здається, що смартфону теж набридає цілісінький день «дивитися» на моє обличчя, тож читання електронної книги він просто не витримав би. Паперовий примірник дозволяє нам відпочити одне від одного. Звісно, можна згадати феномен аури твору мистецтва, пропонований Вальтером Бен’яміном, за яким жодна копія не здатна замінити ті враження, які ми переживаємо, доторкаючись до оригіналу мистецького твору. Тож, у цьому випадку друковану книгу вважаю оригіналом, а електронну — бездушною копією.
Крім того, паперове видання приваблює своїм оформленням. Серія книг Кадзуо Ішіґуро в українському перекладі ілюстрована Оксаною Йориш. Її візуальний стиль, знайомий із серії україномовних перекладів Ернеста Гемінґвея, не сплутати ні з чим. Як на мене, художниця вміло зображає рефлексії над минулим, притаманні Ішіґуро, широкими діагональними мазками, в яких впізнаються обриси людей чи предметів.
Музика
«Ноктюрни» — це збірка оповідань, котра вже самою своєю назвою інтригує музичними референсами. Щобільше, вперше український читач має змогу долучитися до короткої прози Нобелівського лауреата. Часто, саме оповідання є найкращими провідниками у світ того чи іншого автора: невеличкий за обсягом текст може стати лакмусовим папірцем для подальшого читання чи нечитання «товстих» книг. До того ж оповідання демонструють письменницьку майстерність: автор повинен зафіксувати короткий момент із життя героїв так, щоб читач побачив не просто вирваний із контексту епізод, а міг сформувати загальну характеристику образів, усвідомити мотиви вчинків персонажів, зробити власні висновки та навіть мати простір для альтернативних сюжетів у подальшому житті героїв. Звісно, на думку приходять тексти Чехова та О.Генрі, але «Ноктюрни» додали до цього списку ще й Ішіґуро.
П’ять оповідань різні й однакові водночас. Спочатку видається, що у збірці — тексти, так чи інакше пов’язані з різними музикантами. Але згодом історії видаються парафразами на самих себе: зустрічаєш подібні образи, але з іншими іменами, в інших просторах. Їхні проблеми здаються такими схожими: розриви тривалих стосунків, бажання досягти успіху та нескінченні муки творчості, знайомі, мабуть, кожному музикантові — все це червоною ниткою проходить крізь 210 сторінок книги. Коли ж у четвертому оповіданні зустрічаєш знайомого персонажа з першого тексту, сумніви зникають: Ішіґуро збудував черговий світ-калейдоскоп. Ми весь час дивимося на одну й ту ж річ, але завжди бачимо щось інше. Однакові проблеми вирішуються героями по-різному, тому шкала емоцій варіюється від меланхолійних зітхань до нестримного сміху, від мотиваційного завзяття до бажання прийняти ситуацію такою, як вона є.
Головні герої усіх оповідей — музиканти або ж любителі музики. Хоча, чи велика між ними різниця? Музика так чи інакше стає вагомою складовою кожного тексту, структурує його. І саме музика стає тригером взаємодії героїв між собою та зі своїми спогадами — Ішіґуро залишається вірним своїй любові до гри з минулим. Ну і звісно, якщо ви добре знаєтеся на репертуарі вуличних музикантів, джазі, блюзі, саксофонових імпровізаціях та творах для віолончелі — тоді «Ноктюрни» вдасться не тільки прочитати, а й буквально почути.
N.B.
Зупиняюсь, допоки цей текст не став суцільною збіркою захоплень. Але якщо у вас «Ноктюрни» вже відбулися — діліться враженнями з нами. Як ні — це саме той знак до прочитання.
P.S.
Паралельно із особистим повідомленням про надходження книги, я також отримав сповіщення у телеграм-каналі книгарні. Це не реклама, а зручний спосіб дізнаватися про новинки та про наявність примірників, тираж яких закінчився.
The Claquers живе завдяки нашим читачам. Підтримайте нас на Patreon