Альбом «Ukrainian Baroque: Concordacii Animos» від незалежної платформи Open Opera Ukraine здобув премію REMA в номінації «Проєкт року у сфері спадщини». Нагородження відбулося 5 червня в Стокгольмі, Швеція, в рамках конференції Європейської мережі організацій у сфері ранньої музики REMA – EEMN (Réseau Européen de Musique Ancienne – European Early Music Network). Реліз можна послухати тут.
Премію REMA вручають що два роки за інноваційні проєкти з розвитку та популяризації ранньої музики. Цьогоріч у короткий список категорії «Проєкт року в сфері спадщини» поруч з альбомом українського бароко увійшло ще два релізи: «Secret Byrd» британського вокального ансамблю The Gesualdo Six та «Maddalena Casulana’s madrigals, lost and found» від британського University of Southampton.
Переможний альбом «Ukrainian Baroque: Concordacii Animos» містить партесні твори Миколи Дилецького та невідомих авторів, записані вокальним ансамблем Partes у просторі Кирилівської церкви Національного заповідника «Софія Київська».
Фото: Руслан Сингаївський
Про вихід альбому ми писали тут:
- Музика українського бароко на стримінгах. Open Opera Ukraine випустила новий альбом
- Наталія Ключинська – про історично інформоване виконавство та проєкт Open Opera Ukraine
Ми поспілкувалися з програмною директоркою Open Opera Ukraine Анною Гадецькою про значення премії, нові підходи у виконанні барокової музики та творчі плани організації на втілення наступних проєктів. Далі у тексті — пряма мова Анни Гадецької.
Про сутність і значення премії
Організація REMA – EEMN — це європейська платформа нетворкінгу для виконавців, дослідниць, культурних менеджерів, продюсерок. Сама наявність премії у сфері ранньої музики означає, що існує потреба проявити цю сферу у її найкращих досягненнях.
Ця номінація націлена на привернення уваги до культурної спадщини — такої, що не була видимою чи помітною у широкому міжнародному просторі. Багато у чому саме через наявність нагород та їхнє медійне висвітлення величезна професійна спільнота розуміє ситуацію у сфері ранньої музики, куди ми рухаємося, якими є тренди і що потрібно формувати далі.
Коли український партесний концерт потрапляє у таку номінацію, то це означає, що він сприймається як важливий для усього європейського кола ранньої музики. Подібно до того, як ми говоримо, що пам’ятник включили у мережу ЮНЕСКО, адже це одразу означає, що він має більш ніж локальне значення. Так і тут — українське бароко отримало новий рівень суб’єктності у світі. Це перша така премія для України, що означає, що наша помітність у світі поступово зрощується.
У листопаді минулого року разом із колегами з Національного будинку музики, а також українським клавесиністом Дмитром Кокошинським, котрий кілька років вчиться і мешкає у Швейцарії, ми представляли українську барокову музику на конференції REMA. Були і партеси, і канти, і псальми, і трохи інструментальної музики — максимум з того, що могли встигнути за відведений нам час. Наприкінці нашого виступу ми зробили те, що завжди робимо на подіях Open Opera Ukraine — запропонували всім присутнім (а це понад 300 людей) заспівати разом «Многая літа» Дмитра Бортнянського.
І зараз моя колега Наталія Хмілевська (співзасновниця, артистична директорка Open Opera Ukraine, художня керівниця та диригентка ансамблю Partes), повернувшись із церемонії нагородження у Стокгольмі, розповідає, що при ближчому спілкуванні з’ясувалося, що там досі пам’ятають «Многая літа». Може не запамʼяталися якісь інші важливі речі, але лишилося найважливіше — музика. Так і зараз, партесні концерти з нашого релізу послухає суттєво ширша авдиторія, тож, сподіваємося, набудеться нова якість сприйняття і розуміння українського бароко.
Джерело: Facebook Open opera Ukraine
Маємо надію, збільшиться і кількість охочих досліджувати цю музику — не тільки в Україні, але й серед науковців та науковиць інших країн. Адже нас не дивує, коли хтось в Україні вивчає музику Монтеверді чи Шютца — так само і партеси можуть досліджувати іноземні вчені.
Про світові майданчики для популяризації ранньої музики
REMA – EEMN — це потужна мережа у сфері ранньої музики. Тож не випадковим є порівняння нагород REMA Award зі значно більш відомою Grammy, тільки у царині ранньої музики. Безперечно, це нішева премія, адже вона проявляє лише галузь ранньої музики, хоч і дуже об’ємно та різноманітно. Можливо, з якимось із наступних релізів ми подамося і на Grammy, щоб вийти у ширший простір класичної музики. Команда Open Opera Ukraine розглядає можливість виходу на такі великі премії.
Зараз одним із найголовніших майданчиків просування партесів ми вбачаємо фестивалі. Власне, тут теж відчутна цінність мережі REMA: коли ви отримуєте премію і стаєте помітнішими, то збільшується ймовірність, що якийсь фестиваль захоче запросити вас або ж запропонувати колаборацію. Завдяки цьому нетворкінгу ви потрапляєте на різні майданчики. Наприклад, минулого року ми врешті-решт виступили на Утрехтському фестивалі, який, до речі, теж отримав премію REMA у номінації «Festival theme of the year».
Про досвід відбору і участі у премії
Подаючи реліз, ми, правду кажучи, не дуже розраховували хоч на щось. Відбір проводили члени журі, які представляють REMA. Ми не знаємо хто був у складі експертної комісії, тому що це внутрішня процедура оцінювання. Так само невідомо і те, якими конкретно були критерії відбору, хоча у процесі церемонії нагородження було визначено низку тих якостей, що оцінювалися журі.
Коли ми пройшли в лонг-лист, тобто перелік тих, хто буде брати участь у змаганні, то подумали, що і це вже непогано, адже нас принаймні точно послухають. Поряд із нашим релізом у лонг-листі було ще майже 200 дисків. Коли ж ми опинилися у шорт-листі, то вважали, що це вже перемога, адже нас відібрали серед такої великої кількості міжнародних релізів. Наприклад, поряд із нашим релізом у тій же номінації був проєкт, присвячений Джезуальдо. Українські партеси перемогли. Певно, значною мірою через свою свіжість та незвичність, невідомість навіть професійній спільноті фахівців ранньої музики.
Ця нагорода є сильною підтримкою не лише для нас, а для всієї сфери ранньої музики в Україні. Запевненням у тому, що ми робимо все вірно, що все це має сенс. Нам в Україні не вистачає таких нагород. Вони би додавали значно більше вмотивованості тим, хто роками працює та збільшували реалізцію тих ідей, що наявні.
Про зміни у підходах до барокової музики в українській спільноті протягом існування лабораторії «Musica Sacra Ukraina»
У 2019 році ми в Open Opera Ukraine вирішили, що настав час займатися українським бароко, як ми і хотіли від початку нашої діяльності (з 2016 — ред.). Тоді з’явився формат лабораторії, яку ми назвали «Musica Sacra Ukraina». Протягом п’яти років, відколи існує лабораторія, нам вдалося зробити чимало проєктів.
Поступово цікавість до музики бароко в Україні зростає, з’являються колективи, які прагнуть виконувати партеси. Проте інтенсивність процесу викликає мрії про покращення — й дотепер дуже мало видань нотних текстів, монографій, резиденцій, що б у різний спосіб навчали та поширювали досвід у царині українського бароко тощо. Навіть у широкому українському гуманітарному просторі про феномен нашого музичного бароко знає не так багато людей.
Тому для нас важливо у цьому колі виходити на новий рівень співпраці — з дослідниками та дослідницями у сфері лінгвістики, богослів’я, історії — щоби поглиблювати розуміння і під час виконання передавати максимальну кількість закладених у цих творах контекстів. Цю музику не можна просто читати з аркуша, її треба перетворювати в сенси. Мені видається, найважливішим є те, що поступово відбувається оця зміна свідомості у підході до ранньої, зокрема, барокової музики.
Підсумовуючи це пʼятиріччя, я можу сказати, що партеси точно звучать впевненіше. Це виконання, яке є релевантним відносно загальносвітових тенденцій історично поінформованого виконавства. Це збільшення цікавості до цієї музики виконавців та виконавиць різних рівнів — і професійного, і аматорського. Це розуміння більшої кореляції сфер українського бароко в гуманітарній спільноті. І лишається тепер думати як будувати цілісну історію українського бароко, де буде і філософія, і теологія, і візуальні мистецтва, і безумовно, музика.
Про актуальність української барокової музики
Партеси — одна із засад, яка дозволяє нам відчути і зрозуміти нашу ідентичність. З одного боку, ідентичність — це щось змінне, але з іншого — у неї є тяглість, якщо ми говоримо про культурну традицію. Через партеси ми стали повноцінною частиною модерної Європи. Сила цього голосу дає нам право і сьогодні говорити з таких самих позицій. Коли у вас є потужна барокова традиція — це означає, що ви є, ви у спільноті, з’єднаній ціннісно. Це впливає на ставлення, воно точно інакше.
Думати про партеси — це так само, як думати про українську історію. Навряд чи комусь сьогодні спаде на думку запитати для чого нам вивчати, наприклад, історію козацтва. Відповідь очевидна — тому що це засади нашої державності. З партесами — те саме.
Коли ми наголошуємо тільки на слові «спадок», не артикулюючи чим він є для нас зараз, як він може існувати в нашій сучасності та відповідати на наші нинішні запити — ми одразу опиняємося у програшній позиції. Тому важливо мислити у категоріях теперішнього і майбутнього — що може нам цей спадок відкрити про нас таких, якими би ми хотіли себе бачити.
Ось наприклад, наш проєкт з ансамблем «Божичі», який ми реалізували 1 травня цього року у Лютеранській кірсі, де звучала музика професійна, призначена для виконання під час літургії, і народні псальми. Начебто ця музика з зовсім різних контекстів, але які дивовижні між нею перетини, як багато у ній ціннісно спільного!
Такий проєкт дає усвідомлення того, що наша культура об’ємна, має різні типи традицій, у тому числі професійну вищого європейського ґатунку. Дуже важливо розуміти, в якому спектрі перетинів ця професійна культура знаходиться з іншими, і через це відкривати, знову ж таки, свою унікальність.
Про проблеми сприйняття і виконання барокової музики
Я усвідомлюю, що любов до партесів рідко коли приходить одразу. Щоб це мистецтво полюбити — треба ним справді зацікавитись. Коли ви приходите в музей і споглядаєте барокові ікони — вас теж навряд чи одразу щось полонить, вразить і викличе усвідомлення цінності. Потрібні медіуми, які допоможуть налагодити цей зв’язок. Бути якісними сторітелерами, шукати формати, розповідати через музику про різний людський досвід — ось основні завдання, що стоять перед нами.
Перспектива увиразнення потенціалу цієї музики — у створенні міждисциплінарних проєктів, де будуть залучені різні види мистецтва, зокрема, перформативна складова. Важливо також показати потенціал взаємодії ранньої музики із сучасними практиками, з електроакустикою тощо. Тоді різнорівневість взаємодії поступово буде долати відчуженість, яка виникає через далеку дистанцію, незнання і відсутність розуміння.
Про майбутні проєкти
Зараз у нас є доволі багато задумів. Один із найближчих — запис подвійних концертів Рачинського і Березовського. Виконуватимуть цю музику ансамблі Partes та A capella Leopolis, а науковою консультанткою виступить докторка мистецтвознавства Ольга Шуміліна. Разом із записом вийдуть також і партитури цих концертів, одразу двомовні, з транслітерацією латиницею, що уможливить це виконання іноземними колективами.
Нам дуже цікаво працювати з простором. За ці роки ми вже зрозуміли, що ранню музику можна записувати по-різному. До автентичних приміщень, з якими ми працювали (Софія Київська та Кирилівська церква) цього року додадуться простори Києво-Печерської Лаври. Дослідження лаврських музичних ландшафтів є однією із цілей релізу з музикою Рачинського та Березовського. Також прагнули би продовжувати співпрацю з «Божичами» і працюватимемо над розбудовою цієї колаборації. Крім того, маємо задум проєкту спільно із Центром музики молодих, де плануємо попрацювати із партесним спадком та новою музикою.
Моя мрія — виводити партеси за рамки сакрального простору і шукати поєднання з урбаністичними речами, місцями, де, можливо, і не було цієї традиції. Як людина з Кривого Рогу, я мрію про спів партесів у кар’єрі з якоюсь перформативною частиною — в камʼяному розламі фантастичних велетенських масштабів такий витончений камерний сакральний спів може створювати абсолютно нові сенси. І також вже протягом кількох років ми мріємо зняти кіно — про цю музику, про те, чому вона важлива, хто її співає, хто її слухає, хто її вивчає і досліджує, врешті про наш досвід лабораторії Musica Sacra Ukraina.
Звісно, головне, про що ми мріємо — щоб уся команда була потужно вмотивованою, щоби для всіх, з ким у різний спосіб взаємодіємо, зберігався стимул відкривати цю музику.
Читайте також:
- Безмежні партеси від Open Opera Ukraine: від Чернігова до Сєвєродонецька
- Аматор означає любов. Чи можливо співати оперу без диплома музиканта?
- Директорки Open Opera Ukraine Анна Гадецька та Наталія Хмілевська про екосистему аматорського хору