Редакція The Claquers провела опитування серед спільноти академічної музики, щоб сформувати перелік знакових для України творів за останні 30 років. Учасники заповнювали анкету, де вказували три твори українських композиторів, які, на їхню думку, є найбільш знаковими, а також обґрунтовували свій вибір на прикладі одного твору. Всього в опитуванні взяли участь 66 респондентів: 23 музикознавці, 22 виконавці, 21 композитор.
За результатами опитування найчастіше експерти називали твори таких композиторів: Валентина Сильвестрова (11), Євгена Станковича (10), Святослава Луньова (10), Алли Загайкевич (10), Олександра Щетинського (7), Максима Коломійця (5), Олексія Шмурака (5), Вікторії Польової (4), Олександра Козаренка (4), Максима Шалигіна (4), Ганни Гаврилець (4) та Золтана Алмаші (4).
Серед творів експерти найчастіше обирали: «Tutti» Святослав Луньова (10), «Реквієм для Лариси» Валентина Сильвестрова (10), Концерт для скрипки з оркестром №2 Євгена Станковича (7), оперу «Мойсей» Мирослава Скорика (5), оперу-реквієм «Iyov» Романа Григоріва та Іллі Разумейка (5), «Панахиду за померлими з голоду» Євгена Станковича (5), оперу «Ніч» Максима Коломійця (4), Шосту симфонію Валентина Сильвестрова (4), «Листи до Анни» Максима Шалигіна (3), «Опромінені звуки» Олександра Нестерова (3), «П’ять ладкань з Покуття» Олександра Козаренка (3).
Повний перелік:
Святослав Луньов — «Tutti» для великого симфонічного оркестру, 2005 рік
«Всі знають, що таке кардіограма та навіщо вона потрібна. Я вважаю Tutti Святослава Луньова чимось на кшталт кардіограми або, точніше, сонограми нашого часу. А що саме вона показує − це кожен вирішує сам», – Ігор Приходько, музикознавець.
Валентин Сильвестров — «Реквієм для Лариси» на сл. Т.Шевченка (1997-99)
«Реквієм для Лариси — твір, який приніс Україні номінацію на «Ґреммі». Також вважаю його однією з кульмінацій (напевно, останньою, після якої — спад) у творчості Сильвестрова», — Любов Морозова, музикознавиця.
Євген Станкович — Концерт для скрипки з оркестром №2, 2005 рік
Роман Григорів, Ілля Разумейко — Опера-реквієм Iyov (2015)
«Iyov — сміливий досвід, один із нечисленних творів, що репрезентують сучасну українську оперу на світовій арені, важливий крок на шляху до оновлення національної опери», — Поліна Кордовська, музикознавиця.
Мирослав Скорик — опера «Мойсей» (2001)
«Опера “Мойсей” базується на однойменному творі Івана Франка, в якому через біблійний сюжет проводиться ідея створення держави. Ця тема є досі болючою для нашого суспільства. І музичне втілення відповідало саме цій ідеї і було виконано якісно. І до того ж воно виконане досить зрозумілою для широкого загалу мовою», – Антон Стук, композитор
Євген Станкович — «Панахида за померлими з голоду» (1999)
Валентин Сильвестров — Симфонія №6 (1995) рік
Максим Коломієць — опера «Ніч» (2020)
«”Ніч” — твір композитора нової генерації, який розкриває національну ідею крізь призму культурнго об’єкту, сама опера, на мою думку, — кроссжанова та кросстильова», — Кіра Майденберг-Тодорова, композиторка.
Олександр Козаренко — «П’ять ладкань з Покуття»
Максим Шалигін — «Листи до Анни», симфонія для скрипки соло (2009-2010)
«”Листи до Анни” потребує використання неймовірного виконавського ресурсу, залучення можливостей на межі неможливого. Це без перебільшення Симфонія в повному розумінні цього слова, але для сольного інструмента» — Андрій Павлов, скрипаль.
Валентин Сильвестров — Концертино для фортепіано з оркестром (2015)
Святослав Луньов — «Panta Rhei», для великого симфонічного оркестру, 2008 рік
Валентин Сильвестров — «Майдан – 2014»
«”Майдан” Сильвестрова – обрана тематика, збереження оригінального стилю композитора при роботі з громадянські значущими текстами, унікальність трактування гімну України, крок на який ніхто не наважувався», — Ірина Тукова, музикознавиця.
Алла Загайкевич — опера «Вишиваний. Король України»
Олександр Нестеров — «Опромінені звуки» (разом з ансамблем Древо 1998, 2001)
«Олександр Нестеров долучився до руху використання автентичного фольклору в сучасній класичній та експериментальній музиці. Після дипломного твору Петра Товстухи “Кедисні пісні” (1990 р), де пісні з Рівенського полісся звучать в автентичному тембрі — вперше в українській музиці використано автентичний фольклор в експериментальній електроакустичній музиці», — Алла Загайкевич, композиторка.
Олексій Ретинський — Salve Regina (2017)
«Новий рівень звучання і написання хорової музики. Твір поєднує тонку інтелектуальність та сакральний символізм. Дуже багато зашифрованої символіки з середньовічної музичної традиції. Надскладна організація фактури. Це поєднання майстерності нідерландської поліфонічної школи та мислення людини з інтертекстуального культурного простору XXI ст. Дуже технічне та витончене поєднання людських тембрів та “важких” ударних: дзвони, литаври та ін.», — Ольга Приходько, хормейстерка.
Ганна Гаврилець — «Ой віють вітри» (2017)
Олексій Войтенко — «Музика Еріха Занна», книга для чотирьох струнних (2018)
Вікторія Польова — опера «Безмежний острів» (2019)
Ілля Разумейко, Роман Григорів — Chornobyldorf (2021)
Алла Загайкевич — «Air mechanics» (2005)
Євген Станкович — «Страсті за Тарасом» (2013)
«Твір, в якому поєднано національну ідею, неординарність жанру, переконливість драматургії», — Олена Антонова, музикознавиця.
Сергій Зажитько — «Ось так!», для рояля та перформера
«Прем’єра твору Сергія Зажитька була як вибух в післясовковому музичному просторі України і фактично послугувала трампліном для розвитку нового напрямку музики — перформансу і гепенінгу . З початком «нової хвилі» в творчості Зажитька наша генерація і ті, хто йшли за нами, відчули волю, перестали «боятися» писати вільно, без внутрішніх обмежень. А вихід за усталені межі сприйняття тих років, творча свобода, розкутість,навіть провокації і епатаж, неординарність, нетривіальність, новизна — все це робить цей твір і інші опуси Зажитька особливо важливим та актуальним для української музики й дотепер», — Людмила Юріна, композиторка.
Олег Безбородько — Concerto grosso ma non molto (2010)
«Унікальний приклад камерної української музики. Ідеальна робота з формою, дуже влучні діалоги сольних інструментів, скрипки і фагота, й абсолютно зрозуміла і в той же час сучасна композиторська мова» — Назар Стець, контрабасист.
Юрій Ланюк — «Благовіщення» (2003)
Євген Станкович — Opera Rustica (2008)
Золтан Алмаші — «Листок несуть все далі води пінні…» для камерного оркестру (2008-2020)
Максим Шалигін — «Severada» (2020)
Валентин Бібік — «Плач і молитва» для оркестру (1992)
Євген Станкович — Концерт №4 для скрипки з оркестром (2016)
Ганна Гаврилець — хоровий концерт «Нехай воскресне Бог!», (2004)
Святослав Луньов — «Melencolia» (2005)
Євген Станкович — «Коли цвіте папороть» (2011)
Віталій Вишинський — «Forest»
«Твір відображає рідкісне для української музики втілення європейського мінімалізму, поєднуючи свіжий музичний смак з доступністю для будь-якого слухача, і є прикладом концертно-речитальної музики яка може вдало вписатись в любий програмний контекст. Винахідливість в найменших деталях і креативність загального артистичного портрету «Forest» дає можливість всім дотичним учасникам поспостерігати за твором, який у своєму жанрі є унікальним для українського та світового концертного середовища», — Орест Смовж, скрипаль.
Олег Безбородько — Концерт для флейти з оркестром (2013)
Святослав Луньов — «Страстная Седмица», (2013-2014)
«Твір є, з одного боку, продовженням традицій духовної музики української та російської. З іншого, презентує новий авторський стиль хорового письма, своєрідний і не схожий ні на кого з інших композиторів, що працюють з хоровою музикою. Це поєднання інструментального і хорового мислення, поєднання традицій православного богослужбового співу та авангардистських знахідок ХХ ст. Та сама неповторна робота з тембрами. Унікальне відчуття форми на всіх рівнях: як в масштабі цілого опусу, так і в рамках однієї музичної фрази», — Ольга Приходько, хормейстер.
Золтан Алмаші — «Пори року» (2011)
Олексій Шмурак – «Повернення» (2012)
Золтан Алмаші — кантата «Із зелених думок одного лиса»
Олександр Козаренко — «Український реквієм» (2008)
Вікторія Польова — балет «Гагаку» (1994)
Сергій Зажитько – «Присвята Семюелю Бекету» (1996)
Максим Коломієць — «Charred ruins of scared rainbows» (2010)
Анна Корсун — «Landscapes» (2011)
«Яскравий приклад авангардного “вокального театру” (упродовж 9 хвилин тривання твору ми чуємо 2-3 звуки, власне, співані, тоді як “тіло” композиції — це різноманітні шуми, створювані голосом). Один із перших в українській музиці вдалих зразків у цьому напрямку», — Олеся Найдюк, музикознавиця
Іван Небесний — опера «Лис Микита» (2019)
Вікторія Польова — «Вірую» (2008)
Олег Красотов — «Farewell» (1997)
Кармелла Цепколенко — «Сьогодні увечері Борис Годунов» (2008)
Олексій Шмурак — «Ето котік»
Святослав Луньов — «Musick to heare» [Вінок сонат]
«Один з взірцевих монументальних творів українського фортеп‘янного репертуару ХХ століття, що дивним чином поєднує в собі тотальну структурованість композиційного матеріалу з постромантичною модерною поетикою, глибину з віртуозністю музикування… Справжній шедевр», — Євген Громов, піаніст
Леся Дичко — «Урочиста Літургія святого Іоанна Златоустого» (1999)
Валентин Сильвестров — Три багателі ор.1 (2005)
Іван Карабиць — «Молитва Катерини» на вірші Катерини Мотрич для чтиці, дитячого хору та симфонічного оркестру (1993)
«Твір, надзвичайно цікавий у контексті інших, раніше написаних масштабних оркестрово-хорових композицій Івана Карабиця та висвітлення теми Голодомору в українській музиці. Дивовижно влучна робота композитора із текстом, темброва барва дитячого хору перекидають стандарти кантатно-ораторіальних жанрів», — Юлія Пальцевич, музикознавиця
Максим Шалигін — Salve Regina
Мирослав Скорик — «24 каприси Паганіні»
Максим Коломієць — «Pavane» (2011)
Валентин Бібік — Два псалми Давида для сопрано, кларнета, скрипки та фортепіано (1996)
Валентин Сильвестров — «Метамузика», симфонія для фортепіано з оркестром (1992)
Олександр Щетинський — «Реквієм»
Михайло Шух — Angeli terra (2016)
Святослав Луньов — «Етюди»
Олександр Козаренко — «П’єро мертвопетлює» (1994)
Анна Корсун — «Sirene» (2014)
Сергій Зажитько — «Фаллосипед» (2002)
Максим Шалигін — «Todos los fuegos el fuego» (2019)
«Цікаво спостерігати, як автор працює на певній terra incognita і як з цього «ніщо» виходить «щось» з яскравим проявом творчої індивідуальності. Тут можна побачити, що величезною проблемою є вже обраний склад ансамблю. Але йому вдається витягти з цього специфічного складу величезну кількість музичного матеріалу, дуже цікавого і живого, а також дуже майстерно з ним працювати», — Борис Логінов, композитор
Валентин Сильвестров — Симфонія №7 (2003)
Другу частину опитування читайте тут
Читайте також:
• Музичне late-night talk show від арт-кубу «Kora» — новий формат спілкування з артистами
• Скрипалька Мирослава Хомік: «Хто, як не ми мусимо бути амбасадорами української музики у світі»
• Де і як живе сучасна класична музика в Україні? Гід для тих, хто слідкує за трендами