Прислухайся. Спішиш вулицею: під ногами зі скрипом розсувається сніг. Місто дихає колючим морозцем. А в животі — лоскотливе хвилювання: чи то від щастя, чи від голоду.
Почуй. Стоїш зачудований серед давніх розписів храму. Можливо, ніколи не помітив би їх, якби не спів, що переносить тебе в інший — метафізичний вимір. Багатоголосся думок змовкає. Звучить багатоголосся хору.
Відчуй. Це таки було щастя. Але й голод — теж. Двері відчиняються, і першим тебе зустрічає запах: сукупність різдвяних страв, що тихо парують на столі.
Різдво — завжди про обʼєднання. У святковому хвилюванні, у великих чи малих традиціях, у співі й тиші за одним столом. Музика тут не другорядна. Вона єднає: родини — у колядках, спільноту — у храмі на урочистій Літургії, і тебе — на самоті із собою, коли за вікном сипле сніг. Як святковий родинний стіл повен страв, так і різдвяна музична добірка має бути повна запашних композицій. Повільно, без поспіху запрошую скуштувати кожну — а їх дванадцять — щоб відчути й сповнитися звучанням українського Різдва.
Голосом
Ще задовго до того, як світ почув і полюбив «Щедрика», в українській культурі вже існував свій різдвяний хіт — «Радуйся, радость твою воспіваю». Це кант XVII століття, авторство якого приписують українському ієромонахові Єпіфанію Славинецькому.
Інтелектуал барокової доби, Славинецький створив текст і, ймовірно, музику до твору, який згодом — через широку популярність — став основою Херувимської пісні, знаної сьогодні як «Херувимська на Радуйся».
Це бароко без барокової пишноти. Без надміру оздоби. Лише простота і ясність. І слово, що щиросердно запрошує: «Радуйся!».
У старовинний світ занурює і музика Святослава Луньова — «The Noel Consort» — хоровий концерт на теми традиційних різдвяних пісень. Це акапельний твір, у якому впізнається відлуння середньовічної поліфонії. Ажурними вокальними партіями автор майстерно вишив всесвітньо відомі різдвяні мелодії — виструнчені, піднесені й урочисті.
Читайте також: Святослав Луньов. Музика пам’яті, музика надії
Хоровий твір «Ой у місті Віфлеємі» Ганни Гаврилець важко описати словами. Щемко. Не надміром звуків і технік, а силою ясності та глибини. Силою духу української культури. За словами музикознавиці Олени Полєтаєвої, хоровій творчості Ганни Гаврилець притаманний своєрідний сплав фольклорних і духовних джерел, при цьому не завжди вдається відокремити народнопісенні інтонації від церковних, усе перебуває в органічній єдності.
Знайдіть, почуйте це самі — як «…у місті Віфлеємі, там Маруся сад садила».
Читайте також: Ганна Гаврилець: культура планетарного значення
Оперою
Уявіть собі ніч в українському селі: крізь шибу видно, як жовтогарячі віконця сусідніх домівок розпливаються у снігу, а здалека долинають співи колядників.
З музикою оживає історія. До голосу, що веде розповідь, додаються інструменти й дія — і в цій синергії, підсолодженій Різдвом, народжується перша національна опера-колядка «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка.
Сюжет узято з повісті «Ніч перед Різдвом» Миколи Гоголя. Поміж аріями й іншими звичними оперними епізодами рясніють знані українські колядки. Не як декор — а як серцевина твору.
Читайте також: Що ви знаєте про Миколу Лисенка?
Симфонією
Колядки завжди співалися в родинних колах з мінімумом інструментів, але з максимумом щирості та любові. У цій простоті — свій особливий шарм. Та ця насінина виявилася здатною рости далі. Вона розвинулася у симфонічні прочитання — у «Симфонію колядок» Мирослава Скорика та «Різдвяні симфонізми» Івана Небесного. Це наче шати, якими вбрано українські колядки та щедрівки. Багатство, приховане в простих на перший погляд піснях, розгортається пишнотою симфонічного звучання.
«Чекаю Різдва… Як у дитинстві, виглядаю у святвечірньому небі першу зірку… Вслухаюсь у Різдво… Переливи дзвіночків, лопотіння крил… І не завадять чужинецькі Сантаклауси почути карнавальний сміх і мудрість Вертепу з Іродом і Смертю, Царями, запальним танком веселого Жида, балаганним вибухом Маланки. І як симфонічно, багатоголосо вібрує Українська Коляда, що лучить небо і землю у торжестві і великій тайні народжує Богочоловіка!», — у теплому дитинному зачудуванні цими словами Юрій Саєнко вводить в атмосферу своєї сюїти — «Різдвяні фантазії».
Це ще одна симфонічна казка, огорнена українською колядою. Огорнена любовʼю до традицій.
Клавішами
До альбому «Winter Whispers», записаного українською піаністкою Віоліною Петриченко, увійшов духмяний жмуток української різдвяної музики: колядування Василя Барвінського, легендарний «Щедрик» Миколи Леонтовича в обробці Сергія Юшкевича, «Пʼять мелодій до Нового Року» Валентина Сильвестрова та багато іншого.
Кожен із цих творів заслуговує на окрему зупинку й уважне слухання. Та серед них є музика, яка звучить порівняно рідше — дві прелюдії з циклу «Зима» Миколи Дремлюги.
Вирощений та начитаний українським фольклором, Дремлюга змалював справжню українську зиму: інколи вперто морозяну, а інколи — ніжно-крихку. Зиму наспівну — наспівану поколіннями українського народу.
Ще одна сторона різдвяної пори — ще один альбом української музики. Українсько-швейцарська композиторка Анастасія Лозова створила добірку «54 хвилини до Різдва» (2023), що, мов споглядання сніголету, вводить слухача в медитативний стан. Це авторські аранжування, інтерпретації та імпровізації на теми різдвяних колядок і щедрівок. Композиторка свідомо не дала назви творам, лиш прономерувала їх, аби ця безперервна музична тканина, перетікаючи з одного епізоду в інший, переносила слухача у своєрідний мікрокосмос.
За словами Анастасії Лозової, «54 хвилини до Різдва» — це особистий простір для кожного з нас, де можна відчути таїнство народження нового світла надії в наших серцях. «Це час, коли душа вловлює невидимі сліди чуда і наповнюється співчуттям і любов’ю».
Струнами
Після фортепіанних мініатюр зʼявляється новий тембр — струнний. Камерний склад зберігає інтимний характер, але дає інше відчуття руху: тут вже не один інструмент, а взаємодія, жести, пульсація.
Камерна симфонія №3 Золтана Алмаші має назву «Колядки». Пʼять частин — пʼять українських колядок, сповнених енергії та теплих барв. Це не про споглядання — а про синхронний внутрішній рух разом із захурделеною музикою.
Читайте також: Віолончеліст і композитор Золтан Алмаші: Етична проблема важливіша, ніж музика і мистецтво
«Що це за предиво?» — ще одна відома колядка, що набула нового звучання з-під пера Віктора Камінського. Справді предивна чистота і тендітність. Музика ніби з урочистістю і водночас обережним трепетом споглядає новонароджене Дитя — теє святе Предиво.
…і щипком
Дух традиції передає і одвіку український інструмент — бандура. Твір Романа Гриньківа «Передзвін» дарує лункими звуками святкове піднесення. У різноманітних відтінках звучання інструменту відкриваються нові грані відчуття Різдва. Коли композитор і виконавець зустрічаються в одній особі, найцілісніше реалізується задум автора. Бандурист, чий особистий інструмент зʼявився на світ раніше, ніж він сам і став продовженням його пальців, та композитор, який прагне розкрити унікальність бандури й творити нове в довершеній формі.
Прислухайся. Почуй. Відчуй. Як звучить українське Різдво.
Читайте також: