Під час Міжнародної студентської науково-практичної конференції Fresh Science (24–25 квітня) від Студентського наукового товариства Octopus відбувся виступ Анни Гадецької та Наталії Хмілевської — програмної та артистичної директорок Open Opera Ukraine. Спікерки розповіли про бажання створити аматорський хор, виклики у його реалізації та анонсували аматорську постановку барокової опери.
Як виник Бароковий Аматорський Хор?
Анна Гадецька: Open Opera Ukraine — це вільна незалежна ініціатива, громадське об’єднання, що засноване у 2017 році. Але вже у 2018 році ми започаткували перший аматорський хор, який дуже скоро сам «самоназвався» «Б.А.Х.» — Бароковий Аматорський Хор. Розшифровка його назви виявилась дуже влучною. Чому ми хотіли це зробити?
По-перше, нам було цікаво перевірити наші відчуття: чи є багато людей, котрі, як і ми, думають, що активне барокове музикування на дозвіллі може бути цікавим достатньо великій кількості людей. Можу точно сказати про себе як про випускницю історико-теоретичного відділу Музичної академії, що у мене всередині було постійне прагнення співати в якомусь аматорському колективі, яким би був, наприклад, аматорський бароковий хор. Але такого хору я ніколи й ніде не могла знайти.
По-друге, це необхідність налагодження взаємодії з тими, хто приходить вже на концерти або події Open Opera Ukraine, нашої аудиторії. В цьому плані, взаємодія через аматорський колектив видавалася нам дуже вдалою. Третій момент — нам взагалі було цікаво, а чи вийде це зробити? Бо бароковий хор має дуже вузьку специфіку, тож зовсім не очевидно, чи будуть приходити люди. Тим більше, що в нас була ще одна обставина, про яку я зазначу від початку. Це була комерційна пропозиція. Коли була перша репетиція — вона була безплатна, але люди дізнались, що надалі це буде платно — небагато, але декілька реакцій було бурхливих… Я пам’ятаю, вони були обурені тим, що академічне мистецтво буде ще й платне. Відповідно, це звісно був виклик.
Наталія Хмілевська: Коли я почала працювати з хором і зрозуміла специфіку співу з аматорами, то я усвідомила наскільки це насправді цікаво, наскільки для мене особисто це стало важливим і чимось новим в моїй діяльності. Для аматорів потрібний зовсім інший підхід, геть інший погляд на речі. Але в той самий час, вони також дають зовсім інший свіжий погляд на те, що відбувається в нашому академічному середовищі. Вони не мислять стереотипами, які маємо ми, наприклад, через професійну освіту і досвід.
Знайомство, що майже неможливе за інших умов
Наталія Хмілевська: Уже коли ми наближалися до концертів з аматорами, то зрозуміли, що діяльністю цього нашого хору ми залучаємо до подій Open Opera Ukraine не тільки тих людей, які безпосередньо беруть участь у співах в хорі, але також і дуже велику спільноту людей, котрі ніколи б не прийшли на наші концерти, але приходять на концерти саме аматорського хору. Для них це зрозуміліше, ближче. Адже певною мірою так вони відчувають себе частиною цього процесу, і саме це прокладає місточок між нами і ними, завдяки цьому розширюється спільнота настільки, наскільки це можливо.
Анна Гадецька: Аудиторія збільшується на аматорських концертах, бо якщо ви учасник аматорського колективу, то щонайменше свою родину, друзів, колег, ви точно захочете побачити. Я не можу забути, як виявилося, що в першому ряді ми сиділи разом із першим ректором Києво-Могилянської академії паном Брюховецьким лише з тієї причини, що одна з його доньок ходила до нас. Він був вражений що взагалі є люди, які співають барокову музику. Так і відбулося знайомство, яке було б просто неможливим за інших умов.
Аматори в різні часи були просто необхідною ланкою для того, щоб ми спілкувалися, вони створюють запит на нас. Ми наче у пісні Генрі Перселла: «Як чоловік створений для жінки, так і жінка створена для чоловіка як кришечка, щоб накривати каструльку». Дуже смішна пісня, але насправді філософська.
Аматори кидають виклик, тому що для роботи із ними потрібно оновити всі професійні навички. У них немає стереотипів, але поряд із тим — й елементарних знань. Наталі довелося фактично створювати методику роботи з хором. Суто професійні навички мають поєднуватися з тим, що сьогодні називають метанавичками, тобто більш універсальними інструментами, які дозволяють створити необхідну взаємодію. Люди прийшли із певним запитом на взаємодію у вигляді аматорського хору, вони хочуть отримувати радість і задоволення, вони за це платять гроші. Звісно, що вони не готові до такої самої витримки, як професіонали, тому потрібно зрозуміти який баланс їм підходить між тим, де завантажити, і тим, де пожартувати. Наталя оновлювала свої хормейстерські навички і поступово ставала фактично фахівчинею з mental health.
Наталія Хмілевська: В аматорському хорі на перші позиції виходять такі речі, як атмосфера в колективі, психологічний комфорт учасників, командний дух. У професійних колективах усе це, звичайно, є, але завжди десь позаду, а тут це все перевертається з ніг на голову. Людей потрібно зацікавити, вони мають бути об’єднані якоюсь спільною ідеєю. Але водночас дуже важливим є те, щоб кожен міг окремо себе реалізувати у цьому великому колективі — так, щоб вони відчули свою відповідальність, що вони мають знайти місце для свого особистісного розвитку.
У колективі мені довелося здобути навички створення толерантного відношення один до одного, відсутності критики один одного, тому що музиканти були дуже різного рівня. Завжди є повага один до одного повага в колективі — завдяки цьому люди продовжують збиратися вже третій рік.
А щодо професіоналізму, справді, мені довелося створити свою універсальну мову, я шукала методи, шукала яким чином можна матеріал швидше освоювати. На початку це було просто одноголосся, потім двоголосся, зараз ми вже співаємо і п’яти-, і шестиголосся. Я знайшла такі методи, які дозволяють з людьми за короткий час вивчити музичний матеріал. Цікаве питання — як пояснити людям, які не знають музичних термінів, що саме потрібно досягнути, які техніки побудови музичної фрази використати (артикуляція, інтонація).
Анна Гадецька: Робота з хором починається із вивчення партій вдома і здачі своїх партій окремо. Уявіть собі, це люди, які працюють повноцінно, приходять, платять гроші, потім вдома ще вчать партії (при чому доволі складні). Я пам’ятаю здивування композиторки Тетяни Яшвілі, яка написала для нашого аматорського хору дуже непростий розрахований за професійне виконання твір. Наталя зуміла його в такий спосіб розкласти, що коли Тетяна вперше почула виконання, то не могла повірити що це виконує аматорський колектив. Але потім, після концерту, це була окрема історія, коли кожен розповідав, як він вчив ту партію. Вивчення партій ставало родинною історією кожного.
Коли музика стає частиною життєвого світу от навіть в такий спосіб, через вивчення партій, через те, як на це реагують ваші домашні, скільки ви на це витрачаєте часу, що у вас у результаті вийшло, як потім склалося на концерті тощо, то це, звісно, створює дуже потужну спільноту людей, які прагнуть робити щось разом. І музика тут просто один з найзручніших інструментів.
Найголовніше в аматорському хорі — це взаємодії
Анна Гадецька: Важливою є взаємодія професіоналів і аматорів, щоб кожна зі сторін отримала задоволення. Звісно, що аматори отримують задоволення, бо якщо вони його не отримують — вони або перестають ходити, або змінюють вектор своїх інтересів. По-друге, вони розвиваються, і це дуже помітно. Наприклад, цьогоріч у нас був такий обурливий коментар: «Як? 23 лютого ми не збираємось святкувати день народження Генделя? Це ж як це? Це ж для старовинної музики така персона, ми маємо зібратися!». При тому, що немає репетицій. Люди по добрій волі входять в матеріал, складають трек-листи. Слухаючи їх, отримуючи навіть нібито мінімальні знання, вони починають розуміти як у вокалістів працює інтонація, що таке гнучкість голосу тощо. Врешті, вони починають розуміти нас, професіоналів. Дуже важко часом пояснювати, чому наша праця важка, що виконавцю вартує, щоб його зусилля були релевантними іншим професіям. А тут люди просто починають розуміти нас.
Сьогодні окрім робочих зв’язків, професійних інтересів у людей є потреба об’єднуватись за якимось іншим принципом, так завжди було в різні епохи. Отут аматори мають можливість спілкуватися з такими, як вони. Так виходить дуже класна спільнота людей, які по-різному слухають музику і говорять про неї. Якщо у вас немає стереотипів, якщо у вас є здоровий простір для спілкування, то ви далі розвиваєтесь і відкрито спілкуєтесь, як рівні.
Ми як організація отримуємо величезну кількість позитивних фідбеків. По-перше, ми спостерігаємо, як збільшується аудиторія наших концертів і прихильників нашої організації. Тим паче, що Open Opera Ukraine — це не тільки про концерти, це — велика освітня, концертна, виконавська платформа. Встановлювати комунікацію з аудиторією — це доволі довга історія, тому звісно, що аматори суттєво пришвидшують цей процес. Другий момент — ми бачимо радість людей, яким подобається музикувати, слухати музику, бачимо попит на те, що ми робимо, при чому дуже живий і відкритий.
Найголовніше у цій історії — це взаємодії. Вона дозволяє ще і нам як професіоналам зрозуміти, чого нам бракує, щоб до нас дослухалися, щоб ми були цікаві. Після кожного нашого концерту, зіграного професіоналами, ми отримуємо дуже цінний фідбек від аматорів, які до нас приходять. Це виходить на кшталт розбору польотів, і вони говорять абсолютно про все: якість афіші, пости в Фейсбуці, фотографії, програму, виконання. І дуже часто цей відгук є влучним, бо напрацьований інструментарій, що дозволяє розбиратися із цим.
Процес важливіший за результат
Анна Гадецька: У роботі з аматорським хором процес важливіший за результат, через що в результаті задоволення отримують всі. Якраз аматори — це така терапевтична аудиторія, яка дозволяє з результату перефокусуватися на процес. Професіонали дуже часто забувають про процес, тому що ти завжди націлений на результат, якого необхідно досягати. Відповідно, життя «від результату до результату» збиває дуже важливі налаштування.
Наталія Хмілевська: Те, що для аматорів процес навіть важливіший за результат, було підтверджено ще раз під час карантину. Попри те, що невідомо, коли в нас буде наступний концерт, коли ми зможемо презентувати нашу програму — все одно ми збиралися щосуботи, співали навіть у Zoom. Усі змогли себе організувати, всі хотіли розспівуватись, тримати себе в формі, не втрачати спілкування, вчили партії. Вони сприймають цю практику не тільки, як отримання певного концертного досвіду, вони сприймають це, як свій внутрішній та особистісний розвиток.
У хорі кожен ставить для себе різні цілі. Хтось ходить для того, щоб просто тренувати свій голос, хтось — для того, щоб вирватися на вихідних, відпочити від своєї роботи. Для когось це просто знайомство з бароковим репертуаром, який вони ніколи не знали. Мотивація дуже різна, але саме від репетиційного процесу всі отримують задоволення, від спілкування і взаємодії. Потім вони кажуть: «Ми живемо на крилах вже кілька днів і чекаємо, коли вже буде наступна репетиція, щоб знов цієї енергії набратися». Якесь таке диво трапляється, коли люди збираються разом, для того щоб помузикувати просто в своє задоволення, не задля того, щоб отримати гроші чи досягнути якоїсь мети. Звичайно, концерти теж важливі, але саме процес їх надихає.
Анна Гадецька: Ми можемо порівнювати і роботу професіоналів — як тих, хто працює із нами постійно, так і тих, хто приходить на умовах конкретного проєкту. Для того, щоб музиканти могли професійно взаємодіяти, їм часто не треба розкриватися індивідуально. Внутрішній рівень може залишатися герметичним. Натомість у аматорів немає такого рівня майстерності і професійних навичок, тому для досягнення спільного звучання їм необхідно розкрити власний потенціал і знайти механізм доз’єднання.
Там, де колектив це відчув, він просто не може від цього відмовитись. Кожен розуміє, що є щось невимовне що він вклав, і немає «ієрархії» цього внеску. Барокова музика потребує розкриття внутрішнього потенціалу людини, інакше це будуть просто «загальні форми звучання». Вони можуть бути дуже фоново-прекрасними, блискуче зіграними, але вони не нестимуть смислу. А все ж таки, музика бароко на це налаштовує, вона має комунікувати, «говорити», «промовляти». Якраз тут аматори нас повертають до того механізму, способу, в який це може відбутися.
Майбутнє аматорського колективу — хор «Голосні» та постановка повноцінної опери
Анна Гадецька: Настільки все несподівано розвивалось для нас, що в один момент з’явилося значно більше людей, ніж «Б.А.Х.»-хор міг прийняти. Тому ми вирішили, що можемо спробувати створити другий аматорський колектив — «Голосні». Адже є людина, Євген Маляревський, яка має інший погляд на взаємодію з аматорами, і нам цікаво спробувати цей підхід, а крім того ще й внести елемент конкурентності. Проте люди, які мають прагнення, можуть ходити до двох хорів.
У зв’язку з тим, що хор Наталі надіслав заявку на Всесвітні Хорові Ігри, які все відтерміновуються і відтерміновуються, то в нас якраз виникло багато можливостей для вибудовування стратегії на подальше. Можна хіба, що трохи заспойлерити, що готуємо постановку опери.
Наталія Хмілевська: Це опера початку XVII століття, досить нескладна в музичному плані. Вона є доступною для аматорів, тому її постановка здалася класною можливістю зробити цілісний музичний продукт, в якому аматори могли б проявити себе. Адже вони можуть співати в хорі, деякі з них можуть співати сольні партії, плануємо і пластичні рухи. Взагалі осмислення колективом цілісної історії, єдиної драматургічної лінії — це дуже класний для них досвід. Так само ми залучимо і музикантів-професіоналів на ті сольні партії, які виявилися заскладними для аматорів, а також для інструментальної частини.
Постановка опери аматорським хором — це новий досвід для України. Аматори від самого початку мали мрію брати участь у виконанні опер від Open Opera Ukraine. Тож перший крок для цього ми робимо зараз для того, щоб аматори могли відчути себе частиною нашої великої історії. Сподіваюся, що це все-таки вдасться найближчим часом.
The Claquers живе завдяки нашим читачам. Підтримайте нас на Patreon