Аматор означає любов. Чи можливо співати оперу без диплома музиканта?  «Ставити барокову оперу із професіоналами — надто просто», — подумали в Open Opera Ukraine і вирішили поставити барокову оперу за участю аматорів. Барокову оперу. З аматорами! 

Фото: Олександр Авраменко

Щоби осягнути рівень авантюризму ідеї, достатньо лише для порівняння зазирнути в програми державних оперних театрів — і не побачити там барокової опери взагалі. Тобто навіть із професійними виконавцями українські оперні театри оминають цю музику десятою дорогою, хоча загальносвітова практика як раз навпаки тяжіє до популяризації як більш відомих творів Монтеверді, Перселла, Генделя, так і рідко виконуваних опер Скарлатті, Люллі та ін.

Втім Open Opera ніколи і не рівнялись на репертуар оперних театрів, навпаки, з’явились як формація нового типу, з абсолютно іншим підходом до постановчого процесу. Своєю місією формація обрала руйнацію стигм і кордонів між оперою та глядачем, залучення до оперного світу всіх охочих, попри статус та освіту, більш осмислене його розуміння. І тут Open Opera не пішли простим шляхом, як то вибір популярних і «більш зрозумілих та ближчих» опер Верді, Пуччіні або Чайковського або переклад італійських лібрето на українську. У 2018 році вони гучно увірвалися до культурного простору із постановкою опери Перселла «Дідона та Еней» і впевнено зайняли власну, унікальну, нішу – історично-проінформованого виконання барокової музики, тобто виконання із дотриманням усіх стилістичних особливостей доби.

Дотримання цих особливостей забезпечує команда фахівців. За виконавську складову відповідає артистична директорка і головний хормейстер Наталія Хмілевська — знавчиня ренесансного та барокового співу. За історико-стилістичне тло відповідає програмна директорка Анна Гадецька, відома культурологиня та лекторка, доцент кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. Open Opera постійно залучає до проєктів найкращих консультантів, музикантів, режисерів-постановників, тому будь-яка подія формації отримує найвищі оцінки від професіоналів та захопленої публіки.

Після приголомшливого успіху «Дідони та Енея» були не менш амбіційні проєкти: постановка опери «Ацис і Галатея», унікальні концерти — «Контратенорова сієста», концерт Емми Кіркбі, спільний з австрійськими колегами концерт «Барокові зустрічі. Музичний діалог Австрії та України», україно-німецький проєкт «Бах єднає»; великий проєкт «Musica Sacra Ukraina», присвячений вивченню та виконанню партесних концертів XVII ст.


Учасники аматорського хору «Б. А. Х.» — люди абсолютно різних професій, різного віку і поглядів


Одним з проєктів формації став бароковий аматорський хор «Б. А. Х», створений у квітні 2018 року. Проєкт став дійсно унікальним явищем, яке не має аналогів в Україні. Так, аматорських хорів існує безліч, але таких, що майже на професійному рівні співали б музику бароко — немає. Ідея виникнення хору відповідає концепції Open Opera Ukraine подолання бар’єрів між глядачем і тим, що відбувається на сцені. То чому ж глядач не може і заспівати на сцені поруч із професіоналами?

Учасники аматорського хору «Б. А. Х.» — люди абсолютно різних професій, різного віку і поглядів. Попри відсутність професійної музичної освіти їх об’єднує любов до музики, жага долучитися до прекрасного, і ділитися цим прекрасним із іншими. Проте барокова музика — це надзвичайно складний матеріал, який професійні музиканти опановують, комплексно вивчаючи історію та теорію музики, гармонію, поліфонію. Про те, яким чином можна навчити співати бароко людей, що не знають специфіки та термінології, керівник хору Наталія Хмілевська говорить наступне:

Це велика комплексна робота, яка допомагає співакам поступово опанувати матеріал. Ми дуже багато вчимо на слух: коли розбираємо партії – я наспівую, вони маленькими фрагментами повторюють. Окремо вивчаємо вербальний текст, накладаємо його на музичний, потім працюємо над інтонацією. Я розповідаю, як правильно дихати, де слід інтонувати вище чи нижче, хористи ж вчаться орієнтуватися по фразах, по руці.

Я багато проводжу паралелей із мовою, танцями, вчу їх мислити образами, знаходити аналогії з повсякденного життя. Ми записуємо репетиції, потім учасники їх переглядають і вчаться відповідно до рекомендацій. І вже потім ми відпрацьовуємо нюанси. Звісно, початкові дані у всіх різні: хтось інтонує краще, хтось гірше, але в результаті спільної роботи в хорі вони підтягуються один за одним. Паралельно ми розвиваємо слух, співаємо дуже багато акапельної музики. Наші вокалісти теж розвиваються всебічно: відвідують уроки сольфеджіо та вокалу. Тому так, це все результати спільної кропіткої роботи. 


В основі сюжету опери лежить діалог Душі та Тіла, побудований за середньовічним принципом contrastare – протистояння добра і зла


Для оперного дебюту аматорів було обрано твір італійського композитора XVI ст. Еміліо ді Кавальєрі «Дійство про душу і тіло». Вибір доволі символічний, оскільки твір є одним з перших зразків новоутвореного на межі століть жанру — опери. Тоді він мав доволі мало спільного з тим, чим ми звикли вважати оперу сьогодні — костюмованою виставою, із масштабними декораціями, з симфонічним оркестром, зірковими солістами та гучними оваціями після віртуозних соло. Створена у вузькому колі просвітлених мислителів, відомих митців та політичних діячів, опера виникла на противагу складному поліфонічному стилю, який тоді був панівним у музиці. Натомість вона мала буцімто повернути слухача до джерела сценічного мистецтва — давньогрецької трагедії, де слово і музика існували у паритеті.

Фото: Олександр Авраменко

Попри те, що офіційно першою вважається опера Якопо Пері «Евридіка» (1600) у співавторстві із поетом Оттавіо Рінуччіні, «Дійство про душу і тіло» була першою виданою оперою і багато в чому випередила свою більш відому попередницю: містила багато авторських ремарок, вперше фіксувала нотацію basso continuo та інструментальні фрагменти. «Дійство про душу і тіло» Кавальєрі також називають сакральною оперою, оскільки покладена вона була на релігійний текст Агостіно Манні.

В основі сюжету опери лежить діалог Душі та Тіла, побудований за середньовічним принципом contrastare – протистояння добра і зла, раю та пекла, ангелів і демонів тощо. Окрім Душі та Тіла в опері також представлені персонажі з духовного табору (Янгол-охоронець, Блаженна Душа), гріховного світу (Втіха та її приятелі, Світ, Світське життя, Пропаща Душа) та окремі персонажі «раціо» (Інтелект, Глузд, Час), з якими Душа і Тіло вступають у дискусії, щоб віднайти істину буття. Важливу роль відіграє хор, який є активним учасником дії, що підкреслює зв’язок опери із давньогрецькою трагедією.


Жодної фальші, зайвої патетики, того вечора на сцені не було — лише живі емоції, відмінна взаємодія один із одним, із керівником, із глядачами


3 липня поціновувачів барокової опери і давніх шанувальників діяльності Open Opera Ukraine було запрошено до зали Малої опери засвідчити дебют Барокового аматорського хору в оперній царині. Атмосфера зали, із кам’яними стінами, аркатурами, старовинною ліпниною на стелі максимально відповідала бароковому духу події.

Вистава відбувалася у форматі семістейдж (без декорацій та відповідних костюмів). Команда Open Opera Ukraine запропонувала глядачам осучаснене прочитання опери Кавальєрі, де головними персонажами є двоє закоханих, які переживають певну кризу в стосунках і намагаються віднайти душевну гармонію і сенс буття. Тим то й прекрасна опера Кавальєрі, що тема пошуку відповідей на одвічні питання, постійного балансування людини між духовним та земним є актуальною поза часом, тому вікриває безліч можливостей для її втілення.

Склад солістів вирішили підсилити професійними виконавцями, що є цілком логічним кроком. Адже одна справа — співати в хорі, де є підтримка колег по сцені, і де в загальному звучанні інтонаційні неточності будуть менш помітними, інша справа — співати соло, коли ти тет-а-тет із глядачем.

Виконавиця головної ролі Душі аматорка Анастасія Осипенко гідно впоралася з цим завданням. На сторінці події у соцмережах про Анастасію написано, що вона «не може жити без музики і надихається кожним тактом своєї партії», що і відчувалося у її витонченому та ніжному виконанні.  Їх дует разом із виконавцем ролі Тіла, професійним баритоном Євгеном Петронеллі вийшов гармонійним і зворушливим. Власник красивого баритона, Євген делікатно зберігав на сцені гідний паритет із партнеркою, всіляко підтримував її.

Старанним і осмисленим, попри нечисленні інтонаційні неточності, було виконання партій героїв табору «раціо» — Інтелекту, якого заспівала Олена Баханова та Глузду у виконанні Сергія Каденка. За цікавим збігом обставин Олена є фізиком, Сергій — математик і композитор, тож хто би міг перевтілитися у героїв «раціо» краще?

Міф про те, що юриспруденція і мистецтво — речі абсолютно непоєднувані, спростував виконавець партії Пропащої Душі Олексій Пиркін. Його впевнене перевтілення у роль захоплювало, втім сам Олексій пояснює, що як юрист він знає про всі кола пекла як ніхто інший. В опозиції до партії Душі Пропащої Душу Блаженну заспівала Валерія Кравченко. Відповідно до образу її спів був витонченим і натхненним.

По-справжньому здивувала усіх присутніх своїм неймовірним, потужним сопрано виконавиця ролі Янгола-охоронця Світлана Возненко. Через потужний, з красивим вібрато, голос можна було б із легкістю віднести її до табору професіоналів, і певне ті, хто не читав дописів Open Opera в соцмережах і не знали Світлану особисто, так і подумали. Насправді у повсякденному житті Світлана працює рієлтором, в той час, як музика її справжня пристрасть і покликання.

Фото: Олександр Авраменко

 

Партії персонажів, що представляли «табір земних спокус», заспівали тріо професіоналів — Тетяна Яшвілі (Втіха, Світське життя), Вадим Даньшин (Світ, Час, приятель Втіхи) і Наталія Хмілевська (приятелька Втіхи). Кожна їх поява спричиняла шквал емоцій у публіки, адже окрім співочої майстерності профі демонстрували прекрасні акторські навички, розігруючи справжню вакханалію, сповнену нестримних веселощів і гумору.

Звісно, до хору було прикуто найбільше уваги, адже саме їх копітка робота стала поштовхом до такого відповідального кроку як постановка опери. І чого точно не очікуєш від аматорського хору — це бездоганно чистої інтонації. Тим паче коли мова йде про багатоголосний спів, де потрібно чути не лише власну партію, а й усю гармонічну вертикаль. Складність завдання полягала ще й у тому, що відповідно до традицій давньогрецької трагедії, з якої бере джерела опера, хор мав не лише співати, а й відігравати пантоміму. Подолати цю багатозадачність співакам допомогли постановники пластики — Наталка Скрябіна, Світлана Мінаєва і Тетяна Яшвілі.

Місією Open Opera є подолання бар’єрів між оперою і глядачем. І найкращим свідченням того, що ці бар’єри легко подолати, стало перетворення глядачів на учасників хору, коли під керівництвом Наталії Хмілевської усі присутні заспівали рядок з опери на слова «Benedite Il Signore». Порівняти емоції публіки при цьому можна було б із виконанням вболівальниками гімну України на футбольному матчі (за співпадінням, якраз того вечора наша збірна грала із Англією у чвертьфіналі Євро-2020)

Того вечора, окрім оперного дебюту аматорського хору відбувся ще один дебют — нещодавно утвореного під крилами Open Opera Ukraine барокового оркестру Kryla. Хоча офіційна прем’єра оркестру відбулася 21 лютого на концерті барокової музики «Basso d`amore», «Дійство про Душу і Тіло» стала першою оперою формації, виконаною у супроводі «Крил». Утворені на початку 2021 року, Kryla на чолі із відомим бароковим скрипалем Кирилом Шараповим встигли завоювати любов аудиторії стилістично досконалим виконанням творів Вівальді, Локателлі, Дюранте. Тож на прем’єрі аматорської опери виконавці заручилися надійною оркестровою підтримкою досвідчених майстрів бароко.

Фото: Олександр Авраменко

Оскільки автентичних барокових інструментів наразі в Україні немає, оригінальний склад інструментів довелось адаптувати. Але це жодним чином не відбилося на якості звучання оркестру. В інструментальних епізодах музикантам вдалося створити легку та невимушену атмосферу середньовічного вуличного свята. Напевне, найбільше глядачам запам’яталось віртуозне соло Артемія Куцана (друга скрипка) на межі другого та третього актів. Надійну гармонічну підтримку в сольних епізодах аматорам забезпечили Андрій Коляда (альт), Ольга Жукова (віолончель) та Дмитро Третяк (контрабас). Замість барокової флейти прекрасно вписалася в загальне звучання сопілка в майстерних руках Максима Бережнюка. До партії ударних запросили відому майстриню музиних інструментів Любов Плавську. Замість лютні тішила слух гітара Андрія Шипунова. Але найбільше вразив концертмейстерський талант прекрасної Варвари Турти, молодої і вже відомої клавесиністки, лауреатки багатьох конкурсів, учасниці міжнародних майстеркласів від провідних клавесиністів.


Слово «аматор» походить від латинського слова «amoris», що означає любов. І любові того вечора було дійсно багато


Звісно, якщо дивитися на виставу очима досвідченого глядача, можна було б прискіпатися до багатьох речей, які не оминають увагою в професійній критиці. Але, по-перше, судити аматорів на професійному рівні було б вкрай несправедливо. А по-друге, не будемо забувати, що усе, що відбувалося на сцені — відбувалося виключно на ентузіазмі учасників та їхній відданості справі, якою вони займаються. Вони не отримали за свої виступи високих гонорарів, як заведено у професійній практиці, але натомість отримали незабутні емоції, підтримку і схвали своїх близьких та друзів.

Але найцінніше здобуття — це подолання власних страхів, бар’єрів, і слабкостей. Адже в буденному житті ці люди мають такі ж щоденні клопоти, як і ми всі: роботи, родини, термінові справи, але попри всі ці обставини вони приходили на репетиції, вчили дома велику кількість нотного і текстового матеріалу. І замість того, щоб скаржитися в соцмережах на те, що наш рівень культури жахливий, що скрізь зрада і все погано, вони власним прикладом намагаються підняти цей рівень і доводять, що усе починається з нас самих.

І якщо з виконавського боку не все було ідеально (якщо, звісно, хтось очікував від аматорів бездоганного виконання), то де в чому вони проявили себе як справжні професіонали. Мова йде про неймовірну відданість і справжню пристрасть, якою дивували аматори протягом всієї вистави. Енергетику їх виступу неможливо було ні з чим порівняти. Жодної фальші, зайвої патетики, того вечора на сцені не було — лише живі емоції, відмінна взаємодія один із одним, із керівником, із глядачами. Такому рівню взаємодії позаздрили б і професійні театральні трупи.

Іноді слово «аматор» сприймається в негативному світлі, десь поруч із дилетанством і неповноцінністю. Проте слово «аматор» походить від латинського слова «amoris», що означає любов. І любові того вечора було дійсно багато — до музики, до опери, до кожного заспіваного звуку. Бо не лише музика пробуджує любов, а й любов — музику.


Читайте також:

Директорки Open Opera Ukraine Анна Гадецька та Наталія Хмілевська про екосистему аматорського хору

• «Моцартизація» від Київської опери

Невідомі опери Порфирія Бажанського: український музичний натуралізм

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *