Незалежна платформа Open Opera Ukraine випустила альбом “Ukrainian Baroque: Concordacii Animos” із партесними творами Миколи Дилецького і невідомих авторів у виконанні вокального ансамблю “Partes”, що спеціалізується на виконанні музики бароко. Музиканти записали альбом в автентичному для бароко просторі Кирилівської церкви Національного заповідника «Софія Київська». Реліз уже доступний на Spotify, Apple Music та YouTube Music.
Центральним твором збірки є Воскресенський канон Миколи Дилецького, який вперше виконали у двох наявних на сьогодні авторських версіях. Перша була віднайдена академіком Ніною Герасимовою-Персидською у рукописних фондах Національної бібліотеки ім. В. Вернадського у Києві і видана нею у 1976 та 1981 роках.
У ній відсутня одна із восьми хорових партій; її реконструював музиколог, професор Львівської консерваторії Ярема Якубяк. Друга рукописна версія, виявлена у 2000-х, є повною. Для виконання у проєкті її підготувала сучасна дослідниця української хорової культури, доктор мистецтвознавства Ольга Шуміліна. Детальніше про це дослідниця розповіла в інтерв’ю онлайн-журналу «Музика»:
«Реконструйована версія доволі суттєво відрізняється від оригіналу. Треба було робити реконструкцію партитури з оригінальною партією. Я почала з третьої пісні канону «Приидите, пиво пиєм новоє», у якій виникає велика імітаційно-поліфонічна побудова (Ніна Олександрівна називала її першою українською фугою). Головна особливість будь-якої імітаційної форми полягає в тому, що виклад кожного голосу починається з проведенні теми, і що початкова тема має бути проведена ще кілька разів. З’ясувалося, що всі проведення теми в оригінальній версії починаються на іншій висоті і мають інший час вступу. У проєкції на загальний композиційний план це змінює порядок вступу голосів і призводить до корегування тонального плану проведень. Не менш суттєві відмінності я побачила і після порівняння інших пісень канону, які мають не поліфонічний, а акордово-гармонічний склад.
У реконструйованій партії другий дискант додається до першого здебільшого як втора – він нижчий, іде за принципом терцієвого дублювання мелодичного верхнього голосу. В оригінальній же версії другий дискант рухається більш емансиповано, самостійно: десь як втора, десь в унісон чи перехресно (тобто переходить вище першого дисканта), може паузувати і т. ін. Так само взаємодіють між собою й інші парні голоси – альти, тенори.
Реконструйована версія теж має право на існування, бо в ній все зроблено у стилі, в якому писав Дилецький, згідно з традиціями партесного співу. Загалом втора у парі дискантів – це традиційна практика, оскільки це найвищі голоси у хорі, їх функція вести мелодію, котра нерідко подвоювалася у терцію. Однак, з огляду на віднайдену партію другого дисканта, можна сказати, що Дилецький пішов не зовсім традиційним шляхом. Можливо, це було пов’язано з особливістю розташування співаків хорової капели, яка виконувала Воскресенський канон, і акустичного простору храму, для якого писався твір».
Фахівці з Open Opera Ukraine вважають, що за рівнем композиторської майстерності, естетичної вартості Воскресенський канон Миколи Дилецького входить до переліку найвизначніших творінь української професійної музики і з часом набуде значення, подібне до вже відомих «Щедрика» Миколи Леонтовича, «Молитви за Україну» Миколи Лисенка.
«Закладена у сакральному богослужбовому тексті ідея перемоги світла й життя над темрявою і смертю резонує із екзистенційними засадами нинішньої російсько-української війни», — говорять в організації.
В альбомі актуалізовані й інші маловідомі партесні твори анонімних авторів – 12-голосні концерти «Оле, оле, окаянная душе»,«Сіде Адам прямо рая», «Помишляю день страшний» та 6-голосний «Приближається душе конец». Їх покаянна, обернена до складного й суперечливого світу людської душі, скорботна тематика контрастує із радісним прославленням світлого Христового Воскресіння.
Над проєктом працювали:
- Анна Гадецька — програмна директорка Open Opera Ukraine.
- Наталія Хмілевська — хормейстерка, співачка, керівниця вокального ансамблю “Partes”
- Наталія Ключинська — музикознавиця, наукова консультантка проєкту
- Ольга Шуміліна — докторка мистецтвознавства, професорка кафедри теорії музики Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка
- Олексій Грицишин — звукорежисер (про те, де варто записувати старовинну музику і як архітектура впливає на звучання, Олексій розповів у подкасті)