В неділю 28 серпня, о 18:00 в «Українському просторі Інтеліґенція» відбудеться концерт із дещо таємничою назвою «Коло своїх». Організатором концерту є творче об’єднання молодих митців «Art.razom» на чолі із фундаторкою Мариною Рижовою. В концерті візьмуть участь учасники цієї музично-театральної майстерні, а саме: Катерина Ясенчук (сопрано), Марія Антоневська (меццо-сопрано), Наталія Чепченко (сопрано) та Микита Олійник (тенор). Партії фортепіано виконуватимуть Дарія Шутко, Гліб Щербаков і Сергій Леонтьєв.
Чи «вписуєтеся» ви у це коло і хто ж такі «свої»? На це питання відповідає опис концерту:
«Наше життя — циклічне.
Ми ходимо по колах історії.
Живемо по колу звичних подій.
Іноді намагаємось розірвати звичне коло, але повертаємось до кола Своїх».
Коло як символ вічності, нескінченності та циклічності, об’єднає нас всіх: митців та глядачів. Тож вокальні цикли саме «своїх», українських композиторів прозвучать на концерті. Камерна, сердечна атмосфера, глядачі, долі яких перетнулися у воєнному Києві, та твори українських композиторів — всі свої. Важливою ремаркою концерту є нагадування про те, що у «Інтеліґенції» діє правило: там не спілкуються мовою країни-агресора, себто російською.
Коло: чверть перша
Цикл Мирослава Скорика «Три українські весільні пісні» був написаний у другій половині 1970‑х років. Цілком імовірно, що звертання Скорика до цих пісень пов’язане із родинною історією, адже відомо, що пісню «Шуміла ліщина», а також «Хиляються ворота» (другий та третій номери циклу), виконувала Соломія Крушельницька — двоюрідна бабуся композитора. Що стосується першої пісні «Ой, летять галочки», її мелодія є авторською. Сам композитор зазначає: «Ознайомившись з усіма варіантами цієї пісні, яка міститься у багатьох фольклорних збірниках, я намагався відібрати найбільш характерні сталі риси цих наспівів. На основі отриманого архетипу я зробив свій авторський варіант».
Цикл побудовано за принципом контрасту: крайні пісні «Ой, летять галочки» та «Хиляються ворота» є драматичними за характером і це не дивно, адже перша пісня зазвичай виконувалася на заручинах або дівич-вечорі, а третя за музичною мовою нагадує плачі-голосіння та втілює образ обездоленої дівчини-сироти.
Пісня «Шуміла ліщина» має більш жартівливий характер, який частково проявляється у постійному синкопованому ритмі із витриманням твору у досить рухливому темпі.
Музичну композицію циклу об’єднують елементи гуцульського ладу, типового для народної музики Заходу України. Звернення композитора до цього ладу протягом всього твору не є дивним, адже такий елемент музичної мови підкреслює приналежність пісень до української культури.
Коло: чверть друга
Два із чотирьох вокальних циклів Мирослава Волинського створені на вірші його дружини-поетеси Анни Волинської. На концерті прозвучить один із них під назвою «В наші ночі…», що був створений для бібліотеки канадського проєкту Ukrainian Art Song Project, мета якого придбання, запис та популяризація понад 1000 художніх пісень 26 українських композиторів-класиків. Публічно твір не виконувався, тому у неділю відбудеться прем’єра. Як вказує композитор, цикл був написаний орієнтовно 8 років тому.
Цикл складається із семи мініатюр:
- Місячна ніч
- Украду тебе
- Світить місяць на верби плакучі
- Не клич мене
- Осіння ніч
- Хай присниться мені сьогодні
- В наші ночі
Поетичний текст циклу є зразком інтимної лірики, в якій відчувається різний спектр почуттів:
від пейзажних замальовок-рефлексій:
«Місячна ніч! В заколисані трави
Падають стрімко розгублені зорі».
«Місячна ніч» (№1)
до індивідуалізованих чуттєвих висловлювань:
«Заклинаю: ніч безумна! Ніч моя!
Так зроби, щоб шепотів моє ім’я.
Одури, заворожи, приворожи,
Хай залишиться зі мною назавжди!»
«Украду тебе» (№2)
«Ночі, ночі мої самотні,
Ви страшніші самотніх днів!
Ночі чорні, пусті, скорботні,
Чи вам шкода щасливих снів?!»
«Хай присниться мені сьогодні» (№6)
Коло: чверть третя
«Календарні пісні» написані Юрієм Іщенком у 1973 році. У вербальній основі циклу — народні тексти. Лейтмотив «кола» продовжується і тут, адже «Календарні пісні» складаються із п’яти вокальних мініатюр, назви й порядок чергування яких відтворюють «календарне коло»:
«Веснянка» — «Гаївка» — «Русальна» — «Обжинкова» — «Щедрівка»
Як вказує музикознавиця Надія Щербакова, «Щедрівка» — це єдиний твір із циклу, що базується на оригінальній фольклорній інтонації. Останній номер циклу є також найбільш експресивним, що зокрема проявляється в динаміці розвитку композиції: дещо боязливе на початку «Го-го-го, коза, го-го, сірая» із тихою динамікою досить інтенсивно трансформується в сміливі голосні «викрики» у вокальній партії на словах «Пуць! Коза впала, нежива стала».
Коло: чверть четверта, остання
Наостанок організатори залишили невеличку інтригу на тему того, чиї ще твори прозвучать на концерті. Однак цього особливого разу при поєднанні словосполучень «українські композитори та романси на вірші Тараса Шевченка» стає не моторошно, а обнадійливо-радісно.
Коло замкнулося
Чи потрапимо ми знову туди, звідки почали цю подорож? Найімовірніше, розпочнуться нові будні — нове коло (чи то спіраль?) життя, у якому є місце для знайомства із музикою українських авторів у виконанні українських музикантів. Відтак, перешкоди невідомості, що можуть нас спіткати під час пошуків, а також цілий пласт знакових зразків мистецтва, що їх українському слухачу ще доведеться пізнати, і є нашим шляхом — до кола своїх.
Читайте також:
• Музичні візії поезії Михайля Семенка. Дайджест за сто років
• Камеральні ювілеї на Bouquet Kyiv Stage-2022
• Вірляна Ткач про американський театр, український джаз та культурну дипломатію під час війни