Четвертий епізод подкасту «Де шукати сучасну оперу?» записаний разом із українським композитором і віолончелістом Золтаном Алмаші — солістом «Київської камерати», засновником фестивалю «Гольфстрім», лауреатом премії ім. Л. Ревуцького та автором опери «Пеніта». Цей твір є унікальним оперним опусом в Україні, оскільки написаний в рамках гостросоціального проєкту «Довічно важливо». Від poenitentia (з лат. — «розкаяння») «Пеніта» розповідає історії чотирьох довічно засуджених жінок та піддає сумніву «пенітенціарність» кримінально-виконавчої системи в Україні. Про свій досвід створення опери, що композитор вивчає зараз та які має плани щодо майбутньої опери із гумором розповів Золтан Алмаші.
Золтан Алмаші:
Багато років у мене є мрія написати символічну оперу. Мені хотілося щось абстрактне написати, міфологічне. На основі дитячої казки написати якусь дуже філософську притчу. А тут приходить Таня (Тетяна Киценко, авторка ідеї і драматургиня опери «Пеніта» — Л. С.) і каже: «А ти не хочеш написати оперу про довічно ув’язнених жінок?».
Модель опери лежить на поверхні — безкінечне очікування (в мене увертюра так називається — «Безкінечне очікування»). Очікування чогось невідомо чого, чого ніколи і не буде. Така модель цього довічного ув’язнення. Тобто всі усвідомлюють, що воно ніколи не закінчиться, але організм і психіка людини так влаштовані, що вона все-таки чогось чекає.
Межі між оперою, оперетою, мюзиклом, зонг-оперою може і є, але я їх не відчуваю. На мою думку, це різновиди одного і того самого жанру. Навіть гриби якщо взяти. Є білий гриб, деякі їх ділять на різні види: той, що росте під дубом — він має одну щільність і окраску, той, що під ялинкою — іншу, під березою — ще інший. Всі вони відрізняються, але все це є білий гриб. Так, багато є різновидів. В моїй опері дуже важливо донести слово, тому це хай буде ближче до зінгшпілю, зонг-опери, оперети. Тобто сюжет проговорюється, але щоб людей розважити, то от вам хітяра: одна, друга, третя; в мене була така ціль.
Я не є клаустрофоб, тобто я люблю бути у замкненому приміщенні. Але «замкнене приміщення» в музиці мене гнітить, просто нецікаво. Мені хочеться відкрити всі двері, піти в ліс, пройтися по місту, переплисти річку, зайти в пустелю, потім сісти на корабель, заїхати в море. Звичайно, тотальна строкатість — це є погано. І мені подобається така тонка робота, шукати взаємозв’язок між речами, які, здавалося б, не можна поєднати. Тому що, в принципі, в нашій європейській культурі якось все взаємозв’язано — у всьому є зв’язок і мені цікаво його знайти. Не факт, що людина, яка слухає зі сторони, це прочитає, побачить клей, яким я це з’єднав. Але кожен бачить по-своєму і «нема на це ради».
Про стилістичну суміш в опері «Пеніта», чому композитор все в опері робив навпаки та як писати музику на текст рецидивістки — слухайте у подкасті «Де шукати сучасну оперу?» #4 Золтан Алмаші та опера «Пеніта»:
Spotify (якщо у вашій країні доступна категорія Podcasts)