Мирослав Скорик. Музика, що звучить з дитинства

Якби Мирослав Скорик опинився серед однієї з італійських республік доби Відродження — він би точно не розгубився. Митець, який міг поєднати у своїй роботі не лише різні стилі та напрями, а й цілковито відмінні види  діяльності — чи ж не це захоплювало усіх нас, сучасників, у постаті Мирослава Скорика? 

Ми вирішили послухати ту музику композитора, про яку рідко згадують або ж вважають другорядною. Якщо музика до кінофільмів була «візитівкою» Мирослава Михайловича («Мелодія» — саундтрек до фільму «Високий перевал», а «Гуцульський триптих» — це теми із «Тіней забутих предків»), то музика до мультфільмів в кращому випадку просто згадується як така, що мала місце в доробку композитора. Але ж для багатьох з нас (звісно, несвідомо) саме ці саундтреки ставали першим знайомством із творчістю Скорика. То чому ж не подивитися відомі мультфільми ще раз під іншим кутом або ж відкрити для себе новий-загублений світ? Рушаймо разом!

«Як козаки куліш варили» (1967 р.)

Перший мультфільм із легендарного циклу «Як козаки…». Саме музична частина грає головну роль у створенні комічного ефекту мультфільму: використаний прийом «мікімаусингу» — відтворення звуком дії героїв. Тут і яскраві динамічні перегони, і східні мотиви, що зображають татар, і жвава пісня козака Ока, яка ну дуже весело, бо несподівано, звучить у мінорі.

«Івасик-Телесик» (1968 р.)

Казка-хорор з натяками на канібалізм, кіднепінг, жорстоке вбивство через спалення в печі, звісно ж, в дитинстві видавалася звичайнісінькою кумедною історією. У ляльковій версії 1968 року (також існує мальований мультик 1989 р.) незвично чути російську мову — особливо транслітероване «Телєсік». Проте музична складова однозначно закріплює дію в українських Карпатах, адже композитор вправно використав гуцульський лад та мелізматику для характеристики Івасика. Після перегляду все ж залишається питанням, чому бабусина колискова так подібна на «Смерть Озе» Гріга…

«Подарунок» (1968 р.)

Лялькова анімація, в якій, як і в «Козаках», історія розвивається без реплік персонажів. Утім, на відміну від дебютної роботи, прийом «мікімаусингу» тут замінений лейтмотивами. Теми персонажів такі яскраві, що мотиви Зайчика, Вовка, Козлика та Поросятка ще довго залишаються у свідомості.

«Як Їжачок шубку міняв» (1970 р.)

Надзвичайно добра історія про усвідомлення та прийняття своєї ідентичності. Практично весь мультик супроводжує єдина тема — пісенька Їжачка. Але ж які карколомні джазові імпровізації трапляються у варіаціях на цю тему! Особливої уваги заслуговує партія фортепіано, якій вдається повторити кульбіти героя в кадрі віртуозними пасажами.

«Козлик та його горе» (1976 р.)

Козлик грався із повітряною кулькою, аж раптом вона луснула. І замість легкої кульки в руках Козлика опинився цілий міх горя. Цікаво слідкувати за розвитком однієї й тієї ж музичної теми, її зміни щоразу незначні, проте помітні. Своєрідний шлях від світла до темряви і знову до світла, що долається за 9 хвилин.

«Нікудишко» (1977 р.)

У пустотливого Білченяти в руках опинилися ножиці, якими він руйнує усе довкола, а також знущається над солом’яною іграшкою Нікудишком… Мультфільм — чи не найкращий маніфест проти булінгу. Музичні теми шкідника Білченяти та помічника Нікудишка споріднені тембром високих струнних, гостро дисонантних у першого героя та лірично-кантиленних — у другого. Обережно, пісенька Нікудишка може розчулити навіть найчерствіших людей.

Читайте також: Контекст і підтекст музики Мирослава Скорика

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *