З 25 вересня до 3 жовтня у Львові триватиме 32-й Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти». За дев’ять днів його програма поєднає великі симфонічні полотна й камерні склади, сольну акордеонну програму та електроніку, музику XIX–XX століть і твори, написані зовсім нещодавно. Поряд звучатиме українська й західна музика, відомі партитури й прем’єри, а завершиться фестиваль музикою молодих українських авторів — фіналістів Третього всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика.
Серед подій фестивалю — концерт Симфонічного оркестру Львівської національної опери з музикою П’єра Віссмера, Володимира Рунчака та Бенджаміна Бріттена; «Маратон Контрастів», що впродовж одного дня проведе слухачів від української музики для акордеона через струнний квартет до електронного сету; програма для трьох музикантів, у якій немає жодного тріо; українсько-швейцарський камерний діалог зі світовою прем’єрою; а також концерт для альта і фортепіано, що поєднає українську, європейську та американську музику.
Ми обрали чотири події цьогорічних «Контрастів» і поговорили з їхніми учасниками про те, як складалися ці програми та що стоїть за вибором музики для них: про написані понад 20 років тому, але досі рідко виконувані твори, про те, як можуть поєднуватися близькі за регістром, але різні за тембром інструменти, різні музичні традиції в межах одного концерту та інтригу першого виконання музики, якої ще ніхто не чув наживо.
Руслан Горбаченко. Сольна програма для акордеона
26 вересня, 16:00, фоє Львівської національної філармонії
«Маратон Контрастів» відкриє акордеоніст Руслан Горбаченко із сольною програмою української музики. Зокрема, прозвучить «Сансара» Артема Нижника — твір уперше виконають в Україні.
Ця програма формувалася багато років. Я давно цікавлюся музикою цих композиторів, просив у них ноти й обіцяв виконати твори. Деякі з них я вже записував до ювілеїв композиторів, але всі ці твори на сцені виконуватиму вперше. Я не очікував, що мене запросять на «Контрасти». Коли Богдан Сегін побачив цю програму, він сказав, що хотів би почути її на фестивалі. Так нарешті з’явилася нагода виконати те, що я давно планував.
Деякі з цих творів написані 20–25 років тому, але їх виконували лише один, два чи три рази. Серед них, наприклад, твір Максима Шалигіна 2005 року. Я вважаю його недооціненим композитором, хоча він сам за першою спеціальністю акордеоніст і свого часу був лауреатом престижних конкурсів. Мені здається, що ця музика вже могла б бути в репертуарі студентів і молодих виконавців.
Читайте також: Сексуальне у музиці, або як заблукати в електроакустичному «Лабіринті насолод» Максима Шалигіна
Серед творів програми — «Вітер, каміння, квіти» Алли Загайкевич. Це дуже складний твір. Він написаний незручно, навіть незгравно — але завдяки цьому здобуваєш новий досвід. У ньому майже немає специфічних прийомів чи кластерів: багато тридцять других, дуже широких стрибків, постійне rubato. Але саме ця незручність створює незвичайне звучання. Твір написаний у 2004 році, але звучить дуже сучасно — можливо, він навіть випередив свій час.
«Соло і дуети для трьох виконавців»
28 вересня, 18:00, Музей ідей
Програму виконають гобоїст Степан Сивохіп, скрипалька Сільвія Фудела та флейтист Володимир Лущенко. У програмі немає творів для тріо: музиканти виконуватимуть сольні композиції та дуети в різних поєднаннях. Про концерт розповідає Степан Сивохіп:
Ця ідея в мене виникла свідомо, тому що це досить незвичне поєднання інструментів. Вони дуже подібні за своїм регістром, їх не так часто використовують разом, і мені було цікаво показати, наскільки по-різному можуть звучати ці інструменти, наскільки в них різні тембри і як вони водночас можуть між собою поєднуватися. До того ж зі мною гратимуть мої близькі колеги, з якими ми вже не один рік працюємо разом в оркестрі.
У меншому складі ця програма вже звучала місяць тому на фестивалі «Два дні й дві ночі» в Одесі — тоді я грав разом із Сільвією Фуделою. Мені дуже сподобалося, як поєднуються скрипка з гобоєм, і було цікаво додати ще флейту — цей інструмент я дуже люблю. Тому до нас приєднався Володимир Лущенко.
Програма починається з двох етюдів Жиля Сильвестріні для гобоя соло, написаних за картинами Клода Моне й Каміля Піссарро. Один пов’язаний із морським пейзажем, вітром і хвилями, інший — із весняним садом і його кольорами. Далі звучатиме «Ex libris» Ганни Гаврилець, а у «Відчутті самотності» Кармелли Цепколенко я не тільки гратиму, а ще й інколи співатиму. Наприкінці буде музика Альберто Хінастери — дуже енергійна й різнобарвна.
Із композиторів цієї програми я добре знайомий із Кармеллою Цепколенко. Ми познайомилися в Одесі після мого виступу з концертом Богдани Фроляк. Кармелла запросила мене виступити із сольним концертом на фестивалі «Два дні й дві ночі» і запропонувала виконати свій твір «Відчуття самотності». Я вивчив його за три тижні, і для мене він був справді дуже цікавим у роботі: там багато сучасних технік, зокрема спів, клацання клапанами та багато іншого.
«1+1». Катерина Супрун та Максим Шадько
2 жовтня, 19:00, Концертний зал Людкевича Львівської національної філармонії
Програма для альта і фортепіано об’єднає українські твори з європейською та американською музикою ХХ–ХХІ століть. Про концерт розповідає піаніст Максим Шадько:
Основу цієї програми ми вже грали в травні на KharkivMusicFest. Тоді вона називалася «Скерцо, танго і ноктюрн». Ми зіграли її один раз і нам захотілося повторити цю основу. Але очевидно, що на одному фестивалі одна концепція, на іншому — інша. Для «Контрастів» хотілося зробити щось більш наближене до ХХ століття загалом. Ми вирішили залишити як основу Сонату Загорцева. Вона досить рідко у нас звучить, майже невідома — і незаслужено, бо це дуже хороша музика, яка має звучати. До Загорцева додали Лятошинського й Сильвестрова, а також твір Валентина Бібіка, який в Україні взагалі не звучав.
Читайте також: Фортепіанний реліз «Музика Харкова». Ніжність, якої стане на всіх
Далі дуже хотілося додати до цієї музики європейський контекст — звучатиме Пендерецький, Лахенманн. А потім (це вже була моя ідея) вирішили почати з американського композитора і закінчити теж американським: концерт відкриє твір Фелдмана, а завершить — твір Райха.
Загалом програма досить медитативно-роздумлива. У самих творах є контрастні моменти, але якщо брати програму загалом, хотілося якихось вкраплень. Одним із них став Лахенманн — його музика буде контрастувати з іншими творами.
Мені здається, дуже важливо мислити українську музику в контексті не тільки європейського, а загальносвітового розвитку. Бо дуже часто українське якось відділяють: тут два варіанти — або меншовартість, або якась унікальність. Найкращий варіант показати, що українська музика цікава і сама по собі, і поруч з іншими зразками, — поєднувати її у програмах з європейською та американською.
Закриття. Концерт фіналістів конкурсу імені Скорика
3 жовтня, 18:00, Концертний зал Людкевича Львівської національної філармонії
Твори фіналістів виконає Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії під орудою Антонія Кедровського. До завершення конкурсу імена композиторів приховані під псевдонімами. Про програму концерту розповідає диригент Антоній Кедровський:
Партитури дуже різні. Одна з них розрахована на формат А2: композитор хотів відчути масштаб усього оркестру, тому там фактично всі інструменти солюють. Вона дуже гарно виглядає візуально, графічно: на картинці красиво, а по факту — подивимося. Інший твір — така звукозображальна річ: там постійне повітря у духових, беззвучні ноти, скордатура в контрабасів. Є дуже атмосферна, майже містична «Дика магія» з великою кількістю соло у дерев’яних духових, різними мерехтіннями й складними ударними, де також багато гри смичком по ударних інструментах. А ще є твір для фортепіано з оркестром — така драйвова штука, побудована на постійній пульсації, зміні ритму й поліритмії.
Якщо говорити про ці партитури загалом, то всі вони мають тенденцію до якогось масштабу. Це нормально: молодим композиторам хочеться цього об’єму. Мені трохи бракувало якоїсь інтимності, камерності в окремих епізодах, бо все заточено під масштаб. Ще одна тенденція — складність письма. Інколи певні речі можна виконати, але витрачені на них зусилля не вартують того, щоб отримати результат, якого можна було б досягти значно простішими засобами.
Найскладніше в роботі з музикою, яка ще жодного разу не виконувалася, — те, що її неможливо повністю почути до першої репетиції. Можна сісти за рояль, прочитати партитуру, але як я можу зіграти на роялі, наприклад, повітря у духових? Емоція, емоційна напруга, масштаб — це цілком традиційні музичні складові. Найскладніше — досягти їх за допомогою тих засобів виразності, які використовують композитори. Але в цьому водночас і найцікавіше: ти не знаєш, що врешті вийде, рухаєшся навпомацки — і нарешті чуєш, як воно зазвучить. Це такий момент інтриги для мене як для виконавця. Цікаво також подивитися, як це сприйматиметься публікою, оркестром, як воно звучатиме.
Читайте також:
- Нова музика у Львові. Якою була серія концертів Pro et Contra
- Велика розмова про арфу з Веронікою Лемішенко. Де вчитись, як реалізуватись і що слухати
- Як показати музику? Чотири розмови про Лятошинського, кіно і виставку в Українському Домі