У вересні відбулася онлайн-презентація проєкту «Березовський: звукова антологія творчості», реалізованого Академією давньої музики Леополіс та Open Opera Ukraine за сприяння Українського культурного фонду. Проєкт має на меті створення цілісного погляду на творчість Березовського завдяки релізу, що репрезентує увесь обшир жанрів, у яких працював композитор. Українські музиканти й музикантки, що спеціалізуються на виконанні ранньої музики, а також запрошений австрійський диригент, фахівець із виконання музики ранніх епох Йорґ Цвікер створили жанрову аудіопанораму доробку митця, яка базується на історично інформованому виконавстві. Реліз уже доступний на Spotify та YouTube Music.
Максим Березовський — один із чільних композиторів у національній музичній традиції, чи не перший український митець загальноєвропейського масштабу. Утім, процес віднайдення, видання та виконання левової частки його творів припадає на останні 30-40 років — завершальний період існування СССР та пізнішого здобуття Україною незалежности. Вочевидь, номінальним приводом для ігнорування музики Березовського за часів Совєтського Союзу була духовна тематика його хорових творів (навіть за умови, що релігійні тексти подекуди замінювали більш «нейтральними» — наприклад, про природу), які й досі складають найпопулярніший пласт спадщини композитора. Але ще на шкільних заняттях історії нас вчать бачити різницю між приводом і причиною.
Про викривлене: імперські наративи
У березні 1993 року відбувся концерт хору «Відродження» під орудою українського диригента Мстислава Юрченка. Він мав символічну назву: «Хор “Відродження”: забуте ім’я Максима Березовського». Але чи справді це імʼя було забуте?
Радше воно стало предметом культурної політики. Якщо й не забуте, то точно привласнене — російською пропагандою. Причини цього очевидні: в часи Березовського Україна перебувала у складі Російської імперії, і сам композитор закономірно прагнув до реалізації у столиці — Санкт-Петербурзі.
Поширена практика імперії — привласнювати надбання своїх колоній, тож і постать Максима Березовського, одного з перших українських професійних композиторів європейського значення, поступово осмислювали як частину «великої російської культури», а його українське походження свідомо ігнорували.
До прикладу, у 1972 році московський ансамбль «Барокко» записав альбом «Російська музика XVIII століття» з творами росіянина Євстіґнєя Фоміна та українців Дмитра Бортнянського й Максима Березовського.
На платформі Discogs (а це — одна з найбільших баз даних музичних виконавців, продукціїї та лейблів) є декілька сторінок, присвячених Березовському. Поруч з українською є й російська, на якій біографія композитора починається словами: «Максим Созонтович Березовський — російський композитор, який також працював в Італії». Автори сторінки посилаються на російськомовну вікіпедію (з якої, власне, й переписана біографія композитора) та інші російські інтернет-ресурси.
Ще одним прикладом просування «російськості» Березовського закордоном є виступ іншого московського барокового ансабмлю — Pratum Integrum — у Ґданську. У 2018 році колектив відкривав престижний Ґольдберівський фестиваль. На офіційному сайті Ґданська, де й проводили фестиваль, вказано: «Pratum Integrum з Росії — оркестр старовинних інструментів, заснований у 2003 році Павлом Сербіним, представить російську музику другої половини XVIII століття». У програмі — Антон Фердинанд Тіц, Франц Керцль (або ж, як його називали в Росії, «Керцеллі»), Дмитро Бортнянський та Максим Березовський. Примітно, що єдиним відео з цього концерту, яке є у вільному доступі, стало виконання Cимфонії До мажор Максима Березовського. З опису відео на YouTube стає зрозуміло, яким був головний наратив: «народився у Глухові [без жодної згадки про те, що це українське місто — О.Ч.]», а його твір — це «перший твір, написаний російським автором, що позначений словом “симфонія”».
Утім, у нас є підстави вважати, що за життя Березовського його ідентифікували як українця.
На цьому наголошує дослідниця творчості композитора Ольга Шуміліна (яка, зокрема, є науковою консультанткою спільних проєктів Open Opera Ukraine і Академії давньої музики Леополіс): «На українське походження М. Березовського вказує автор опублікованих у 1769 році німецькомовних записок “Відомості про музику в Росії” Якоб Штелін, називаючи його одним з українських композиторів (“Ukrainischen Komponisten”) [виділення моє — О.Ч.]».
Про важливе: хорова музика
«Композитор, який показав шлях українській музиці», — так казав про Максима Березовського Мстислав Юрченко у передмові до вже згаданого концерту 1993 року. Юрченко, диригент і дослідник української сакральної спадщини, заснував Український фонд духовної музики та став ініціатором запису віднайдених у 80-х роках минулого століття хорових творів Березовського. З 1993 року хор «Відродження» записує музику композитора для фонду радіо, видає диски, публікує записи на сайті. Останній реліз, ініційований Мстиславом Юрченком — антологія «Максим Березовський. Віднайдені хорові концерти». Диск із девʼятьма хоровими концертами записали Патріарший хор УГКЦ та хор Українського фонду духовної музики у 2018 році.
Промоцією музики Максима Березовського також активно займається камерний хор «Київ» під орудою Миколи Гобдича. На відміну від монографічних альбомів хору «Відродження», у записах хору «Київ» музика Березовського представлена разом із творами його сучасників і попередників. Наприклад, у 1996 році вийшов диск «Шедеври українського хорового бароко», до якого увійшли композиції Березовського, Бортнянського, Веделя, а також Дилецького. Приналежність перших трьох до бароко викликає питання (принаймні видається, що з Дилецьким у них суттєвий естетичний розрив). Утім, цінно, що ще 30 років тому з’явився альбом, який дав змогу почути Березовського в контексті інших митців його доби, а популяризація музики композитора цим колективом триває дотепер.
Читайте також: Микола Гобдич про елітарність хорової музики та українськість Максима Березовського
У 2024 році хоровий доробок Березовського по-новому актуалізували у спільному проєкті формації Open Opera Ukraine та Академія давньої музики Леополіс. Вокальні ансамблі «A сappella Leopolis» та «Partes» записали спільний аудіоальбом «“Внемлите, людїє” Рачинський / Березовський», до якого увійшли по три хорові концерти Березовського і його менш відомого сучасника. Обидва ансамблі спеціалізуються на виконанні ранньої музики. Їхній основний творчий принцип — історично інформоване виконавство та увага до контексту часу композитора.
Читайте про цей проєкт:
- Віднайдені твори українських класиків XVIII століття: музика, мова, історія
- Андрій Рачинський та Максим Березовський: повернення
Березовського можна почути не лише в Україні або онлайн — він також звучить на світових сценах. Наприклад, у лютому цьогоріч твори композитора виконували в Берлінському соборі в межах українсько-німецького проєкту Бах/Березовський. Неоготична атмосфера собору стала тлом для концерту з музики Максима Березовського та його західноєвропейських сучасників — Бальдасаре Ґалуппі та Карла Філіпа Емануеля Баха. У виконанні українських вокальних ансамблів «Alter Ratio» та «kammertón» під орудою Ольги Приходько прозвучали мотети та концерти Березовського, а оркестрові твори його колег виконав німецький ансамбль «Lautten compagney Berlin».
Читайте про цей проєкт: Березовський виходить з архіву. Невідома українська класика на берлінській сцені
Про недосліджене: історія симфоній синьйора Beresciollo
Біографія і творчий доробок Максима Березовського й досі не відомі нам у повному обсязі. Відомості про життя композитора тривалий час були оповиті міфами, що побутують і дотепер, навіть попри відкриття дослідників і дослідниць, які ці міфи спростовують.
Так само і з творчістю Березовського. Деякі його твори не дійшли до наших днів, а з іншого боку — вже маємо прецедент приписування композиторові творів, у яких його авторство не підтверджене. Йдеться про кейс «двох невідомих симфоній», партитури яких знайшов у Парижі Кірілл Карабіц. Він і диригував премʼєрою в Андріївській церкві у 2020 році.
Склалася така ситуація, що нібито до відомої на той час однієї — До мажорної — симфонії Березовського додалися ще дві: Соль мажорна (№2) i До мажорна (№3). Після Київських солістів ці три симфонії виконав та записав оркестр Луганської філармонії під орудою Івана Остаповича. Також практику виконання «трьох симфоній» Максима Березовського продовжили у Чернігові в межах проєкту «Академія української музики», що відбувся у 2023 році.
Втім, ще у 2021 році, реагуючи на резонансну заяву Карабіца, дослідниця творчості Березовського Ольга Шуміліна заявила про недостовірність: «Усе сталося без публічного наукового обговорення питання авторства, а воно було конче потрібне, адже джерелом нотного тексту обох сенсаційно презентованих творів стали дві симфонії синьйора Beresciollo, надруковані в Парижі 1760 року. Максимові Березовському на час публікації симфоній виповнилось 15 років».
Сумнівне гучне «відкриття» оприявнило, поміж іншим, суттєву проблему українського музичного середовища — відсутність належної комунікації між виконавською і науковою спільнотами. Як результат — сенсація виявилась фальсифікацією.
Про глобальне: Березовський на світових сценах
Серед найчастіше виконуваних творів Березовського — його До мажорна, єдина, симфонія. Вона неодноразово звучала у Києві, Львові, Харкові та навіть у британському Парламенті у виконанні українських оркестрів. У свій репертуар беруть Симфорію й іноземні колективи. Щонайменше, у відкритому доступі є записи Симфонії у виконанні Варшавського філармонічного оркестру під орудою Юліана Рахліна і оркестру Університету Невади (Лас-Вегас, США).
Також відомо, що у травні цьогоріч відбулася прем’єра Симфонії на Кіпрі. Проте насторожує відсутність будь-якої згадки про національну приналежність Максима Березовського на сторінці події в Facebook.
Випадки виконання Березовського за кордоном можна поділити на декілька типів. Перший — це промоція творчости композитора музикантами тієї країни, яка вважає його своїм. Тішить, що після тривалого засилля російської культурної пропаганди українські колективи все частіше презентують музику Березовського у світі, наголошуючи на приналежності композитора до української культури.
Йдеться, насамперед, про вже згадані виконання Березовського українськими музикантами у Берліні (єдиний захід, з якого є якісні записи) та Лондоні, а також — виконання Березовського (зокрема — Симфонії До мажор і оркестрової версії хорового твору «Отче наш») у програмах Національного симфонічного оркестру під час концертів у межах французького фестивалю The ArtenetrA Summer Festival 2025). Усі перелічені заходи відбувалися вже після 2022 року, отже, повномасштабна війна загострила потребу у поверненні українського спадку, особливо того, що століттями привласнювала Росія.
Другий тип — це виконання музики Березовського зарубіжними музикантами. Єдиний справді якісний запис маємо з Варшавської філармонії. Примітно, що цей концерт відбувся до повномасштабного вторгнення — у січні 2022 року. Тому питання, чи не є це просто жестом солідарности до сусідньої країни, яка потерпає від війни, відпадає. Єдиний нюанс — не дуже зрозумілий принцип формування програми. Яким чином до музики сучасників і практично «однокласників» — Моцарта й Березовського — вирішили додати цикл Глазунова? Утім, у буклеті можна побачити дуже важливий для нас рядок у біографії Березовського: «Про його долю відомо мало: навіть дата народження невідома, хоча прийнято вважати, що митець народився у 1745 році в українському [виділення моє — О.Ч.] Глухові».
Ще один показовий прецедент — реліз канадської співачки Каріни Ґувен під назвою «Білі ночі: оперні арії російського двору XVIII століття». Він містить арії з опер Доменіко Далль’Ольйо, Крістофа Вілібальда Глюка, Євстіґнєя Фоміна та, звісно ж, Максима Березовського і Дмитра Бортнянського. Навіть для 2020 року видається дуже наївним формулювання з анотації диску: «Двір [російський — О.Ч.] також фінансував музичну освіту обдарованої молоді. Україна славилася своїми музичними традиціями, зокрема співочою школою у Глухові, де здобули перші знання Максим Березовський (1745–1777) та Дмитро Бортнянський (1751–1825)». Ось і ще один варіант виконання музики Березовського іноземцями — у контексті замилування старосвітською російською культурою.
Про нечисленне, але не менш важливе: інструментальна та оперна спадщина
Єдиним відомим сьогодні камерно-інструментальним твором Максима Березовського є Соната для скрипки та чембало, що існує у двох варіантах. Донедавна в мережі можна було знайти лише два записи цього твору. Перший — запис зі Львівського органного залу, де твір виконують скрипаль Яромир Бабський та Яромир Боженко. Другий запис базується на флейтовій версії Сонати: її другу і третю частину виконують Антон Кушнір і Марія Пухлянко. В обох записах використовуються сучасні інструменти.
Опері «Демофонт» пощастило набагато менше, аніж Сонаті. Більшість її нотного матеріалу було втрачено, а до сьогоднішнього дня збереглося лише чотири арії та увертюра (відома нині як Симфонія До мажор). Вокальні ж номери виконують у концертному варіанті — як от на концерті в Національній філармонії України у 2021 році.
Про найновіше: «звукова антологія»
18 вересня Академія давньої музики Леополіс та Open Opera Ukraine презентували новий альбом «Березовський: звукова антологія творчості» — логічне продовження минулорічного проєкту з хоровими творами Березовського і Рачинського..
Нещодавно ми анонсували проєкт: У вересні вийде реліз «Березовський: звукова антологія творчості». Що відомо?
До релізу увійшли шість хорових концертів у виконанні ансамблю «Partes», Соната у двох версіях — для скрипки, віолончелі та чембало (виконують Сергій Гаврилюк, Тетяна Гречанівська та Наталія Фоменко) та для української хроматичної сопілки з чембало (виконують Божена Корчинська та Ольга Шадріна-Личак).
Також у релізі розвивається історія з оперою «Демофонт», якою Open Opera Ukraine займається з 2020 року — цього літа оркестр Liatoshynskyi Capella та солісти й солістки під орудою Йорґа Цвікера записали увертюру та всі чотири арії. У межах Kyiv Baroque Fest 2024 команда презентувала свою роботу над оперою Березовського. Ще у 2020 році виникла ідея реконструювати та доповнити її, спираючись на оригінальне лібрето Пʼєтро Метастазіо. Завдяки грантовій програмі Per Forma у 2024 році вдалося створити цілісну версію партитури «Демофонта» й очевидно, що після професійного запису наявних номерів, наступний етап — повноцінна постановка опери.
Позбувшись зайвих нашарувань, що виникають у редакторських версіях партитур ранньої музики, і виконуючи ці твори в дусі доби Березовського, музиканти й музикантки пропонують і глибше розуміння ідентичності самого композитора, середовища його існування.
За останні 30-40 років музика Максима Березовського пройшла величезний шлях виконавських осмислень. Нарешті ми рухаємось далі — залишаючи подив від констатації факту: «у нас є ця музика» ми переходимо до питання: «як цю музику виконувати?», «як її слухати?» та «як про неї говорити?».
Читайте також: