Задум програми виник ще у 2020 та мав назву «Імпульс». Він був натхненним 155-річним ювілеєм Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. Але з пандемією часоплин року 2021 продовжує вшановувати постать видатного українця. Серед проєктів сьогодення, наприклад, примітною є Стипендія Шептицького в Українському Католицькому Університеті, призначена для підтримки молодих творців у різних галузях мистецтва. Сповідуваний меценатом та жертводавцем принцип win-win, коли від співпраці виграють усі сторони, лежить в основі культурних звершень. Покровительство Шептицького через десятиліття дає свої плоди. І воно захопливо реалізується у таких музичних імпрезах.
Налагодження зруйнованих мостів (а виданий CD в перекладі має назву «мости») повсякденно відіграє життєво необхідну роль в нашій історії: українські композитори, що довгий час перебували в невідомості та забутті, повертаються до належного поціновування. Щасливого камбеку саме очікує творчість Антіна Рудницького, американського емігранта, Андрія Гнатишина, мешканця Відня, та Василя Барвінського, в’язня мордовських таборів і «композитора без нот».
Іван Багряний писав: «Я вернусь до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там, по сибірських концтаборах, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська…». На жаль, більшість митців повертається у відновлену Україну уже після фізичної смерті.
Проте саме Шептицький, як той, хто розумів значення мистецтва та долучався до музикування, став однією з причин розвитку творчого шляху цих музикантів. Наприклад, Антін Рудницький з дружиною Марією (відомою оперною співачкою) завдяки йому отримали можливість здійснити благодійне концертне турне до США, однак повернутись їм завадила Друга світова війна. Андрія Гнатишина Митрополит підтримав стипендією на навчання композиції та диригування у Новій Віденській консерваторії. Близько 60 років Гнатишин служив українській громаді там як керівник хору Української церкви святої великомучениці Варвари. Пам’ять про нього тепер увічнена на її фасаді поряд з іменами Івана Франка, Марії Терезії та Йосипа II.
Страшна доля спіткала Василя Барвінського, твори якого привселюдно було спалено на подвір’ї львівської філармонії, а самого автора тавровано роками знущань. До того, у часи, коли Барвінський був директором Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка (з якого утворилась консерваторія), він звертався до Митрополита Андрея за фінансовою підтримкою, і навіть в часи економічної кризи Владика ніколи не відмовляв йому у допомозі.
Пригадується, як у викривальному памфлеті «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» інший дисидент, Іван Багряний, писав: «Я вернусь до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там, по сибірських концтаборах, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська…». На жаль, більшість митців повертається у відновлену Україну уже після фізичної смерті.
Тож як відрізнялась творчість митців українського коріння, — розгублених по світах Америки та Європи Гнатишина й Рудницького — і відділеного залізною завісою від них Барвінського? International Symphony Orchestra (INSO) зібрав їх, не обмежуючись роллю музикантів, а вчергове ставши культурними дипломатами.
Таїнство знакового виконання очолив український диригент Ярослав Шемет, відомий як наймолодший керівник філармонічного оркестру в Польщі. Ukrainian Spring Song Рудницького, коротка й майстерна, стала світлим початком вечора. Вона одразу огорнула вечір теплими інтонаціями українських романсів. А далі лунав Концерт для фортепіано Барвінського в оркестровій редакції визнаної композиторки Богдани Фроляк. Історія цього твору така, що після довгих поневірянь загублений клавір аж у 1993 році був віднайдений Романом Савицьким в Аргентині та реконструйований Яремою Якуб’яком. Після повернення ця версія прозвучала у Львові. Авторка ж нової редакції досягла оркестрового балансу груп у драматургічно насиченій партитурі, увиразнила гармонічні багатства твору, їхнє голосоведення. Власне, цікаво було б побачити первинну версію твору (адже композитор створив і партитуру), настільки вдале оркестрування безумовно вплинуло на більшу частку від сприйняття Концерту.
Солісткою була обрана молода піаністка Катерина Тітова (Україна-Німеччина). Із завданнями, поставленими перед виконавцем, вона впоралась гідно. Експресивну манеру гри, а часом і переборювання великого оркестру у моментах акордових поєднань та октавного викладу мелодії Тітова доповнювала зовнішніми ефектами. Незважаючи на незначні розходження між солістом та оркестром наприкінці, загальний настрій виконання твору та максимальна віддача оркестрантів викликала найбурхливіші заслужені овації.
Насамкінець оркестр виконав твір Андрія Гнатишина, який уже довгий час знаходиться в їхньому репертуарі. «Українська сюїта» — яскравий приклад того, як на основі народнопісенної мелодики автор створює широке симфонічне полотно, не позбавлене прискіпливого опрацювання деталей, пластів, і особливо драматургічного осмислення розділів твору. Тут втретє і найбільш повно абсолютним героєм концерту став оркестр (концертмейстер Євген Крук), презентувавши один з найвищих рівнів культури музикування.
І зрештою, як сказав присутній Митрополит Борис Ґудзяк, вечір-«перлинка» був «про історію стосунків, а це найважливіше в нашому житті». Йдеться і про найтрепетніші стосунки з музикою від виконавців та менеджерів до її прихильників, що висловили найщиріший вотум довіри до всіх них того вечора.
Тому Inso-Львів вже готує другий диск — Bridges II, де прозвучать дві симфонії концтабірного співкамерника Барвінського, Бориса Кудрика. Під час пандемії контакти з синами Рудницького призвели до передачі його симфоній в Україну, а це означає, що невдовзі вони будуть виконані. В жорстких умовах мистецтво вкотре подає нам обнадійливий приклад.
Читайте також:
• «Ковчег “Україна”» — кораблетроща національного культурного коду
• Паганіні. Сидоренко. Туркевич. Холст. Межі людського на LvivMozArt-2021
• 30 during 30. The most significant classical music works written during Ukrainian Independence