Третій фестиваль високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage вже звично наприкінці літа зайняв свої позиції на території заповідника «Софія Київська». Виставки живопису, скульптур, бесіди під ясенем, які можуть стати приводом для нетворкінгу митців, та, звісно ж, концертна програма основної сцени — це все можна встигнути відвідати протягом шести днів фестивалю із 20 по 25 серпня.
До деяких заходів можна приєднатися онлайн на офіційній Facebook сторінці фестивалю. Такий формат дозволяє не лише віртуально потрапити на концерти фестивалю (кількість оффлайн-відвідувачів обмежена через карантинні заходи), але й стати основною цільовою аудиторією. Так, наприклад, концерт музики Вікторії Польової «Простоспів» відбувався на дзвіниці із трансляцією звука на основні локації заповідника та запізнілого зображення на екранах основної сцени. Іноді глядачі знаходили вихід із таких просторових труднощів у онлайн-перегляді концерту, де звук та простір все ж залишалися єдиними.
Поєднання аудіо та відео — важлива ідея першого дня фестивалю, адже у програмі був концерт творів українського кінокомпозитора Вадима Храпачова (1947-2017). Храпачов — один з небагатьох митців, хто свідомо обрав шлях створення саме музики до кіно та анімації. Мало того, він стверджував, що кіномузика не може бути відірваною від зображення. Справді, композитор найчастіше працює із матеріалом фільму уже в постпродакшні, коли весь візуальний ряд відзнято, його музика має максимально точно «прилаштуватися» до режисерського задуму. Крім того, інструментування кіномузики (особливо в авторському кіно) часто навмисно спрощується для уникнення переобтяження загальної аудіовізуальної єдності.
Приклади концертного виконання кіномузики, звісно, не новинка. І мова не лише про численні бізнес-проєкти гастролюючих оркестрів/ансамблів із програмами музики до найпопулярніших фільмів та серіалів. Наприклад, в амфітеатрі Hollywood Bowl відбуваються покази відомих фільмів із музичним озвученням у реальному часі. Таке своєрідне повернення до принципів демонстрації німого кіно.
На Bouquet Kyiv Stage кіномузику Вадима Храпачова виконав Sed Contra Ensemble (Марія Кіях — флейта; Дмитро Пашинський — кларнет; Ігор Завгородній — скрипка; Віктор Рекало — віолончель; Костянтин Товстуха — фортепіано). Колектив, відомий любов’ю до експериментальної музики та імпровізаційних перформансів постав у незвичному амплуа. Музика Вадима Храпачова (принаймні, та, що прозвучала на концерті) — проста і зрозуміла, без усіляких «карколомностей» та ще й позбавлена симбіозу із зображенням — загрожувала стати пасткою для музикантів. Але не цього разу. На жаль, «підніжку» тут ставила техніка: то розсинхроном звуку із зображенням, то невчасним вступом відеоряду, що розривало очевидний задум єдиного ідейного полотна. Та й формат довгої стрічки-екрану працював не на користь картинці, яка постійно була обрізаною. Утім, можна це зафіксувати досвідом для майбутніх проєктів.
- Sed Contra Ensemble (Марія Кіях — флейта; Дмитро Пашинський — кларнет; Ігор Завгородній — скрипка; Віктор Рекало — віолончель; Костянтин Товстуха — фортепіано)
У творчому доробку Храпачова — близько ста фільмів (у тому числі документальних та анімаційних). З-поміж усієї творчості для концерту було обрано музику до п’яти стрічок Романа Балаяна (чи то через їхню популярність, чи то через присутність режисера на фестивалі), В’ячеслава Криштофовича, а також кілька самостійних камерних творів. Останні іноді відверто виділялися на тлі «ужиткової» кіномузики. Такі ідейні маркери формували цілісну структуру програми, створюючи уявні розділи.
Особливим емоційним тригером вечора стала колискова «Біла конвалія» у записі виконання самого Вадима Храпачова. Пісня звучала, ніби демо-версія композитора для майбутнього виконавця. Цей здогад підтвердила донька Вадима Храпачова Марія: колискова мала стати частиною мюзиклу, котрий автор, на жаль, так і не реалізував.
Гендерну рівність у вокалі встановила Назгуль Шукаєва вокалізом зі стрічки «Перед екзаменом» Криштофовича. Після численних вальсів в дусі Шопена або ж сентиментальної музики початку ХІХ ст., після романсової лірики та стилізації під concerto grosso у вже відчутно вечірній київській атмосфері зазвучав приємний блюз. Цей номер навіть на мить відволік від основного запитання: чому цей концерт в програмі названий перформансом?
Відповідь не забарилася. Весь вечір на сцені була присутня копиця сіна, яка під завершення концерту виявилася матеріалізацією з фіналу «Польотів у сні й наяву». Ось така концептуальна крапочка.
Фото Аліна Гармаш, Віталій Маріаш