Незалежний український лейбл Golka Records випустив цифровий реліз Богдана Луца — 17-річного українського скрипаля, переможця цьогорічного Carl Nielsen International Competition — до якого увійшли дві сонати Йоганна Себастіана Баха для скрипки соло: No.1, BWV 1001 і No.2, BWV 1003. Записи уже доступні для прослуховування на основних стрімінгових платформах: Apple Music, Spotify та YouTube Music. У розмові з Ксенією Бундзяк Богдан Луц розповів про особливості виконання музики Баха та насичене творче життя.
Виконавець, який доносить ідею твору до аудиторії, спершу цю ідею пропускає через себе — а отже, він додає у виконання щось унікальне і особисте. Яке, на вашу думку, може бути оптимальним співвідношення того, що дає композитор і того, що додає виконавець?
Богдан Луц: Геніальна музика є сама по собі — вона нічого більше не потребує. Зазвичай, складність Баха в тому, що більше нічого додавати не потрібно. Тут усе просто. А ми завжди шукаємо пояснення, чогось складнішого, ніж сама музика.
На конкурсах сприймають Баха саме отакого «найпростішого». Зрозуміло, що є різні редакції, штрихи, виконавці, стилі. Хтось грає по-бароковому, а хтось — у більш романтичному дусі. Але, на мою думку, Бах найкраще звучить без додавання особистості.
Деякі виконавці грають, скажімо, не для того, щоб виконувати музику Баха, а для того, щоб продемонструвати себе в музиці. А в Баха вже все написано. Складність не в тому, щоб додавати, а в тому, щоб зрозуміти те, що написане і відтворити це.
З одного боку, виконувати «канонічні» твори легко, бо існує багато знань, виконань, інтерпретацій і правил для їх виконання. З іншого боку, такі твори мають високу планку – мистецький світ знає, як вони повинні звучати, відштовхуючись зокрема від численних записів визнаних майстрів. Чи відчуваєте ви цей тиск зразковості при виконанні та записі творів таких композиторів як Бах?
Богдан Луц: Особисто я не відчуваю. У кожного своє бачення. Я ніколи не намагаюся копіювати чужі ідеї і грати за принципами інших. Я стараюсь не думати про осуд публіки, а тому не відчуваю такого тиску. Не говорячи вже про композитора. Бо стільки вже записів є і старих, і сучасних — вибору дуже багато — а інтерпретація все одно буде різною. Все залежить від того, наскільки людина живе музикою. Наскільки вона себе вдосконалює, прогресує чи деградує. Наскільки людина жива. Бо якщо вона жива, має своє бачення, свої інтереси, то тиску попередніх виконань не буде.
Чи є якісь найяскравіші спогади, виступи, які чимось відзначились? Що це були за концерти чи твори?
Богдан Луц: Я дуже добре пам’ятаю свій останній концерт у Львові, де я з температурою 38,4 грав на біс «Каприс» Паганіні. Це дуже класний твір, і я всі емоції, які в мене ще залишись, вклав у нього. Після концерту я спав 18 годин. Але він запам’ятався на все життя — такі вияви емоційні!
Також пам’ятаю всі свої концерти, коли я був менший і до яких я готувався з мамою. Це зовсім інші світи, я розділився на дві людини: коли готувався з мамою і коли я сам займаюсь. Адже це власна відповідальність за кожен рух, за кожну дію, за те скільки я позаймався чи не позаймався. За те, як я позаймався, бо можна простояти шість годин і нічого не робити. Буває таке, що людина сама себе заводить в глухий кут тим, що, по факту, нічого не робить, а мозок сприймає це як роботу. Можна 13 годин стояти і ще гірше зробити, бо руки все запам’ятовують.
Богдан Луц
Навчався у Київському державному музичному ліцеї імені Миколи Лисенка (клас Ольги Корінець) та у Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької (клас Марії Футорської). Наразі є студентом Міжнародної музичної академії Менухіна у Швейцарії (клас професора Олега Каськіва).
Перемагав на міжнародних конкурсах у Данії, Італії, Польщі, Бельгії, та Чехії.
Виступав із Кошицьким симфонічним оркестром (Словаччина), із Симфонічним оркестром Львівської національної філармонії, Камерним оркестром «Віртуози Львова», симфонічним оркестром INSO-Львів, Національним ансамблем солістів «Київська камера» та камерним оркестром «Трембіта».
Golka Records
Незалежний львівський музичний лейбл, який співпрацює із сучасними композиторами та виконавцями в жанрі класичної музики, джазу, електроніки та етно.
Арт-директорка та кураторка релізу — Ольга Лозинська.
Над записом працював звукорежисер-акустик Іван Огар.
Читайте також:
• Лауреатка «Ґреммі» Надія Шпаченко записала альбом на підтримку України
• Видатний виконавець середньовічної музики Бенджамін Беґбі слухає українську класику