Музичні платформи поповнилися українською фортепіанною музикою — вийшов реліз циклу «Urban Dreams». Композитор — Сергій Леонтьєв, виконавиця — Дар’я Шутко. Альбом уже доступний на Apple Music, Spotify та YouTube Music.
Це опус із п’яти музичних настроїв, у яких автор досліджує природу фортепіано, фіксує особисті переживання та змальовує вечірні пейзажі мегаполісу.
Мініальбом створено в межах гранту «Per Forma» платформи Kyiv Contemporary Music Days. Та серцевиною проєкту передусім є багаторічна дружба Сергія і Дар’ї, яка приносить творчі плоди попри тисячі кілометрів й океан, що розділяє музикантів.
Тож як створювався альбом між Лос-Анджелесом і Києвом? Яку пам’ять покликана берегти ця музика? І як трактується авторський задум, коли переходить у руки інтерпретаторки? Про це — у розмові із Сергієм Леонтьєвим та Дар’єю Шутко.
Сергій: Ми з Дарʼєю познайомилися в Національній музичній академії України — навчалися на одній паралелі. Згодом я потоваришував і з саксофоністом Романом Фотуймою. Ми ходили одне до одного на студентські концерти, святкували наші маленькі перемоги, а після випуску Дарʼя і Роман часто приїжджали до мене в Канів, де ми разом створювали різні проєкти, зокрема в Музеї Тараса Шевченка на Тарасовій Горі. Але наші зустрічі були не лише про роботу: ми багато гуляли, милувалися краєвидами, готували щось разом і просто проводили час за святковим столом.
Дружба з Дар’єю та Романом вплинула і на мою творчість. Спочатку я створив кілька перекладень уже написаних композицій. У 2020 році на їхнє замовлення написав Сонатину, яка увійшла до альбому «Перетинаючи темряву», що вийшов минулого року.
Читайте також: Реліз української музики для саксофона і фортепіано. Розповідають Роман Фотуйма і Дар’я Шутко
Потім з’явилися оркестрові твори «Концертино» і «Ноктюрн» для саксофона, фортепіано та струнного оркестру у співпраці з Національним ансамблем «Київські солісти», фестивалі Kyiv Music Fest 2021 та 2022 років, запис у Будинку звукозапису України, низка оркестрових концертів у Національній філармонії України та обласних філармоніях.
Дар’я виконувала фортепіанний цикл Сергія на Kyiv Music Fest у 2025 році і одразу спіймала себе на думці, що варто зробити запис альбому.
Сергій: Цей цикл посідає особливе місце у моїй фортепіанній творчості. Тут велику роль відіграють звуко-метафоричні елементи, які безпосередньо повʼязані з фортепіано та інтерпретацією, яку зробила Дарʼя. Образ еха, відлуння, проходить через увесь цикл, набуваючи різних музичних відтінків.
Це своєрідна метафора памʼяті: людина не може фізично повернутися до певних моментів чи місць, але вони повертаються до неї у вигляді внутрішніх рефлексій.
Так виник цикл, побудований на спогляданні, внутрішньому русі та зміні емоційних станів. У ньому є кілька пластів: він про почуття, для яких не народилися слова, про пошук внутрішнього дому за тисячі кілометрів від рідного краю і про нічне місто-мрію — Лос-Анджелес.
Тут зʼявляється і тема мегаполісу та самотності. У великих містах живе багато людей, але водночас кожен часто залишається у своїй маленькій бульбашці й шукає точку контакту з іншими. Мені близьке це відчуття — бути серед величезної кількості людей і водночас переживати дуже особистий, внутрішній досвід. Ця суперечність між зовнішнім рухом міста і внутрішньою тишею людини також присутня в циклі.
Мені здається, що тут є ще одна важлива й актуальна тема в контексті України: сьогодні багато українців живуть за кордоном, а українська культура й мистецтво дедалі виразніше присутні у світовому культурному просторі. Водночас мені хотілося показати, що за кожним українським митцем стоїть не лише досвід війни й пережитої травми, а й тонкий, сучасний та дуже особистий внутрішній світ.
Читайте також: «Українська музика не зводиться до травми», — композитор і культурний менеджер Альберт Саприкін
Це музика про мої рефлексії — українця в Лос-Анджелесі. Цей цикл виріс із конкретних переживань, емоцій і почуттів, які я відчував — без пояснень і без прагнення дати на них однозначну відповідь.
Композитор не одразу мав чітку концепцію циклу — нові ідеї та їх трактування приходили навіть після того, як Дарʼя вже здійснила запис. Водночас, як підкреслює Сергій, її інтерпретація повністю збіглася з тим, як він уявляв звучання цієї музики, хоча вони й не обговорювали всіх деталей.
Дарʼя: Сергій поступово надсилав мені демки, і від самого початку я сприймала цю музику як особисту історію. Ми багато років дружимо й тісно спілкуємося, тому я розуміла що приховано за нотним текстом. Подібні переживання певною мірою відгукуються в житті кожного з нас у цей непростий для всіх українців час. Музика Сергія дуже емоційна, вона передає глибокі особисті почуття. Тому для виконавця тут важливо знайти правильний баланс: передати емоційний зміст твору, але водночас не нав’язати слухачеві конкретного прочитання, залишити йому простір для власного сприйняття.
Коли я записувала «Urban Dreams», історія написання поступово відкривалася для мене дедалі глибше. Окремі частини, музичні образи й настрої ніби складалися в одну мозаїку, і поступово вимальовувалася цілісна картина переживань композитора. Мені здається, що саме тому поява циклу для фортепіано соло в цей період була невипадковою. Фортепіано тут дає дуже багато можливостей для передачі тонких емоційних станів і різноманітних звукових барв.
Програмність цього опусу підкреслює авторський віршований синопсис перед нотами, а також наявність назв у кожної з пʼяти частин. Увагу привертає й те, що цикл має дві різні назви: англійською — «Urban Dreams» та українською — «Сни і відлуння».
Сергій: Спочатку виникла назва англійською. «Urban Dreams» у дослівному перекладі — урбаністичні сни чи урбаністичні мрії — не зовсім розкриває музичну суть цього циклу. Саме українська назва «Сни і відлуння» передає її точніше.
Бо ця музика про сни, мрії і відстань — емоційну, географічну і певну внутрішню.
Водночас я не думаю, що змістовно ці дві назви відрізняються. Я створював цей цикл доволі швидко, тому його цілісне бачення сформувалося вже трохи згодом, коли я почав осмислювати цикл як завершений твір.
Так, окрім програмної анотації, коли вже відбувся запис твору і зʼявилася можливість видати його як альбом, виникли й назви кожної з частин:
- «Там, де місто засинає»
- «Легкий подих»
- «Далеке сяйво»
- «Тривожні сни»
- «Відлуння тиші»
Тривале формування змісту циклу здебільшого не вплинуло на інтерпретацію Дарʼї. Відчуття задуму та розуміння загальних побажань композитора допомогли їй інтуїтивно вибудувати своє виконання. У цей процес Сергій свідомо не втручався, довіряючи виконавському чуттю Дарʼї.
Дарʼя: Оскільки ми працювали дуже оперативно — Сергій писав, а я в той же час вивчала матеріал — доводилося багато в чому покладатися на нашу тривалу попередню співпрацю. Раніше у нас було багато моментів творчого спілкування, щоправда, переважно під час роботи над творами для саксофона і фортепіано. Тому я вже добре розуміла певні побажання та особливості, які Сергій хотів би чути у звучанні й формі твору.
Відповідно, працювати над цією музикою і знайти інтерпретацію, близьку до його задуму, було не надто складно. Сергій дуже коректно й чітко все фіксує в нотах, тому якихось несподіваних питань у процесі роботи не виникало.
Звичайно, він поділився певними побажаннями, які допомогли мені сформувати більш цілісне уявлення про твір. Але варто зазначити, що дистанційний формат спілкування, коли потрібно слухати виконання онлайн, не дуже зручний та неточний. Тому я значною мірою покладалася на власні відчуття і дуже ціную, що Сергій як композитор довірився моєму баченню.
Сергій: Є виконавці, з якими склалася особлива творча взаємодія, зокрема, з Дарʼєю і Романом, коли я точно знаю, що музика прозвучить дуже близько до мого задуму.
І я дуже ціную, що в наших спільних проєктах завжди відчувалося їхнє прагнення максимально точно передати ідею, яку я вкладаю у твори, — навіть у дуже дрібних деталях. Ми це не обговорюємо, воно відбувається на інтуїтивному рівні.
У цій музиці важливі не лише ноти, а й паузи, згасання струн, резонанс — увесь спектр звучання, від дуже гучного до майже тихого й інтимного. Для мене було важливо передати ці імпресіоністичні моменти через найтоншу мікродинаміку й м’який дотик до клавіш. І, виходячи з самого музичного матеріалу, Дар’я все це відчула — це можна почути в записі.
Для реалізації цього запису було важливо знайти якісний інструмент і простір із відповідною акустикою. Дарʼї вдалося записати «Urban Dreams» у концертній залі Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка на концертному роялі Steinway & Sons. Вона також координувала й інші етапи проєкту.
Дарʼя: У наш час музикант не обмежується тільки грою, а мусить мати і продюсерські, і менеджерські навички. Складно поєднувати, наприклад, цей грант із кількома роботами або гастролями. Але плюс у тому, що вже є певна практика одночасно займатися кількома проєктами. Просто треба знайти час і вдало його розпланувати. Для малого гранту це цілком реально.
Але навіть тут дещо було доволі спонтанно і швидко. Здається, Сергій дізнався про запис лише тоді, коли я отримала грант і зробила йому сюрприз, повідомивши про майбутній реліз його циклу. Ми дуже швидко все зробили — буквально за два-три тижні. Насправді термін для запису був невеликий, адже у всіх дуже щільні графіки. Тому щойно ми дізналися про результати гранту, одразу запланували дату із звукорежисером Олексієм Грицишиним.
Ідея записати «Urban Dreams» виникла ще минулого року, коли ми з Романом якраз готувалися до релізу «Перетинаючи темряву». До того моменту весь процес запису й випуску альбому здавався дуже складним, але коли ми все це пройшли, то я подумала, що записати цикл Сергія — класна ідея.
По-перше, запис був викликом для мене, бо до цього я не мала фортепіанних релізів. По-друге, «Urban Dreams» справді надзвичайна музика. Тим паче в часи, коли Росія знищує все українське, хочеться якомога більше залишити після себе як спадок. Тому наші композитори мають записуватися, видаватися, звучати. Особливо коли це музика, яка пишеться зараз і віддзеркалює сьогодення.
Побажання релізу з нагоди «Дня народження»
Сергій: Насправді це щастя, коли музика отримує можливість жити не лише в концертному залі, а й виходити за його межі, знаходити слухачів в інших країнах. Приємно, що цей альбом може бути цікавим і професійним класичним музикантам, і ширшій аудиторії, яка слухає та відкриває для себе інструментальну музику. Також з нетерпінням чекаю наступних концертних виконань і презентацій альбому. Я дуже тішуся нашій співпраці та дружбі, а також цій чудовій можливості разом створювати прекрасне.
Дарʼя: Хотілося б, щоб цей альбом почуло якнайбільше людей, щоб у нього була дуже широка географія аудиторії. Сподіваюсь, так і буде. Це можуть бути різні часові рамки — ми не прив’язуємося лише до «тут і зараз» та розуміємо, що запис це проєкт з довготривалою перспективою, яка може мати і відкладені результати. І, звичайно ж, мріється, що «Urban Dreams» буде надрукований нашим українським видавництвом. Думаю, це буде надзвичайно цікаво піаністам — як студентам музичних закладів, так і знаним солістам. Тим паче, що музика Сергія надзвичайно гарна і може торкнутися до глибин душі кожного слухача. Це дуже важливо для популяризації української академічної музики.
Читайте також:
- Вийшов реліз Віталія Вишинського. Розповідають композитор і піаніст Владислав Мокрицький
- Велика розмова про арфу з Веронікою Лемішенко. Де вчитись, як реалізуватись і що слухати
- Нестерпна складність буття. Піаністка й композиторка Клара Вік-Шуман