Видатний австрійський композитор XІX століття Густав Малер зізнавався: «Для мене написати симфонію — це означає засобами музичної техніки відтворити світобудову». Таких світів він створив дев’ять. І кожен — унікальний.
Друга симфонія, відома під назвою «Воскресіння», створена на межі романтичних і модерністських тенденцій. В цей період творчості композитор знаходиться ще під дією чар своєї невгамовної художньої фантазії, але його юнацька іронічність вже поступається глибокому аналізу філософських проблем.
За життя Густав Малер зробив блискучу кар’єру оперного і симфонічного диригента натомість як композитор був відомий значно менше. Повноцінне визнання композиторського таланту митця відбулося вже після його смерті. Основні жанри, в яких творив автор — симфонії та пісні. І саме в Другій симфонії він майстерно поєднує їх, адже вводить вокал у двох останніх частинах симфонії, що не є типовим. Вперше такий прийом використав Людвіг ван Бетховен у своїй останній симфонії.
«Якби у Бога попросили дати програму до створеного ним “світу”» — він теж не зміг би зробити цього»
Задум Другої симфонії виник у Густава Малера в 1887 році, але робота над циклом тривала впродовж шести років. За цей час композитор встиг змінити кілька місць роботи — був диригентом оперних театрів Лейпцига та Гамбурга, директором Королівської опери в Будапешті. Також закінчив цикл пісень «Чарівний ріг хлопчика», цитата з якого увійде до партитури симфонії. Прем’єра твору прозвучить у 1895 році і буде сприйнята доволі тепло — симфонія стане популярною ще за життя автора.
У цьому музичному опусі композитор сміливого розмірковує над найгострішим питанням — життя і смерті, сенсу людського буття. Теми, що тривожили молодого митця, наділеного геніальною інтуїцією, є тонкими та вагомими водночас. Читаємо в його листах: «Навіщо ти жив? Для чого ти страждав?… Той, в чиєму житті, хоч раз лунало це питання, — має дати на нього відповідь». У творі композитор поєднує актуальні тенденції розвитку симфонічного жанру. Замість класичної чотиричастинної будови, композитор пише п’ятичастинний цикл, в якому проводить слухача від торжества Смерті до благословенного Воскресіння. Біограф Густава Малера Пауль Штефан зазначає, що у творах композитора «життя починається на вулиці, а закінчується в нескінченності».
Офіційно текстова програма до симфонії не додається. Відомо, що автор готував її до друку, але згодом відмовився від такої ідеї. «Я переконаний, що якби у Бога попросили дати програму до створеного ним «світу» — він теж не зміг би зробити цього», — пише Густав Малер своїй дружині Альмі.
«Мої симфонії – це події, які відбудуться в майбутньому»
Втім, про образне наповнення кожної з частин можемо дізнатися з ремарок та листів композитора, в яких він детально описує своє бачення твору. Симфонія «Воскресіння» стає образним продовженням його Першої симфонії: даючи ремарку «Тризна» до першої частини митець уособлює в ній поховання ліричного героя свого попереднього опусу. Дотримуючись традицій, композитор вибудовує першу частину на конфліктному протиставленні двох музичних тем. Перша з них — Головна партія — це жорсткий траурний марш. Контрастує їй лірична витончена пісенна тема Побічної партії, яка ненадовго приносить розраду і заспокоєння. Але її щиросердечні інтонації поступово витісняються драматичними сплесками відчаю та невідступним ритмом скорботної ходи, притаманними головній темі.
Граційна друга частина в жанрі народного австрійського танцю лендлера — це спогад, сонячний промінь, чистий і безтурботний, з минулого щасливого життя. Образ гармонічного минулого, ще не затьмареного тягарем втрат.
Різким пробудженням від щойно знайденої хиткої рівноваги і поверненням до буденної метушні стає гротескове скерцо третьої частини. Композитор здійснює оркестрове перекладення пісні «Проповідь Антонія Падуанського рибам» з власної збірки «Чарівний ріг хлопчика». У пісні йдеться про те як святий Антоній навчає німих риб любові до ближнього. Вислухавши проповідь, риби як і раніше продовжують пожирати одна одну. Таким чином, композитор підіймає питання цінності людського життя і приходить до трагічної думки про його надмірну земну марноту і даремність: «Життя стає для Вас нісенітницею, страшним сном, від якого Ви, можливо, раптово прокинетеся з криком огиди». На щастя, це не остаточний висновок.
У наступних двох частинах Густав Малер вводить до партитури поетичні тексти символіко-філософського та духовного змісту. Передостання четверта частина є острівцем глибоких роздумів, повільною та спокійною. Хоральна тема вступу звучить аскетично та філософськи в мідних та низьких дерев’яних інструментах. Вокальне жіноче соло на текст його авторської пісні «Первозданне світло» — це плинний розспів у світлому звучанні якого повисають без відповіді риторичні питання про сутність людського буття, але в завершальних фразах звучить обнадійливий мотив про блаженство вічного життя, після сповненого печалями земного.
Масштабна фінальна частина розпочинається потужною і загрозливою темою у цілого оркестру, яка мов змітає все на своєму шляху. Щойно знайдене умиротворення — знову втрачено. В цьому наймасштабнішому розділі розгортається справжня драма задля пошуку істинної відповіді на головне питання — Життя чи Смерть? Яскраво прозвучить той же «крик душі», що лунав в кульмінації третьої частини. Чергування нових і вже відомих тем з попередніх розділів створюють панораму різноманітних настроїв, темпів, тональностей, що нагадує фреску з безліччю фігур, які зображують сцени з Страшного суду. Підсилює це враження використання мотивів середньовічного хоралу Dies Irae («День гніву»), який поступово викристалізовується з безрадісної безодні оркестрових тембрів.
В останній частині звучить масштабна кантата, в якій чергуються хорові та сольні епізоди на тексти самого Густава Малера та знакового німецького поета XVII ст. Фрідріха Клопштока: «Воскреснеш, так, Воскреснеш ти, мій прах, після сну недовгого!» Помпезне закінчення симфонії мажорним гімном та потужною інструментальною кодою, що супроводжується величавим дзвоном в оркестрі, розвіює всі сумніви та знаменує урочистість Воскресіння.
Одну з найбільш лаконічних і водночас змістовних характеристик творчості Малера озвучив, певне, він сам: «Мої симфонії – це події, які відбудуться в майбутньому». Тож музичну концепцію Другої симфонії можна сприймати як певне пророцтво, що дає надію на відродження і відновлення незворотного.
Читайте також:
• Режим повної тиші і правильне харчування. Як Густав Малер працював над П’ятою симфонією
• Балет «Стіна»: рух, що звучить
• Максим Коломієць: «Вхопити красу в ракурсі, якого ніхто не бачив»