Логіка науки Миколи Ковалінаса Логіка аналізу Миколи Ковалінаса, композитора та теоретика, відкриває нам складний творчий процес та дає орієнтири до його розуміння

Набравши в YouTube-пошуку заповітне «наука+пробіл», ви побачите, як на горизонті замайорить запропоноване продовження відомої фрази. Введення наступної літери «л» доведе небезпідставність ваших підозр: ось канал Kyiv Contemporary Days, ось його ж серія лекцій «Наука логіки Бетховена» (а перше відео з кількома тисячами переглядів!), ось вони, очікувані миті занурення в музично-філософський світ. А у трейлері композитор, теоретик та педагог, лектор відеосерії Микола Ковалінас переконуватиме: «Вам захочеться щось змінити». Так, щось уже змінилось, і змінюється на наших очах. Недарма витративши як мінімум 12 щасливих годин життя на прослуховування циклу «Науки логіки Бетховена», я зараз (і завжди) радитиму зробити це вам. 

Лекція 1. «Перший» Бетховен

Уже від випуску першої лекції (17 грудня 2020 року) кожна наступна об’єднана спільним початковим сюжетом, де Микола Ковалінас прямує по холодній вулиці. Її безлюдність та теплий одяг героя сюжету, — лектора, вказують на те, скільки часу зайняла масштабна робота із запису, зведення та публікації відео. Ще на порозі вступу у фантастичну круговерть гри, що має кілька рівнів-надбудов пригадується, що у 2017 році відбувся авторський цикл лекцій «Чисто про музику» у рамках Kyiv Contemporary Music Days. Йшлося про Бетховена зокрема. І якщо там Микола Ковалінас говорив про нього «без зайвої патетики» (назва однієї з лекцій), то тут перед нами постає логіка причин бетховенської музики. Поступово завдяки цьому переживає свій процес становлення і наше її розуміння. 

Важливим фактором підготовки та кристалізації лекцій в такому вигляді могли слугувати й численні статті, авторські курси Миколи Анатолійовича в Національній музичній академії імені Петра Чайковського, де на кафедрі композиції він веде гармонію та аналіз музичних творів. І, звісно, формальним приводом серії «Наука логіки Бетховена» є 250 ювілейних років віденського класика тогоріч (та на плани випуску вплинула пандемія). 

Тож це «не логіка класичної музики, але це класична логіка», як говорить Микола Ковалінас у першому відео. І це річ, що організовує (з перебільшенням чи без) світовий порядок, ставить питання «як» і «чому». Вона стає причиною і назви циклу, де поєднуються назва фундаментальної праці Гегеля (якому також нещодавно виповнилося 250 років) «Наука логіки» та «місце, яке Бетховен зайняв для майбутніх поколінь композиторів». Її можна трактувати потрійно з точки зору того, хто навчає (одразу прийнявши «науку» як процес): наука логіки, що відкрилась Бетховену; наука Миколи Ковалінаса, який віднайшов її після цього і транслює нам; наука Бетховена — у своїй складності, як мінімум, протилежна до (звісно, також класичної) «Грицевої шкільної науки», але не менш первозданна. 

У першій лекції розглядаються Сонати тв. 2, присвячені Йозефу Гайдну. Це Бетховен перший, але уже абсолютний. Або, повертаючись до попередніх міркувань, так: Бетховен з першої сонати був Бетховеном великої майстерності та логіки, науку якої здійснює Ковалінас. Авторці цієї статті залишається тільки довірливе відтворення деяких речей. 

 

Лекція 2. «Нічого не знаю краще Appassionata…»

Спершу коротке нагадування.

Метод: почути та зрозуміти без залучення аудіоматеріалу.

Матеріал: 32 фортепіанні сонати Людвіга ван Бетховена.

Аудиторія: нешироке коло пошановувачів музики.

Зупинимось на останньому. Камерність сонат, які написані для вузького кола слухачів, не пропорційна камерності тих, хто може послухати цей цикл лекцій, викладений онлайн на fb-сторінках партнерів проєкту та YouTube. Вагомим кроком до цього були живі зустрічі-лекції в Goethe Institut кількарічної давнини, з яких збереглись не усі відео. Тепер же у чудовій якості та завдяки кропіткій роботі всієї команди Kyiv Contemporary Music Days кожен може будь-коли прослухати лекції, навіть частинами.

Фото: Сергій Аніщенко

Можливо, когось в обтяжувальних обставинах самоізоляції нашого часу надихатиме думка про їхню звичність для композитора-винуватця події, Бетховена. А комусь буде складно чи ново сприйняти унікальний стиль викладу «без білочок та зайчиків», тобто без живописно-поетичних визначень та співвіднесень музичних прийомів з їхніми позамузичними «аналогіями». Однак за порівнянням до думки Поля Валері, лектор ще на самому початку ствердив, що цей проєкт — розповідь не про ідеї чи образи, а про звуки.

Проблеми сприйняття залишаються на вашій совісті, і Микола Ковалінас каже: якщо ви вмієте грати в шахи, то вам, відповідно, й цікаво в них грати. Але відходячи від суворості цього правила, запевняю, що решта законів гри, до якої нас запрошує лектор, беззастережно приймаються на віру уже після перших пояснень. І за логікою назви «Нічого не знаю краще Appassionata» після перегляду муситиме існувати ще «краще розповіді про логіку Бетховена…».

 

Лекція 3. «Почитайте «Бурю» Шекспіра!»

Логіка врешті в третій лекції постає для аудиторії «найімовірнішим» абсолютом: адже чим більше правил, які справджуються, тим стрункіше виростає система зв’язків мислення Бетховена. Ця система не всеосяжна через те, що виявити таку її рису нема потреби. Головне — показати композиторські наміри. А винахідливість Миколи Ковалінаса впливає на логіку науки, яку він формує довкола себе: і відображається, зокрема, в призмі бачення зв’язків сонат.

Відтак в першій лекції йдеться про першооснову — опус, присвячений вчителю, але уже з рисами логіки автора, його певне «введення в сонатну форму», в другій — про сонати, об’єднані за тональним принципом до мінору: П’ята (тв. 10 №1), Восьма (тв. 13), Тридцять друга (тв. 111); фа мінору: згадуючи про тв. 2 №1, Двадцять третя (тв. 57) та бонусний аналіз (!) неймовірного Одинадцятого квартету (тв. 95) та підтвердження невипадковості бетховенських тональних зв’язків — до мажорні Третя (тв. 2 №3) та Двадцять третя сонати (тв. 53).

Фото: Сергій Аніщенко

 

У третій лекції продовжується розбір сонат, написаних в різні роки, але в одній тональності, далі — П’ятнадцятої Сонати (тв. 28), і врешті наближається до «Бурі» (бурі?) — загадкової Сімнадцятої сонати (тв. 31 №20) та розвінчування музикознавчих асоціацій про неї та Чотирнадцяту сонату (тв. 27 №2). Далі Ковалінас звертається ще раз (і неодноразово в циклі лекцій) до Двадцять третьої сонати (бурі!), читаючи, Шекспіра.  

І принцип знімання камери, подібно до справжнього фільму, вказує на те, що перед нами прискіплива документальна стрічка про знання Ковалінаса, його мислення. Камера, вловлюючи лекторські жести, виконує за нас функцію внутрішнього руху думки: ближче до розуміння, далі — для узагальненості охопленого. Доповнюють це дійство захоплені очі слухачів, команди KCMD.

 

Лекція 4. Про гіперцикли гіперкомпозитора

В цій лекції Микола Ковалінас звертається до формулювання «надциклів» композитора і теоретика XX століття Філіпа Гершковіча, а також наводить аргументи про логіку або її відсутність в упорядкуванні дво-, три- та чотиритомних видань. В лекції Ковалінаса пропонується поділ з 1-ї до 11-ї сонат, 12-27, втретє —  гіперцикл з 28 і до останньої 32-ої сонати. Оскільки в 12 сонаті після великої, класичної Одинадцятої настає «друге дихання» винахідливості Бетховена, в слухачі може виникнути зачудування майбутнім: що ж далі, після такого?

Яким буде вихід з кризи сонатної форми та проблематики сонатного циклу, про які йдеться всю серію лекцій? В першому відео другої половини суперциклу Ковалінаса говориться про другий гіперцикл Бетховена, а умовною назвою лекції, за словами її автора, може бути «Що ж таки відбулось в Гайлігенштадті?»

 

Лекція 5. «Пізній» та «Останній» Бетховен

Ще перші три сонати лектор пропонує розглядати за гегелівською тріадою «теза-антитеза-синтез». Тож і останні три лекції циклу «Наука логіки Бетховена» розглядаються під такою ж оптикою: перші дві мають гіперматеріал — 27, 31, 49 опуси, — а остання, шоста, підведе висновки всього пізнього, останнього в Бетховені, що стало першим. І до речі, ноти на лекціях надалі залишаються єдиним «речовим доказом».

 

Лекція 6. «Бетховен – перший! Або революція сонатної форми»

На чашці-талісмані Миколи Ковалінаса, що завжди в кадрі поряд з ним, репрезентовано фразу Бетховена: «Якщо є два хороші варіанти, то треба відмовитись від обох». Не маючи на меті спростити чи проспойлерити Науку Логіки, скажу, що Бетховен обирає єдиний правильний. Мабуть, тому безумовним є його вплив на розвиток всієї музичної культури й надалі. Оповідь про музику Бетховена, розібрану до деталей і складену назад в логіку витончених форм, не містить довколамузичних даних. Необхідність знань про внутрішньомузичні речі, що іноді презирливо названі технологічними, абсолютно не очевидна. Але без неї не осягнути Бетховена, чия свобода вислову народжується через нові й нові обмеження, що він ставить перед собою, вичерпуючи попередні запаси неочікуваних сценаріїв.

Відтак логіка аналізу Миколи Ковалінаса, композитора та теоретика, відкриває нам складний творчий процес та дає орієнтири до його розуміння, поняття про нього: адже за Арістотелем людина (реципієнт цих лекцій) — жива істота з логосом, здатна сприймати абстракції та роздумувати над ними, співставляючи те, що уже зроблено із тим, що невипадково з’явиться на його ж ґрунті.

Фото: Сергій Аніщенко

У одному з інтер’вю Ковалінас говорить: «Для мене важливим є той композитор, який, попри історичну віддаленість, залишається сучасним сьогодні. І Бетховен саме такий».

У останній лекції, яку презентуватимуть 17 червня, він наводить цитату про першість та унікальність Бетховена як творця історії. Але саме час співвіднести таке його значення з жартівливою фразою Джорджа Байрона: «Вчений, ти пояснюєш нам науку (Науку Логіки Бетховена — Д. С.), але хто пояснить нам твоє пояснення?» Якщо ви дістались до кінця, то, сподіваюсь, переконались — це про Логіку Науки Ковалінаса, чий вклад в цю музичну подорож неоціненний.


The Claquers живе завдяки нашим читачам. Підтримайте нас на Patreon

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *