«Проєкт Pandemic Madia Space є актуальним завдяки різним точкам зору, перспективам та можливостям розвитку», — цими словами польський композитор, саунд-артист Марек Холонєвський розпочав свою лекцію. Він продемонстрував декілька здійснених задумів та ідей творів, що містять величезний простір відсилань та мають дуже особливий зміст та структуру. Ось вони, цікаві історії, завдяки яким можна зрозуміти цілий світ однієї з галактик електроакустичної музики — у її Global and NetArt projects.
Проєкти нет-арту переважно розглядають простір як нереальний вимір, а також як інтимний, віртуальний, міметичний еквівалент чогось. Основною ідеєю Global Mix (1998) є спілкування, челендж та обмін. Таким чином я намагався з’ясувати статус композиторських роялті, запросив 300 композиторів з усього світу написати твори. Обмеження по часу становило 3 хвилини, дотримуючись спеціальних правил щодо авторських прав та за головної умови: облишити право власності, скасувати роялті. Перша акція полягає у тому, щоб позбавити себе права на власну п’єсу. Результат — право власності на інші п’єси разом із вашою стає спеціальним призом, бонусом. Я отримав дуже дивні реакції. Перша група композиторів сказала: «Ого, Марек, чудова ідея», у другої групи реакції просто не було, що є типовим. І третя була досить цікавою, оскільки в ній були люди із сумнівами, питаннями, дискусіями.
Врешті третю групу знову розділили на тих, хто потім не відповідав, і на тих, хто сказав «добре, Марек, спробуймо». Але коли хтось надсилав мені твір довший, ніж 3 хвилини, він був підписаний як анонім. Ідея ця була представлена на конференції, присвяченій авторському праву, де обговорювали проблему роялті.
Арт човен (2000). Я перебував на човні, що з Кракова плив через Варшаву до Балтійського моря. Він був спеціальною сценою. Вночі я презентував німе кіно, а іншою ідеєю була підводна камера. Було багато химерних концепцій. Але через два тижні перед початком проєкту власник човна вирішив зупинитися і сказав: «Рівень води у річці Вістулі занадто низький, зробімо це пізніше». Я запросив туди більше сотні людей. Ми використовували 15 мобільних телефонів, у нас були контракти з найбільшою мобільною компанією в Польщі. Це було як у «Матриці», ми отримали можливість користуватися цими новими телефонами протягом 3 місяців. Але не вийшло, і так розпочався наступний проєкт.
Приземляючись літаком над Краковом, я побачив розфарбовану мапу цього міста, і виглядала вона як піца. Виникла ідея: розріжемо це місто, як ріжемо піцу на шматочки. Ця картографічна технологія розділення була імплементована для створення GPS-Art (2000), де місто трактується як мега аудіо- та відеоконтейнер. На сайті цього проєкту є 15 різних вистав у різних містах Європи та США, які ми організували. Сценою був Інтернет, ми називали його Internet Arena. Карту міста використовували як графічну партитуру. Отже, використовувались топофонічні та топографічні елементи. Для мене дуже важливо, що ми використовували масштабування і навігацію для процесів міста. Насправді у 2000 році було важко отримати GPS-ґаджети, це відносно дорого, тому ми отримали найдешевшу модель Garmin і використовували спеціальний конвертер, щоб перенести потокові дані до комп’ютера. Єдина машина, що у нас була, стала кінетичним виконавцем серії GPS-Trans перформансів. Вона рухалась містом, запускаючи, ініціюючи раніше записані семпли, — власне головний матеріал аудіовізуальної композиції.
Віртуальні акустичні джерела
Wave Field Synthesis — це розширена багатоканальна система, винайдена в IRCAM (Інститут дослідження та координації акустики/музики — Д. С.) в Парижі. Це був ранній експеримент, мега акусматичний, тому що колонки цілковито оточували простір. Цей метод призначений для створення відкритої й вільної звукової траєкторії. Wave Field Synthesis має великий вплив на мій концепт «Вертикального Оркестру». Впродовж сотень років, з часів бароко, у нас є явище оркестру. Зазвичай ми слухаємо масу оркестрових звуків, що резонують у просторі, але насправді нас не хвилює конкретний звук і його просторова локація. Просторовий аспект оркестру та його специфічна організація з’явилися пізніше. Уявіть, що б сталось, якби підняти весь оркестр у вертикальне положення? (У передній частині сцени все залишиться як є, але тильна частина сцени підійметься). Я просто думав про інструменти як точки горизонтальної лінії, що намагаються рухатись у вертикальній площині! Ця ідея, і весь її проєкт були присвячені будівлі Академії музики в Кракові на честь 120-річчя її існування.
Marek Chołoniewski – TeGeLaR from Marek Choloniewski on Vimeo.
Ідея полягала в існуванні вертикального оркестру на вертикальній сцені. Концерт повинен був відбуватись у повній темряві. По одному музиканту в одному вікні, між собою вони поєднані бездротовими навушниками. І певна людина повинна бути в кожній кімнаті, щоб вимкнути світло, коли цей музикант не грає. Отож, аудиторія, перебуваючи навпроти будівлі, чує звук гобоя, а також бачить, звідки грає інструмент. Тож музика не тільки є «лівою» і «правою», але і вертикальною та горизонтальною. Деякі твори із репертуару XX століття теж є топофонічними, і мають в собі особливе розташування оркестру. Наприклад, Jonchaies Янніса Ксенакіса або Topofonica Богуслава Шеффера.
Отже, в усіх цих проєктах ми говорили про макромасштаб, глобальні та більші розміри. Зараз ми йдемо згори донизу, до символічного відображення кінетичного руху, до мікромасштабу.
Біофідбек як мистецька діяльність
Поговорімо про брейнмузику. У більшості випадків мозок використовується як спеціальний контролер, джерело дуже складних даних, що є характерним для мистецтва з 1966 року — у творі американського композитора Елвіна Люсьє, «Музика для сольного виконавця», — для контрольованої мозком перкусії, та альфа-хвилями. Ці хвилі типово використовуються в мозковій діяльності для глибокого розслаблення, що називається медитацією. Тож під час виступу впродовж перших 15 хвилин виконавець намагається бути максимально розслабленим. Потім він отримує дані з мозку, альфа-хвилі, які підсилюються та надсилаються безпосередньо до мембран динаміків. При цьому мембрана починає вібрувати, від 8 до 10 Гц, цього не чутно, але є специфічний рух динаміків. Отже, Елвін Люсьє з’єднав мембрани з барабанами, литаврами, великим барабаном, цілим ансамблем ударних інструментів, який репрезентує альфа-хвилі. Тож у концертному залі ви бачите композитора на м’якому кріслі, із закритими очима, який не зайнятий нічим, крім контролю за ансамблем перкусій в режимі реального часу.
Маються на увазі кінетичні молекулярні структури, які перекладаються з мозку на аудіо- та відеоматеріал. Сенсорна депривація є особливим елементом, коли ми йдемо до краю своїх почуттів і переходимо у них від явищ низької частоти до феномену надзвичайно високих частот. Простір зникає, тому що те, за чим ви стежите, рухається. І коли це сольний виступ, і перформер стає дуже розслабленим, він може втратити контроль над технологіями довкола. Щоб вирішити це, я навчився розділяти свою свідомість на два рівні. Я можу це зробити, але практично це трапляється у формі каскаду або канону. Кожна діяльність мозку є формою контролю соніфікації багатоканальної системи.
Double Brain from studiomch on Vimeo.
Дуже цікавий проєкт, який ми зробили за допомогою сеансів Skype та VPN серверів із моїм другом, композитором Францішеком Арашкевичем. Назва твору — «Подвійний мозок». Ми під’єднали наші комп’ютери і керували ними двосторонньо. Твір було виконано під час кількох концертів.
Marek Chołoniewski – TeGeLaR from Marek Choloniewski on Vimeo.
В іншому проєкті TeGeLar ми змішуємо природне середовище із резонансом дуже камерної, ретельно створеної структури.
Folded Maps of Time Performance by Marek Chołoniewski (PL) & Chris Cutler (UK) from Culture.pl on Vimeo.
Мікробіологічні кінетичні маневри
Наступна ідея проєкту полягала в тому, що ми, люди, маємо всередині свого організму багато організмів, лактобактерій, і вони створюють окрему цивілізацію. Мені та моїй студентці Ніні Шукалі спала на думку божевільна ідея, що нам слід зв’язатися з ними, але більш безпосередньо, ніж впродовж звичайного метаболізму.
У нашому проєкті мова йде про внутрішній сенсорний метаболізм. Це називається «Мікробіологічний звуковий пейзаж», це ідея спілкування з іншою цивілізацією, яка також висаджена на Землі. Ми зробили це науково, ми прочитали досить цікаву статтю, яка говорить, що коли бактерії ростуть, вони генерують високі частоти від 8 Гц до 48 Гц. Моя ідея полягала в тому, щоб віддзеркалити ці звуки, зробити міметичну копію цих частот і відправити назад до них. Тож Ніна побудувала спеціальну інкубацію, де вони мали виростати з певною вологістю за допомогою невеликих динаміків, що генерують високі частоти, оскільки на спеціальних частотах вони роблять це швидше. Це вдалося, ми налагодили з ними незвичайний зв’язок.
Інший аспект полягає в тому, що ми отримуємо спеціальний контроль над ними, як контроль над своїм тілом, що надзвичайно важливо для нас. Їхня діяльність не контролюється з нашого мозку; під час деяких досліджень ви можете виявити, що вони перебувають в іншому органі, який називається другим мозком. Вони відповідають за наш настрій, нашу поведінку та інші наслідки. Для бакалаврського диплома Ніни ми вирішили влаштувати спеціальну форму концерту, присвяченого не людям, а бактеріям.
Ви можете побачити це на фестивалі Audio Art, там відтворена діаграма, до якої можна торкнутися і почути певних бактерій-колоністів.