5 грудня Alter Ratio під керівництвом Ольги Приходько представить у Києві програму «Lux aeterna. Псалми падіння». Спеціально для цього проєкту написали нові твори українські композитори Максим Коломієць, Максим Шалигін, Алла Загайкевич і болгарський композитор Петер Керкелов.
Також Alter Ratio вперше в Україні виконає «Lux aeterna» Дьордя Лігеті — у цьому році виповнилося 100 років від дня народження класика музики ХХ століття.
Усі нові твори написані для вокального ансамблю та електроніки і присвячені загиблим на війні українським митцям. Твір Дьордя Лігеті Alter Ratio виконає із заміною чотирьох з 16 голосів електронікою, що символізуватиме пам’ять про втрачені голоси українських митців.
Що говорять композитори про свої твори:
- Петер Керкелов:
«Я вірю, що навіть коли людського життя вже немає, воно випромінює світло на нас, живих. Подібно до фосфору, який світиться, коли його поміщають у темряву. Мертві своїми добрими справами і скорботою, своїми помилками і рішеннями освітлюють нам шлях, яким ми прямуємо до власного світла..
Твір “phos-phorus” складається з коротких фраз з різних не пов’язаних між собою віршів або слів, які поєднуються таким чином, щоб описати відчуття тьмяного і теплого світла, подарованого тими, кого вже немає з нами.
Цей твір присвячений усім українським душам, які, хоч і трагічно втрачені в ці часи темряви, залишаються нашими носіями світла».
- Максим Коломієць:
«Голоси, що зникають» — це твір на тексти Віктора Рекала, мого давнього друга. Мені було важливо знайти слова, які б резонували з моїм внутрішнім станом і відображали мої почуття. Робота мала стати чимось ніжним, крихким. Вона повинна була розчинитися, як лід у краплях дощу. Це своєрідна метафора переживань останніх кількох місяців, пов’язаних з війною.
Щодня ми бачимо, як зникає світ, до якого ми звикли. Наче зникають у безодні голоси наших людей, які гинуть на фронті чи під обстрілами. І це наше хитке становище викликає особливе відчуття страху, тривоги, хаосу, що насувається. І водночас — почуття безмежної любові до цього світу.
Саме тому мені було важливо зафіксувати це унікальне, хоч і моторошне, відчуття. Ніби помістити його в бурштин, щоб відокремити від себе, зробити його зовнішнім, безпечним, безболісним, обеззброїти. Таким чином, увічнити всі зникомі голоси нашого світу, який тане в темряві».
- Максим Шалигін:
«“Sub Rosa” на текст Роберта Фроста — це мандрівка мелодичної лінії фактурними та гармонічними лабіринтами, у безодні яких мелодія зазнає безліч трансформацій: від гранично спрощеної діатоніки до похмурих політональних нашарувань, що ніби стискають її.
Партитура насичена поліфонією в найширшому розумінні цього слова. Електроакустична партія починається як акомпанемент до мелодії, але далі переростає в лінію, що слідує за драматургічними подіями… Дзвони в різних формах постають у повну силу, а розвиток їхнього звучання досягає найсюрреалістичніших спотворень».
- Алла Загайкевич:
«Повільний рух вгору — до світла, вічного світла… Ця метафора руху в фактурній організації Lux Aeterna Лігеті дуже виразна. Відчутна, тотальна. Як передати відчуття руху (до життя, від смерті) — щоденного, постійного? Надії та відчаю?
«Псалми падіння» на текст Ії Ківи побудовані на ідеї відчуття руху в просторі в різних напрямках, іноді майже непомітного, іноді дуже відчутного».
У листопаді Alter Ratio представили програму у Штутгарті та Берліні. У Києві «Lux aeterna. Псалми падіння» прозвучить 5 грудня у Національній філармонії України. Початок о 19:00.
