Антологія «Київського авангарду». Нотатки на полях Автор: Олексій Войтенко

 

Передмова

 

 Стаття містить короткий редакторський коментар по всіх творах двотомного нотного видання «Київський авангард: Антологія камерної музики», що видане на замовлення Українського інституту (куратор М. Чедрик, автор вступної статті Ю. Чекан, видавництво «Музична Україна» [директор Б. Кривопуст]). Редактором 1-го тому (фортепіанна музика) виступив піаніст Євген Ґромов, редактором другого тому (камерні партитури) виступив я. Це зумовило структуру пропонованої статті: її перша частина написана зі слів Ґромова, її другу частину я писав, базуючись на власному досвіді.

Стаття розрахована передусім на фахову аудиторію (музикознавці, виконавці, композитори), а також на всіх, хто загалом цікавиться проблематикою сучасної музики. Стаття є «популярним» звітом про нашу роботу над виданням, й таким чином у тексті згадано лише про найбільш суттєві й показові аспекти цієї роботи.

Сподіваюсь, що після ознайомлення зі статтею читач відчує важливість питань нотографії та редактури нотних текстів.

Олексій Войтенко

композитор, музикознавець

кандидат мистецтвознавства, член НСКУ

викладач НМАУ ім. П. І. Чайковського

упорядник та редактор Антології

***

Набір усіх творів Антології було здійснено з урахуванням рукописних автографів та всіх наявних друкованих видань. Виключенням стали лише «4 інвенції» та «5 характерних сцен» Леоніда Грабовського, автографи яких наразі вважаються втраченими.

Основою для деяких із творів став нотний набір Л. Грабовського (Sibelius, остаточно імпортований до Finale): 4 його власні твори («4 інвенції», «5 характерних п’єс», «Епітафія», «Concerto misterioso») та «Поголос» В. Губи. В роботі також було задіяно набір фрагментів деяких творів Л. Грабовського, здійснений у Finale музикознавцем Ігорем Пясковським (1946–2010), а саме — «5 п’єс…», «Із японських хокку», «Пастелі», «Маргіналії до Гайсенбюттеля», «Тріо» та «Епітафія».

Нотні тексти всіх творів Л. Грабовського були відкориговані автором. Таким чином, в Антології представлено авторизовані видання музики Грабовського.

 

І Том (редактор Євген Ґромов)

Виконанням фортепіанних творів композиторів «Київського авангарду» Євген Ґромов займається вже більше 20 років, і фактично весь цей час він приділяв велику увагу й до редагування цих текстів. У другій половині 90-х років велася робота із запису фортепіанних творів «Київського авангарду» на CD (продюсер — Вірко Балей), і вже тоді Є. Ґромов, працюючи з авторами, відзначав численні розбіжності у різних версіях текстів та фіксував окремі факти невідповідності між початковими намірами композитора та їх остаточним втіленням. Окрім того, з плином часу у авторів відчутно змінювалось сприйняття своєї музики, що врешті відбивалось і в їх нотних текстах; це зумовлювало появу фактично нових версій творів, що в свою чергу могло заплутати непідготовленого виконавця.

Таким чином, у процесі підготовки 1-го тому «Антології» редакторська стратегія Є. Ґромова полягала в тому, щоб повернути тексти редагованих фортепіанних творів до їх органічного стану.

Віталій Ґодзяцький (нар. 1936)

• • Характерні сцени. 7 п’єс (1961/1985)

В роботі було використано автограф, а також окреме видання циклу 1987 року («Музична Україна»). Автограф циклу є дуже точним у деталях, тож є підстави вважати, що в ньому автор врахував досвід попереднього видання. В процесі редакторської роботи було виправлено остаточні помилки, та загалом наближено текст до автографу.

• • Розриви площин (1963)

В роботі було використано автограф, а також окреме видання п’єси 1971 року (видавництво «Музична Україна»). Багатоголосні фактурні побудови з автографу здебільшого мають окремі динамічні позначки для кожного з голосів, у виданні ж 1971-го року цю рису було узагальнено за рахунок виставлення спільної динаміки. В Антології було відновлено логіку розстановки динамічних нюансів з автографу.

• • Соната №2 (1962/1973)

В редакторській роботі використовувався автограф твору та його видання у складі збірки  «Сонати українських радянських композиторів. Випуск 2» (1990, «Музична Україна»).

У виданні 1990-го року в заключному розділі 2-ї частини Сонати було виключено низку «французьких» ліг, конче необхідних для адекватного втілення цієї фактури; в Антології ці ліги було повернуто.

Леонід Грабовський (нар. 1935)

• • 4 Інвенції (1962)

  • 5 Характерних п’єc (1962)

В роботі використані збірка «Нові твори українських радянських композиторів» (1970), у складі якої було видано «4 інвенції», а також окреме видання «5-и характерних п’єс» 1969 року (вище було зазначено що автографи обох творів наразі вважаються втраченими). Основою для публікації в Антології також стали файли набору обох творів, здійсненого Л. Грабовським (Sibelius із подальшим імпортом у Finale). Тексти обох творів було відкориговано автором, і зокрема із ним було узгоджено виправлення деяких помилок із друкованих видань.

 

Володимир Губа (1938-2020)

В процесі редакторської роботи з творами Володимира Губи було використано видання його фортепіанних творів 1985 року (видавництво «Музична Україна»), їх автографи, а також чернетки. У всіх трьох творах виправлено безліч дрібних помилок, в тому числі авторських.

• •  3 Замальовки (1961)

Цей твір був чи не найскладнішим для редагування через велику кількість знаків альтерації та динамічних позначок, багато з яких були відсутні у виданні 1985 року. Зокрема було введено педальні позначки за зразком Klavierstück №1 Карлгайнца Штокгаузена.

• • 6 Картин (1961)

У п’єсі «Восени» (№1) виділено дужками октавне пониження для тих нот, що спускаються нижче ля субконтроктави (твір потребує фортепіано з розширеною клавіатурою).

У політональному розділі п’єси «Біля мольберту» (№4) виправлено грубу помилку видання 1985 року з відсутніми знаками у лівій руці.

• • Поголос (1962)

Виправлено грубу помилку в перших тактах (невірна послідовність акордів у лівій руці). «Французькі» ліги при нотах фігурації на останніх сторінках було подовжено заради відповідності візуальним контурам автографу (по аналогії з зазначеною вище особливістю Сонати №2 В. Ґодзяцького).

           

Володимир Загорцев (1944-2010)

• • Ритми (ІІ ред. 1969)

В редакторській роботі використовувався автограф твору (взірець винятково складного нотного рукопису); редакторська робота полягала в максимальному наближенні тексту до автографу. У кульмінаційному розділі п’єси особливу увагу було приділено уточненню обсягу кластерів. У т. 34 було здійснено енгармонічну заміну одного звуку задля підкреслення структури «акорду Загорцева»: тризвук або малий септакорд з подвійною терцією (і часто з пропущеною квінтою), що вірогідно походить від творчості Б. Лятошинського та композиторів Нової віденської школи.

 

ІІ Том (редактор О. Войтенко)

З 2016 року Олексій Войтенко працює з музичним спадком Володимира Загорцева, зокрема відновлюючи та редагуючи його партитури. В 2 томі Антології надруковано 6 творів В. Загорцева; зокрема редакторську роботу з двома із них (Соната для гобоя та фортепіано, Камерний концерт №1) було завершено ще задовго до того, як Антологію було заплановано.

Редакторську стратегію О. Войтенка можна визначити наступними тезами: врахування всіх наявних рукописних та друкованих першоджерел; виявлення у цих джерелах «людського фактору» (помилки, одруки, пропущені ключі й знаки etc); делікатна оптимізація тексту для підкреслення різних формотворчих чинників (система темпів, метроритм, гармонія, синтаксис, фактура, формотворення etc).

З шести надрукованих у 2-му томі творів В. Загорцева найбільш відчутно відредаговано обидві Сонати та Квартет №2, Камерний концерт №1 транскрибовано, а «Маленький квартет» та «Музику для 4-х струнних» представлено із найменшими змінами в тексті.

У 2-му томі Антології надруковано 6 творів Л. Грабовського. Як було сказано вище, ці партитури було відкориговано автором після набору, тож всі ці тексти приведено до максимально можливої тотожності з автографом; редакторська робота О. Войтенка при цьому звелася лише до загальних коректур.

У текстах всіх творів В. Загорцева було оновлено послідовність репетиційних літер.

Володимир Загорцев (1944-2010)

• • Соната для гобоя і фортепіано (1944-2010). Редакція О. Войтенка

Нотний текст Сонати для гобоя та фортепіано Володимира Загорцева є першою редакторською роботою О. Войтенка, здійсненою 2016 року в процесі підготовки до завершення не дописаного В. Загорцевим Камерного концерту №10 (2010), композиційною основою якого стала ця Соната. Окрім рукописного автографу, в роботі враховувалося друковане видання Сонати («Музична Україна», 1985), в якому було знайдено низку грубих помилок (пропущений такт, неправильні тривалості і т.п.). В тексті Сонати уточнено знаки альтерації та групування тривалостей, в деяких місцях фортепіанну фактуру було оптимізовано.

Такт 166 (загалом — найскладніший за фактурою такт у всій Сонаті) у виданні «Музичної України» та в Антології. У цьому такті уточнено групування фігури на 2-й долі; мотив «profundo» на 4-й долі перенесено на окремий нотоносець; опорний акорд на 3-й та 4-й долях продовжено до кінця такту згідно до його фактичної тривалості на педалі та відокремлено від фігурації на 5-й долі; цю фігурацію перегруповано між нотоносцями, аби уникнути зміни ключів, а окрім того у ній виправлено помилку (терцію «ля–до» у виданні 1985 року замінено на «фа–ля» згідно до рукопису).

 

• • Соната для альта і фортепіано (1978). Редакція О. Войтенка

Редакторську роботу з текстом Сонати для альта та фортепіано Володимира Загорцева було здійснено у жовтні-листопаді 2020 року в процесі підготовки Антології до друку. Окрім рукописного автографу, в роботі також було задіяно нотний набір Сонати, здійснений в Німеччині 2000-го року. Протягом двох десятиліть цей набір був фактично єдиним джерелом, за яким виконавці знайомились із Сонатою та за яким навіть робили її записи. Тим більш прикро було виявити у цьому наборі низку грубих помилок, що буквально викривляють музику.

Подібно до Гобойної, в Альтовій сонаті оптимізовано фортепіанну фактуру, виправлено ряд механічних помилок із рукописного автографу, уточнено знаки альтерації та групування тривалостей.

• • Маленький квартет (1963). Для двох скрипок, альта і віолончелі 

  • Музика для чотирьох струнних. (Квартет №1) (1967). Для двох скрипок, альта і віолончелі

Нотні тексти «Маленького квартету» та «Музики для 4-х струнних» Володимира Загорцева друкуються без суттєвого редакторського втручання. У 1-й, 3-й та 4-й частинах «Маленького квартету» збережено авторські метрономи, а в 2-й, де в автографі темпова позначка відсутня, виставлено редакторський. У всій партитурі «Маленького квартету» уточнено групування тривалостей. Партитуру «Музики…» приведено до максимально можливої тотожності з автографом та його виключно складною графікою (це — винахідливість набірниці «Музичної України» Катерини Соболєвої).

• • Квартет № 2. Для двох скрипок, альта і віолончелі (1978). Редакція О. Войтенка

Редакторську роботу з текстом Струнного квартету №2 Володимира Загорцева було здійснено у жовтні-листопаді 2020 року в процесі підготовки Антології до друку. Окрім рукописного автографу, в роботі було задіяно рукописний комплект партій Квартету, розписаний Загорцевим вірогідно у 1988 році, коли факсиміле партитури було опубліковано видавництвом «Музична Україна». В тексті Квартету уточнено динамічні та темпові нюанси, зроблено деякі несуттєві зміни у фактурі (на кшталт до додавання відкритої струни чи натурального флажолету).

Слід звернути увагу, що в рукопису партитури Загорцев проставляє динамічні відтінки між парами інструментів (тобто під партіями 1-й скрипки та альта), а 2-га скрипка та віолончель таким чином мають динаміку згори нотоносця. Наслідком цього стало те, що в рукописному комплекті партій саме 2-га скрипка та віолончель… майже не мають динамічних відтінків взагалі, тобто розписування на партії мало суто механічний характер! Адекватний динамічний баланс звучання у такий спосіб збудувати неможливо, тож чи потрібно додатково пояснювати, що цей нотний матеріал є геть непридатним для виконання?!

 

• • Камерний концерт № 1 (1981). Версія для струнного квінтету, альтової флейти та арфи. Транскрипція О. Войтенка

Транскрипцію Камерного концерту №1 В. Загорцева було зроблено влітку 2020 року, її основою став нотний текст Концерту, відредагований О. Войтенком в грудні 2019-го – січні 2020-го років. Партії обох солістів залишено без змін. Фактуру струнного оркестру адаптовано для виконання квінтетом солістів.

Леонід Грабовський (нар. 1935)

• • Тріо (1964). Для скрипки, контрабаса та фортепіано

  • Concerto Misterioso (1977). Для дев’яти інструментів

  • Із японських хокку (1964). Для тенора, флейти-пікколо, фагота та ксилофона

  • Пастелі. Слова Павла Тичини (1964). Для сопрано, скрипки, альта, віолончелі та контрабаса

  • Епітафія (1965). Для сопрано, арфи, гітари, челести та дзвонів

  • Маргіналії до Гайсенбюттеля (1967). Текст Гельмута Гайсенбюттеля. Для читця, двох труб, тромбона та ударних

Як було зазначено вище, всі твори Л. Грабовського було авторизовано, а їх партитури приведено до максимально можливої тотожності з автографом. Автографи Л. Грабовського є взірцем рукописного оформлення нотного тексту, а їх вишукана графіка часто зумовлює особливі складнощі нотного набору.

***

Наприкінці маю нагадати склад усіх, хто був причетний до створення Антології.

Автор концепції — М. Чедрик

Упорядник — О. Войтенко

Вступна стаття — Ю. Чекан

Куратори — М. Чедрик та І. Прокоф’єва

Директор видавництва «Музична Україна» — Б. Кривопуст

Редактори — Є. Ґромов та О. Войтенко

Художник — В. Бойко

Перекладачі — Е. Кінсела, С. Кріст, А. Дворніков

Комп’ютерний набір — А. Рощенко, К. Соболєва, Т. Бакун, О. Войтенко, Л. Ляхова

Композитори Л. Грабовський, В. Годзяцький, В. Загорцев, В. Губа.

 

Дякую всім.