Львівська національна опера готує світову прем’єру опери «Страшна помста» Євгена Станковича та присвячує цю подію 80-річчю композитора. Прем’єрні вистави відбудуться 13, 25 і 26 листопада.
Ця опера буде другим твором Станковича (після феєрії «Коли цвіте папороть»), поставленим на сцені Львівської національної опери у рамках творчої програми «Український прорив». Містична гоголівська історія про страшну розплату за жахливі злодіяння, що віддзеркалює події сьогодення, неодмінно резонуватиме із почуттями та переживаннями кожного українця.
«Страшна помста» стане першою прем’єрою Львівської опери в період повномасштабної війни. Її готувала міжнародна команда на чолі із німецьким режисером Андреасом Вайріхом (Andreas Weirich), сценографкою і дизайнеркою костюмів Анною Шеттль (Anna Schoettl), які вже відомі публіці постановками опер «Сокіл» та «Алкід» Дмитра Бортнянського.
За диригентським пультом виступить добре знаний першовідкривач та один із найкращих інтерпретаторів творів Станковича — Володимир Сіренко, та музичний керівник театру — Іван Чередніченко. Також серед команди постановників Львівської опери: балетмейстер — Сергій Наєнко, хормейстер-постановник — Вадим Яценко, художник світла — Олександр Мезенцев.
Напередодні прем’єри Євген Станкович розповів про те, як виникла ідея написання опери на гоголівський сюжет, про біблійні паралелі «Страшної помсти», у чому полягає її актуальність зараз та про підготовку до прем’єри.
Історія написання «Страшної помсти», починаючи від виникнення ідеї та завершуючи прем’єрою твору, доволі тривала та охоплює не одне десятиліття. Що стало першопричиною задуму створення опери за Гоголем? Відомо, що на цей сюжет також хотів написати оперу Борис Лятошинський.
Євген Станкович: Борис Миколайович Лятошинський за тиждень до операції (з якої він вже не повернувся) у класі після занять спілкувався про музику зі мною та іншими своїми учнями – Освальдасом Балакаускасом і В’ячеславом Лиховидом. Невідомо з яких причин, тоді він сказав, що хотів би написати оперу «Страшна помста». Та, на жаль, не судилося!
Ідея ж створення «Страшної помсти» виникла після того, як видатний диригент Стефан Васильович Турчак, після вдалої постановки мого балету «Княгиня Ольга», запропонував мені написати оперу. І тоді я згадав про слова Бориса Лятошинського щодо «Страшної помсти», яку він не зміг втілити за свого життя.
Ознайомившись з повістю Гоголя, якого з дитинства надзвичайно люблю, я вирішив звернутися до «Страшної помсти» і повідомив про це Стефана Турчака. Він сприйняв цю ідею із задоволенням. Було створено робочу групу, тож я взявся за написання. Але майже відразу після того, як я почав працювати над оперою, Стефан Васильович важко захворів і моя робота перервалася. Надалі я епізодично повертався до твору, але людей, які прийшли на зміну Стефана Турчака, на жаль, цей задум не зацікавив. Через це довелось припинити роботу над оперою, тому що написати її — це одне, а втілити в життя — зовсім інше. Це важкий процес, до якого залучено багато осіб.
«Якщо порівнювати із сьогоденням, то те саме відбувається і тепер. Є люди, які захищають свою землю, які на цій землі народились та її люблять. Є й такі, що зраджують»
Початково лібрето до опери написав відомий кінорежисер Юрій Іллєнко ще у 80-х роках минулого століття. Чи зазнало воно змін впродовж роботи над партитурою опери та у якій версії звучатиме на прем’єрі у Львівській національній опері?
Євген Станкович: Початково лібрето написав я. Згодом звернувся з проханням створити лібрето на основі «Страшної помсти» до видатного режисера Юрія Іллєнка, з яким тоді співпрацював як композитор до його фільмів. Він був талановитим сценаристом і надзвичайно цікавою людиною. Іллєнко дав згоду і написав лібрето. На жаль, я відмовився від нього, тому що воно пропонувало оперу, яка мала б звучати 6-8 годин, як у Вагнера.
Іллєнко значно розвинув і розширив лібрето «Страшної помсти» Гоголя, тож мені здавалося, що це для іншої роботи. Тоді я знову повернувся до ідеї, що найкращим лібрето є те, яке створив сам Микола Гоголь. У нього надзвичайно чітко і зрозуміло визначені всі задуми, місця перебування героїв, їх вчинки, слова тощо. Не все увійшло до опери, але у своєму лібрето я намагався зберегти основу повісті «Страшна помста».
У чому, на Ваш погляд, полягає актуальність сюжету опери «Страшна помста»?
Євген Станкович: У повісті Гоголя дуже багато філософських сенсів, серед них — і біблійні. Це втілення Добра і Зла, Святого Духа і сатани, та їх вічна боротьба. Якщо порівнювати із сьогоденням, то те саме відбувається і тепер. Є люди, які захищають свою землю, які на цій землі народились та її люблять. Є й такі, що зраджують.
Про це — і в повісті Гоголя: зрадники приводять ворога на свою землю. Є і нечиста сила. Це все перегукується із нашою дійсністю та відбувається зараз. І якщо ми взагалі маємо право на духовну апеляцію до чогось, як і кожна людина на цій землі, то саме до добра та світла.
Як гадаєте, чи вклав Гоголь у підтекст своєї повісті особисту трагедію внутрішньої роздвоєності через зраду своєї ідентичності як його предками, так і ним самим?
Євген Станкович: Я не буду торкатися цих питань. Тут потрібні глибокі дослідження того часу і того, що відбувалося. Для мене Гоголь був і є унікальним українським письменником. Він, як ніхто в українській літературі, з неабиякою любов’ю описував звичаї та красу України.
Що ж стосується ідентичності чи не ідентичності Гоголя, то це питання для мене ніколи не існувало. Зрештою і Тарас Шевченко неодноразово називав Гоголя «старший брате мій». Микола Гоголь — геніальний український письменник, який, повторюю і буду повторювати, як ніхто інший, втілив нашу тисячолітню міфологію і вірування, що тісно пов’язані з розвитком і баченням світу.
Я знаю багатьох, чиї опери лежать в шухлядах і не ставляться з огляду на відсутність зацікавленості, можливостей, а особливо – бажання театрів!
Прем’єри ваших музичних творів часто відбуваються за участі маестро Володимира Сіренка, який також буде диригентом-постановником «Страшної помсти». Чи можна вважати, що він найглибше відчуває ваш художній образ того чи іншого твору?
Євген Станкович: Володимир Сіренко для мене є одним із найобдарованіших диригентів не лише в Україні: я вважаю його видатним диригентом світового рівня та щасливий, що маю можливість працювати з ним. Також хочу підкреслити, що постановка цієї опери стала можливою завдяки тому, що Василь Вовкун очолив Львівський оперний театр.
Він сприяв сценічному втіленню опери «Коли цвіте папороть», став її режисером-постановником. Ми працювали разом ще раніше: над твором «Страсті за Тарасом», до якого Вовкун написав лібрето. Вважаю, що саме завдяки цим двом видатним діячам — Володимиру Сіренку та Василю Вовкуну, відбулися постановки моїх творів. Також я дуже радий, що були запрошені відомі постановники з Німеччини.
Ви тривалий час очолювали Національну спілку композиторів України, писали багато музики до фільмів та для оперних театрів. Чому, на Вашу думку, сьогодні так мало створюють опер чи балетів?
Євген Станкович: Створити оперу — дуже важка справа. Можна написати, але втілити — ще складніше. До наших композиторів вкрай рідко звертаються із замовленнями. Я знаю багатьох, чиї опери лежать в шухлядах і не ставляться з огляду на відсутність зацікавленості, можливостей, а особливо — бажання театрів!
Читайте також:
• Євген Станкович. Вірний своєму призначенню
• Прем’єра опери Бориса Лятошинського «Золотий обруч» на Opera Vision
• Орест Коваль — музикант, якому просто цікаво