Літня музична академія IMA Virtuosos — швейцарсько-український проєкт для дітей та молоді, які прагнуть удосконалити свої виконавські навички. Та й не тільки виконавські. Проєкт вперше тривав з 25 червня по 5 липня у Цюриху і завершився фінальним концертом у містечку Бюлах.
До участі в Академії були запрошені юні музиканти від 6 до 24 років — як солісти (виконавці на фортепіано, скрипці, віолончелі та флейті), так і камерні ансамблі. Сама програма передбачала індивідуальні заняття з викладачем і події, спрямовані на загальний розвиток учасників — театральні тренажі, лекції з авторського права, особистого бренду, з історії української музики тощо. Чому саме такий формат і як готувалася Академія, розповість ініціаторка проєкту Анна Дзялак-Савицька.
Praeludium
«Ми почали працювати з листопада-грудня (2021 року — М. Г.) в абсолютно нормальному темпі, орієнтуючись на липень, на Україну, на учнів різних рівнів. Але прийшло 24 лютого — і все. Ми заморозили проєкт і вирішили, що, на жаль, нічого не можемо зробити. Аж доки випадково місцева влада Цюриха не запропонувала до нашого розпорядження віллу — абсолютно безоплатно. Як для Швейцарії — це винятковий випадок! І ось у нас на все є п’ять тижнів. Хіба ми встигнемо все організувати? Аж Христя (Христина Марцінковська — асистентка Анни у проєкті ІМА Virtuosos — М. Г.) мені каже: «Чого не зможемо? Давайте, виклик — наше все!» Певна річ, що будуть недопрацювання, але! Для музичних майстеркласів до нас їде близько 25-ти дітей зі Львова, Вінниці, Чернігова, Харкова, Одеси, Ірпеня. Хіба це вже не результат?
На цій віллі (Muraltengut, що на західному березі Цюриського озера — М. Г.) 17 років не було жодного майстеркласу. А саме тут ми колись з Якубом (Якуб Дзялак — скрипаль, засновник музичної школи Dzialak & Sons, чоловік Анни Савицької — М. Г.) вчилися у Владіміра Співакова, це було його місце праці. Сюди ж займатися із учнями приїздив Рудольф Бухбіндер: він був не сам, там було декілька великих музикантів. Аж ось спонсорка цих майстеркласів померла і все припинилося. Згодом там проводили конкурс Migros Kulturprozent (Migros — найбільша мережа супермаркетів у Швейцарії, яка вкладається також і в культурні проєкти: утримує музей сучасного мистецтва у Цюриху, організовує музичні конкурси — М. Г.). Один з таких конкурсів на цій віллі виграв піаніст Андрій Драган, який цьогоріч запрошений до викладання в Академії. А зараз музичні майстеркласи у Muraltengut’i цим проєктом продовжуємо ми — можливо, це має якесь значення і для міста.
Щодо участі швейцарських дітей, то для них червень — зарано, бо ще тривають шкільні заняття. Подавали заявки до участі декілька швейцарців, але вони не отримали від школи звільнення на весь тиждень, бо зараз якраз час контрольних робіт. То виходить, що ІМА Virtuousos — український проєкт на швейцарській території.
Музикантів до викладання в IMA Virtuosos підбирали ретельно[1]. У нас буде хороший скрипаль Бартек Ніжьол — концертмейстер Оперного театру в Цюриху. Він сам по собі прекрасний музикант, виграв Конкурс Венявського ще в ті часи, коли це було дійсно складно (1988 рік, молодша група — М. Г.). Ну і Рудольф Кульман, останній учень Яші Хейфеца. Просто йому пограти — це вже щось… Враховуючи, що всі погодилися працювати з учнями без оплати, бо для кожного педагога в ІМА їхня робота є даниною тим дітям, які приїдуть.
Для мене музика — це більше, ніж просто грати на своєму інструменті. Тому, крім занять з фаху, передбачена і культурна програма. Буде відкрита лекція юристки з захисту авторського права, приїде експертка по медіакомунікаціях. Це нові речі, які тепер просто необхідні. Ще буде Аделіна Єфіменко читати лекцію про українську музику. Я цього дуже хотіла. Вона вчилася колись у мами (Наталії Швець-Савицької — докторки мистецтвознавства, професорки Львівської консерваторії — М. Г.), тепер же — активний професор Вільного університету в Мюнхені. Це буде онлайн-подія, аби більше охочих могло долучитися. Для нас цьогорічна Академія — це передовсім експеримент. Треба спробувати: може, буде катастрофа, а може, все вийде чудесно».
Fuga
Заняття з учнями і справді проходили чудесно, якби тільки мимоволі не порівнювалися підходи до навчання маленьких музикантів у Швейцарії і в Україні. Порівняння це не завжди було на користь другої.
Перше, що видавало хиби українського підходу, — це програми. Діти подеколи мали заскладні твори, у яких найпершою задачею було виграти усі складнощі, прописані у нотах. Яка за цим стоїть задача? Аби дитина чимскоріше опанувала техніку. Тут же узяти до порівняння, як працювала зі своїми учнями сербська віолончелістка Віда Вуїч. Хлопці спокійно грали посильного їм Баха, не удаючи із себе ніяких вундеркіндів-віртуозів. У висліді вони мали час, щоб поговорити про те, як добувати з інструмента звуки різної якості, чим відрізняється звучання барокової музики, і — о диво — учні грали Баха вдумливо, вслухаючись у кожен звук. З-під їхніх смиків звучала-таки музика, а не просто окремі звуки у правильний момент часу. Але хіба можна з маленьким пуцьвірінком говорити про такі специфічні речі, коли він ще не всі гами переграв?
Доконана правда (але така прикра!), що українці не говорять англійською. Сумно, коли поляк Бартек Ніжел з перфектною англійською й німецькою мішав докупи усі слов’янські мови, які знав, аби порозумітися з українцями. Гаразд, виходить так собі. Тоді якщо вдатися не до словесної мови, а до музичної, того, що окреслює певний сенс у музиці, бо ж це така річ, що не потребує перекладу, позаяк зрозуміла всім! «Ну-бо, зіграй це, наче полонез».
Гарна спроба, але які уявлення в української дитини про полонез? Наче вона у вільний час слухає полонези і чітко може собі в одну секунду пригадати звучання цього танцю. Це, певно, у вас тут учні-виконавці усвідомлюють жанр, стилістику певного твору, що грають, а в нас передовсім — правильна аплікатура, чистота інтонації. Не те, щоб це не важливо у навчанні музиканта — зовсім ні, але не лише роботою над технікою навчання має вичерпуватися. 2:0.
Протягом Академії IMA Virtuosos відбулося два концерти, на яких виступали самі учасники. Звучала різна музика у всякому виконанні: хтось грав краще, хтось грав гірше, хтось перехвилювався — звична ситуація! Але що примітно — це те, з яким теплом швейцарці приймали юних музикантів. Хоча публіки було небагато, але вона вболівала за кожного і кожного наділяла щирими оплесками. Діти мило соромилися від такої бурхливої реакції, ніяковіли. Ось приблизно у такій атмосфері тутешні учні освоюють той чи той інструмент: усі підтримують їх безмежно, заохочують продовжувати музикування, обсипають компліментами. Для українських дітей така реакція на їхню гру ще не є звичною. А втім, правда і в тому, що важко було не відреагувати на історії про учасників Академії, переказані зі сцени Анною Савицькою. Хоча б про те, як всім миром шукали двом дівчаткам скрипки в Швейцарії, аби вони і тут могли продовжувати музикування. Бо ж рятуючися в березні із Ірпіня, вони не взяли інструменти з собою…
Окремий блок подій IMA Virtuosos — онлайн-лекції з тем, що не стосувалися безпосередньо виконавства: функціонування авторського права, формування особистого бренду, дещо з історії української музики. Запрошуючи експертів із цих галузей, організатори мали благородну мету — дати дітям практичні знання у сфері реального існування виконавського мистецтва у сучасних умовах. І збагатити їх як музикантів, озвучивши певні базові речі, що стосуються історії вітчизняної музики. Втім активність на подібних лекціях виявляли не діти, бо ж хоча онлайн-зустрічі були цікаві та інформативні, та чи на дітей орієнтовані?
Так, на лекції з авторського права дітей було присутньо небагато — само по собі тема зустрічі звучить мудровано для дитини. Таємниче авторське право, з яким вона ще, певно, не стикалася. На лекції експертка Юлія Іськова розповідала, у яких випадках необхідно захищати інтелектуальну власність автора, як регулюються правовідносини між автором і виконавцем, як успадковуються авторські права тощо. Проговорювалися базові питання, наводилися цікаві приклади з широкої практики експертки — без сумніву це корисно знати! Єдине питання: де-таки у всьому цьому знаходиться дитина дванадцяти років, яка щойно навчилася грати сонату Моцарта №16 до мажор?..
Продовжувала серію онлайн-подій лекція Аделіни Єфіменко з назвою «Контрасти історії української музики». Озвучено було чимало фактів про українську музику від барокових часів дотепер, згадувалися найвидатніші твори наших композиторів. Та мені впадав у вічі знайомий до болю ще із часів мого шкільництва стиль у розповіді лекторки. Такий, коли говориться про загрожений стан української музики, яка, попри всі утиски з боку центральної влади, все ж існує. І хіба за таку життєздатність не варто цю музику любити?
Ніколи я, дитина Незалежності, будучи у такому віці, що й зараз ці учні, не відчувала гостро загроженості української музики. Усе це було таким абстрактним, позаяк довкола мене — незалежна Українська держава, яка захищає українську культуру на офіційному рівні. А відтак і подвиг цих музик, які творили всупереч всьому, не сприймався так близько до серця. Бо чи здатна дитина десяти років уповні зрозуміти, наскільки скрутні були обставини існування української культури, спричинені імперською політикою Габсбургів та Романових? І чи повинна осягнути це зараз? Хіба саме розуміння суспільно-політичного контексту може викликати інтерес учнів до української музики?
Загалом Академія IMA Virtuosos відбулася вельми успішно. І супроти всіх дрібних недоліків, організатори IMA Virtuosos досягли свого: у всіх причетних лишився приємний післясмак від події, а учні вже питали, коли Академія буде наступного разу. Хіба це не показник?
[1] До викладання в IMA Virtuosos запрошено направду чудових музикантів та педагогів. Це скрипалі Рудольф Кульман (Швейцарія), Бартек Ніжьол (Польща-Швейцарія), Якуб Дзялак (Польща-Швейцарія), Анна Дзялак-Савицька (Україна-Швейцарія), Богдана Півненко (Україна), піаністи Костянтин Товстуха (Україна-Швейцарія), Андрій Драган (Україна-Швейцарія) та флейтистка Марія Берегова (Україна).
Цей текст створено на кошти наших читачів. Ви також можете підтримати нас підпискою на Patreon, або одноразовим переказом коштів.