Попри постійні ворожі обстріли у прифронтовому Харкові 13 квітня відкриватимуть KharkivMusicFest – щорічний фестиваль, який проходить у місті з 2018-го року за участі українських та закордонних музикантів. Винятком не стали й два попередні роки – навіть на початку березня 2022-го року фестиваль не скасували, а лише обмежили «Концертом поміж вибухів», сценою для якого стало харківське метро.
«Ми всі відчуваємо, що з часу повномасштабного вторгнення наше місто дивує весь світ не тільки незламністю, але й глибокими відкриттями, іноді самих себе. Як сказав на одній із зустрічей наш слухач – Харків не тільки місто-залізобетон, але й місто-камертон», – зазначила програмна директорка фестивалю Юлія Ніколаєвська.
Щороку фестиваль присвячувався або персоні (Йогану Себастьяну Баху – у 2018-му, Вольфгангу Амадею Моцарту – у 2019-му та Людвігу ван Бетховену – у 2021-му), або загальній ідеї, яка втілювалася в усіх заходах («Харків – місто нових сенсів» – у 2022-му). Цьогоріч організатори пропонують гасло «Слухати. Чути. Відчувати». Його важливість в контексті життя міста Юлія Ніколаєвська коментує наступним чином:
«Є багато речей, які ми чуємо, хоча, може, й не хотіли б ЧУТИ сирени і вибухи. Є багато чого, до чого маємо приСЛУХАТИСЬ. До того ж важливо зараз слухати тих, хто поряд, прислухатись до їхніх потреб і думок, ВІДЧУВАТИ іншу людину як саму себе. Війна може розділяти людей, а будь-яка згуртованість працює на відчуття єдності, ширше – соборності. Я б сказала, що вуха – наш провідник у світ звуків, а емоції, емпатія – провідник у світ живих. Тому гуртуємось на фестиваль. Певна, що проведення фестивалю у таких складних умовах є маленькою перемогою. Хоча перемога маленькою не буває – в житті все важливо. Саме про це наш цьогорічний фестиваль».
Відкриватиме фестиваль Національний ансамбль солістів «Київська камерата» з різносторонньою програмою, яка включатиме як твори європейських композиторів минулих епох (Фелікса Мендельсона та Бели Бартока), так і композиції представників різних генерацій українських авторів (Віталія Губаренка, Олександра Козаренка, Володимира Зубицького та Золтана Алмаші). Диригентом ж виступить іспано-німецький диригент Рок Фаргас – єдиний іноземний музикант, що цьогоріч погодився прибути до прифронтового Харкова.
Співпраця з артистами з інших країн до початку активної фази війни відігравала велику роль у проведенні фестивалю. «Одразу після своєї появи, KharkivMusicFest вирізняло постійне залучення знаних виконавців світового рівня. Завдяки цьому фестивалю Харків відвідали, зокрема, піаністи Пол Льюїс та Джордж Лі, віолончеліст Ґотьє Капюсон та інші зірки світової сцени. Навесні 2022 року були заплановані концерти відомого французького піаніста Люки Дебарґа, яким, на жаль, поки не судилося відбутися [через повномасштабне вторгнення рф – О. Ч.]», – розповів піаніст з Харкова, соліст Національної філармонії України Максим Шадько.
Що ж після відкриття? Фестиваль триватиме до 1-го червня та обіцяє бути вельми насиченим. Юлія Ніколаєвська анонсувала велику кількість премʼєр, наводячи як приклад концерт «Харків. Вперше», а також – заінтригувала анонсом «цікавої оперної премʼєри» та барокового концерту за участі оркестру ХНУМ ім. І. П. Котляревського. Взагалі, більшість солістів та учасників фестивалю – це молоді харківські музиканти, підтримка яких є вагомою частиною місії фестивалю.
Основну програму фестивалю завжди супроводжувала низка просвітницьких подій та альтернативних концертних програм, включно з конкурсом юних композиторів імені Бориса Лятошинського. Цьогоріч важливою серією подій стануть інклюзивні концерти (авторська серія Юлії Ніколаєвської «Чуттєвості» для дітей з особливими освітніми потребами) та Читанки дитячої української літератури з музичним супроводом для дітей громад Харкова (спільно з видавництвом VIVAT і Будинком Нюрнберга в Харкові).
Важливість цього фестивалю для містян в непрості воєнні часи підкреслює Максим Шадько: «Під час повномасштабного вторгнення KharkivMusicFest став єдиним харківським музичним фестивалем, який продовжився саме у Харкові. Це була ціла низка цікавих концертів, котрі проводилися у безпечних місцях та дозволили людям знову відчути, що місто живе і дихає. Бо без культури нація дійсно не може відчувати себе живою».