Музика барокового генія Георга Генделя (1685-1759) поки що не має жодних шансів спочити під ковдрою пилу у бібліотечних архівах — вона досі чарує слухачів своєю простотою та глибиною водночас.
Про самого Георга теж не скоро забудуть — його композиторська винахідливість та організаторський хист досі приваблюють сучасних композиторів та дослідників, а також культурних менеджерів.
Про унікальність Георга Фрідріха Генделя та секрет успіху його музики нам розповіла програмна директорка мистецької платформи Open Opera Ukraine Анна Гадецька.
Чому німець Гендель обрав саме оперу? Це було покликання чи бажання побудувати фінансово успішну композиторську кар’єру?
«Чому Гендель обрав музику?» — певно, таке формулювання має передувати відповіді про пріоритетність оперного жанру у його творчості. З його юридичною освітою, хистом досягати бажаного та впертістю у перемовинах він цілком мав би гарну політичну кар’єру.
Уявити Генделя поза оперою також можна, адже коли він вперше потрапив до музичного театру у Гамбурзі, він вже був класним інструменталістом-віртуозом і цілком міг обирати з-поміж різних варіантів своєї музичної кар’єри. При чому грав не лише на клавішних — органі, клавесині, клавікорді, — а й на скрипці. Навіть якщо не брати до уваги ту легендарну доньку Букстегуде, на якій відмовився оженитися Гендель, навіть попри можливість так отримати посаду органіста у Любеку, я не уявляю його у цій ролі. Він — іншої природи, яка все життя штовхала його до музичного театру і звісно, до опери як центрального його жанру.
Талант Генделя-драматурга просто феноменальний, а азартна вдача на додачу до виняткових менеджерських якостей створювали всі передумови саме для опери. Вже у його першій «Альмірі» чути, що вибір жанру — не випадковість. Подальша кар’єра щоразу це підтверджуватиме, адже навіть неоперні твори Генделя вирізняє саме театральна природа.
Які позамузичні таланти, навички та дивацтва композитора привели його до успіху?
Найголовніше, вміння за будь-яких умов досягати свого. Численні апокрифи, відомі про Генделя — від того як він самотужки потайки від батьків навчився грати на клавесині, що десь там припадав пилом на горищі аж до того, як він змушував найодіозніших оперних співаків та співачок підкорятися своїй творчій волі.
Очевидно, Гендель умів подобатися, тож завжди мав гарних друзів і покровителів. Навіть сьогодні, серед генделівських фанів доволі багато впливових неординарних людей, пристрасно закоханих у творчість Георга Фрідріха.
Гендель — грандіозний менеджер та продюсер. Думаю, що вміння прораховувати час та ресурси, дивовижний талант домовлятися про неможливе та отримувати це вчасно, при цьому не втрачати бачення фінальної мети, попри численні перешкоди у процесі реалізації величезних масштабних проєктів, що їх він робив вже у молодості, це — рідкісний талант у всі часи. Порівняти його у цьому плані можна хіба що із Жаном-Батістом Люллі.
Гендель розумівся на талановитих людях, відчував їх і вмів вмовляти долучатися до своїх проєктів. Якщо вивчати опери Генделя через їхні виконавські склади, то побачимо, що у нього співали найкращі. Він міг розкривати таланти інших людей, робити із них зірок.
Варто відзначити і якусь дивовижну спрагу життя у всіх його проявах. Може тому у його музиці така потужна власне життєва енергія, через що її часто залучають тоді, коли потрібно об’єднати величезну кількість людей. Гендель вмів рахувати гроші та дуже добре рахував. Я б взяла у нього майстер-клас по створенню кошторисів мистецьких проєктів, думаю, Георг Фрідріх володів неоціненними навичками й у цьому аспекті.
Особисто для мене чи не найціннішим талантом Генделя було його вміння вчитися! Здається, що його музична ерудиція безмежна. Достатньо послухати його ранні англійські твори, щоб усвідомити, як він ґрунтовно вивчив важливий для актуального контексту культурний бекґраунд. Він вчиться ціле життя і це заворожує!
Врешті, Гендель вмів тримати удар, адже його оперна кар’єра зазнавала такої кількості невдач, що інші композитори не витримали б і половину з них. Гендель швидко приходив до тями та знову робив своє, що найбільше любив і найліпше вмів — створювати музичні драми.
Чому опери Генделя досі актуальні та популярні, адже часто йому дорікають у поверховості оперної музики?
Його опери тому й популярні, що доступні буквально будь-кому. Арії з опер Генделя зрозумілі навіть тим, хто ніколи не слухає і навряд чи слухатиме оперу. Ті ж, хто набув гурманського стажу, певно ніколи не зможуть осягнути як часто ніби очевидними, стереотипними та простими засобами, Гендель створює образи такої неосяжної глибини та влучності, що їх просто перестаєш уявляти поза іншою реалізацією.
Цю якість генделівської музики — вміння потужно схопити найважливіше, при чому у його суперечливій дуальності — дуже добре зрозуміли кінематографісти, які вдаючись до генделівської музики, отримують додатковий інструмент впливу на глядачів. Підставте іншу музику до Прологу трієрівського «Антихриста» — більш «глибоку і серйозну» — і порівняйте результати.
Опери Генделя — це завжди першокласний музичний сторітелінг! А люди у всі часи люблять слухати історії, що змушують їхню уяву поринати у невідомі та незвідані світи, у яких опиняються істоти, що однак, відчувають і переживають щось подібне до самих людей. Після Генделя важко слухати опери багатьох його сучасників саме через те, що йому вдалося знайти «золоту середину» між доступним і глибоким.
Всі навколо говорять лише про опери та ораторії Генделя. Його інструментальна музика настільки погана?
Думаю, це десь з того: «так у нього ще й інструментальна музика гарна? Ну, це занадто».
Але інструментальна музика Генделя точно дорівнює оперній. Достатньо згадати світові шлягери — «Музику на воді» або «Музичні феєрверки», щоб осягнути як влучно Гендель оперує інструментальними жанрами та тембрами. Втім, для тих, хто хоче більших відкриттів, я б рекомендувала його оркестрові Кончерто гроссі та клавірні твори, зокрема, фантазії. Після цього стане зрозумілим, наскільки універсальним був Георг Фрідріх.
Едуард Гамман (1819–88).
З чого варто починати слухати його музику?
По-перше, її всі та так слухають. Адже саме музика Генделя, зокрема, є офіційним гімном футбольної Ліги Чемпіонів. Під музику Генделя проходять весілля сучасних королівських родин. Рецепцій «Музиці на воді» годі й рахувати.
Генделя варто починати слухати із гарних виконань, адже саме через влучність виконавських інтерпретацій, можна осягнути художню безмежність генделівської музики.
Хоча можна піти й іншим шляхом — почати дивитись кіно, що у ньому звучить Гендель. У такий спосіб можна влучити, на зразок самого Георга Фрідріха, у декілька цілей: вивчити історію світового кіно; подивитися щонайменше десяток кінематографічних шедеврів; послухати різного Генделя; скласти власний генделівський трек-лист, адже у титрах зазвичай зазначено, яка музика звучить і потім, після фільму, її можна слухати у повному варіанті, порівнюючи різні виконання та надихаючись на мандрівку не на один рік.
Адже я переконана, що якщо дозволити Генделю бути Генделем, не порівнюючи його з будь-ким із його сучасників (принаймні, не порівнювати від початку знайомства), то ви почуєте людину, яка обожнювала життя, розуміла всі його болючі екзистенційні безодні та вміла передати їх так, щоб показати всю безмежність суперечностей людської натури. Після цього приймати, пробачати та толерувати різноманітність здається так легко і природно.
The Claquers живе завдяки нашим читачам. Підтримайте нас на Parteon