Вкотре фестиваль «Київські музичні прем’єри» додає нелегкій концертній осені лункості. У мозаїці золотих пасторалей листопада, на четвертий день його проведення, а, отже, й закриття, відбудуться дві події: о 16:00 («Спогади з минулих часів» // Концерт камерної музики) та 19:00 (Концерт-закриття на вшанування пам’яті жертв Голодомору) в Будинку звукозапису Українського радіо. «Якимось парадоксальним чином струнний квартет ім. Ревуцького веде інтенсивну концертну діяльність» — написав його віолончеліст та композитор Золтан Алмаші у відповідь на цукербергове одвічне «що у вас на думці?». На думці музичної громадськості Києва (і не тільки) — незмінна і добра традиція двох подій на день 27 листопада буде присвячена музиці, — і образам минулого та пам’яті про його страшні події, які нам належить вберегти.
«Спогади з минулих часів»
Отже, у виконанні Квартету імені Левка Ревуцького вперше в Україні прозвучить твір молодого казахстанського композитора Рахата-Бі Абдисагіна (а народився він 1999 року) з назвою Celesti collisioni — у перекладі «Небесні колізії», або «Небесні зіткнення». У себе на Батьківщині автор уже давно не тільки шанований піаніст та кандидат мистецтвознавства, але й успішний композитор інструментальних творів для різних складів, симфонічних полотен та сольних п’єс, що знаходяться на перетині (чи зіткненні?) традицій з новаторством.
«Музика — це не тільки мистецтво, що змушує вібрувати струни Всесвіту, це мистецтво, яке дістається до найпотаємніших куточків людської свідомості» — вважає Рахат-Бі Абдисагін, він захоплюється будовою Всесвіту і математичним її вираженням. Серед показових назв п’єс, що вказують на особливий стиль його творчості, є Forward into the Sunlight («Прямо на світло»), Aftersounds of Romanticism («Відзвуки романтизму»), A drop of Eternity («Крапля вічності»), The Sacred Universe of Particles («Сакральний Всесвіт часток»), Phantom reflections («Фантомні рефлексії» — переклад мій). Здавалось би, що нового музично можна уявити, тільки-но прочитавши настільки сентиментально-романтичні дефініції? Можливо, слухачам доведеться перевірити цей вибір організаторів власними вухами.
З Києвом та його прем’єрами пов’язана життєтворчість наступного автора, якого пощастить почути тим ліченим щасливцям, яких вмістить карантинна зала Будинку звукозапису та численним поціновувачам музики української діаспори, що дивитимуться концерт онлайн на FB-сторінці. А звучатимуть «Спогади з минулих часів» Олександра Левковича. На жаль, твори композитора, який, народившись в Росії, навчався у Львові та Києві, а згодом, у 1990 році переїхав до Канади, виконуються нечасто.
На один з його святкових приїздів в Україну, під час відзначення 65-ліття, на концерті вперше пролунав твір зі вищезгаданою назвою у виконанні «Київської камерати» під керівництвом Валерія Матюхіна — як концерт №2 для віолончелі та струнних у трьох частинах: Largo, Adagio, Romance with Canzonetta. Тремтлива та лірична остання частина, як окремий твір, записана для тієї ж віолончелі та фортепіано — а, значить, присвячена Золтану Алмаші. І останній повідомляє: нові «Спогади…», написані восени спеціально для цього Квартету та присвячені йому, нам ще пощастить почути.
А Квартет №4 під назвою «Полтава» власне Золтана Алмаші лунатиме одразу після твору Левковича. Написаний він спеціально для українського Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Poltava й виконаний вперше у 2018 році — отже, прем’єра буде київською. «На “Меридіані” був проєкт, присвячений історичній полтавській битві, і організатори замовили твори українському автору (мені), і шведському (Томасу Йенефельту). Відповідно, я написав квартет “Полтава”, а Томас Йенефельт — твір під назвою “3.44” — ця назва означає час, коли почалась битва, а саме о 3 годині ночі 44 хвилині. Після цього він спеціально для нас написав новий твір “Музика для струнного квартету”, прем’єру якого ми зіграємо в п’ятницю» — знову розповів український композитор.
«Затули мене крилом»
І неодноразово вищезгаданий Золтан Алмаші називає Євгена Станковича «дуже визначним українським композитором, втім дуже недооціненим». Корифей нашої музики, автор монументальних розгорнутих опусів на вечірньому концерті буде представлений камерним твором — Opera Rustici для сопрано (виконуватиме Іванна Пліш), баритона (Роман Лузан) та камерного оркестру. Обмежений виконавський склад тільки підтверджує надання твору для сценічної версії.
Він, написаний у 2008 році, присвячений диригенту, засновнику Київського камерного оркестру та другу композитора Антону Шароєву. Сам автор зазначає: «Opera Rustici — не опера!.. “Сільська опера” — неправильний переклад назви Opera Rustici, бо з італійської оpera — це “сцени”. Правильно — “Сільські сцени”. Твір складається з п’яти пісень-сцен, пов’язаних із селом. Настрій віршів Бориса Олійника визначив манеру мого письма — ясність ліній, простота, романсовість. Знаєте, крути не крути, а завжди будуть іти поруч велика складність і велика простота. І невідомо, що з них важче й важливіше… Шароєв зізнався мені, що йому було дуже складно виконувати цей твір, тому що у ньому все надто оголене. Щось зробиш не так — і музика починає пручатися, як кінь».
У цьому ж концерті творчість Євгена Федоровича презентуватиме твір для скрипки (виконавець — Назарій Пилатюк) та камерного ансамблю «Українська поема», а на завершення усього фестивалю звучатиме Requiem Євгена Петриченка. Соліст — Дмитро Таванець. Твір для камерного оркестру та фонограми (друга редакція) стане підсумком та даниною людським спогадам, що пов’язані з вшануванням пам’яті жертв Голодомору, який традиційно припадає на останню суботу листопада. Володимир Сивохіп про цей твір сказав: «Євген Петриченко дописував свій «Реквієм» під кулями, від яких тікав із Донецька у Маріуполь»…
За висловом Сергія Жадана, «Слова, якими можна все пояснити, завжди прості». Але для чого слова і чи здатні вони замінити метафоричність музики? Чи вдасться ними пояснити всю знаковість та діапазон чуттів митця, що рефлексує над загальнолюдськими темами? Останній день «Київських музичних прем’єр» від географічних перипетій Казахстан-Україна-Канада-Україна-Швеція до замкненості на українській та водночас світовій трагедії — і всі спогади з минулого постають як перевтілений національний спомин про цинічне вторгнення, акт геноциду у сільських сценах і Полтавщини, і Київщини, у помешканнях українців. Постають уже в сферах небесних і затуляють крилом: охороняють, попереджають, нагадують.
Повна програма фестивалю «Київські Музичні Прем’єри»
