Сьогодні, 22 жовтня, у столиці стартує «Київський тиждень критики» — кінофестиваль, який ось уже четвертий рік поспіль знайомить глядачів із новинками світового прокату (часто тут можна вловити єдині в Україні покази), українськими прем’єрами, а також влаштовує ретроспективу світової класики. Тема цьогорічної ретроспективи — «Дивні дні». Це добірка науково-фантастичних та антиутопічних фільмів, серед яких «Бразилія» Террі Гілліама, «Відеодром» Девіда Кроненберга та хедлайнер програми — «2001 рік: Космічна Одіссея» Стенлі Кубрика.
Останній з перелічених фільмів точно варто переслухати на великому екрані. Задля цього пропонуємо до читання конспект розділу The Music of the Spheres з книги Listening to Stanley Kubrick. The Music in His Films Крістін Лі Дженгаро та моніторити, а раптом з’являться вільні місця у залі «Гегемон» кінотеатру «Жовтень» на показ фільму 28 жовтня.
«2001 рік: Космічна Одіссея» — це фільм, який у багатьох сенсах змінив усе. Він є переломним моментом у творчості самого Кубрика, ділячи її на ранню та зрілу; для історії кіно — це поділ між традиційним та експериментальним. Попри зовнішній тиск з боку студії та його партнерів — письменника Артура Кларка та композитора Алекса Норта — Кубрик демонстрував рівень стійкості та відданості власним ідеям, що залишається прикладом авторської автономності. Режисер міг вислухати поради безлічі людей, але фінальне рішення завжди залишалося за ним. Ця особливість торкнулася і музичної складової його стрічок.
У романі Артура Кларка «2001 рік: Космічна Одіссея» зустрічається декілька музичних посилань. Поява першого моноліта супроводжується барабанним звуком, Дейв Боуман прокидається від неуточненої автором музики, Френк Пул слухає Happy Birthday на свою честь та, звісно ж, «психічний зрив» HAL-а від пісні Daisy Bell.
Музика була частиною розвитку як історії, так і фільму. Кубрик і Кларк надихалися «Карміною Бураною» Карла Орфа та навіть задумувалися над тим, щоб додати її до партитури фільму. Кубрик також міркував над звучанням у «Космічній Одіссеї» Третьої симфонії Густава Малера, але вибір завершився на оригінальній партитурі Алекса Норта, яка, зрештою, так і не стала частиною стрічки. Кубрик в останній момент замінив її цілковитими цитуваннями. Але, на щастя, сьогодні ми маємо змогу оцінити роботу Норта, слухаючи повну версію його авторського саундтреку.
Оскільки музика була такою важливою під час створення цієї історії, не важко здогадатися, чому вона стала настільки акцентованим елементом фільму. Ця стрічка настільки ж звуковий експіріенс, наскільки й візуальний. Крім того, вагому роль у фільмі грає тиша, яка підкреслює неосяжність космосу та ізольованість людей.
Очевидним є той факт, що долучена до фільму музика, яка вже раніше існувала сама по собі, надає додаткових значень при перегляді кіно. Ця традиція існує ще з часів німої ери кіно. З початкових кадрів «Космічної Одіссеї», в яких звучить симфонічна поема Ріхарда Штрауса «Так говорив Заратустра», легко усвідомити єдність музики та зображення. Але виконавчий продюсер фільму Ян Гарлан стверджував, що Кубрик, шукаючи потрібне рішення, цікавився тільки «чимось великим, що приходить до завершення». Гарлан вважав, що для вибору музики Кубрику притаманні були три аспекти:
- йому це подобалося як окремий музичний твір;
- він не любив затухань та вирізань;
- якщо музика подобалася йому достатньо, це не обов’язково мало підходити до фільму.
«2001 рік: Космічна Одіссея»: саундтрек
Ріхард Штраус, «Так говорив Заратустра»
Поява:
0:00:00-0:01:22 Титри
0:11:40-0:13:10 Усвідомлення кістки як знаряддя/зброї
2:07:35-2:09:03 Дейв Боуман стає Зоряним Дитям
Симфонічна поема Ріхарда Штрауса «Так говорив Заратустра» написана у 1896 році. Її ідея базується на однойменній праці Фрідріха Ніцше. В пролозі до цієї роботи Ніцше пояснює, що людина — це проміжна ланка між мавпою та надлюдиною. Концепція розвитку людини аж до досягнення її цілковитого потенціалу резонує із сюжетом «Космічної Одіссеї», оскільки моноліти є зовнішніми стимулами, що допомагають мавпам, а згодом і людям досягти самоідентифікації. Знову ж, варто нагадати, що Кубрик не переймався передісторією твору, але у цьому випадку все зійшлося ідеально.
Те, що точно мусило заінтригувати Кубрика в епізоді «Світанок», виокремленого для фільму із симфонічної поеми, то це його стихійний характер. Він виростає із однієї ноти у яскраве звучання, ніби сонячне світло підіймається з-за горизонту. Важливо, що ця тема має розв’язання в кінці, тож Кубрику не довелося її обрізати чи стишувати. Але мало того, глядачам не обов’язково попередньо знати зміст музики, адже саме звучання надзвичайно вдало транслює образи, які підсилюються візуальним зображенням. Зрештою, симфонічна поема Ріхарда Штрауса набула сталих асоціацій із «Космічною Одіссеєю» та фактично стала надбанням попкультури.
Йоганн Штраус, вальс «Голубий Дунай»
Поява:
0:16:02-0:21:21 Стикування шатла із космічною станцією
0:29:20-0:36:18 Шлях на Місяць
2:20:26-2:28:37 Кінцеві титри
Кубрик раніше вже використовував вальс Йоганна Штрауса Künsterleben у своєму фільмі «Шляхи слави», де музика демонструвала контраст зі звуками поля бою. В «Космічній Одіссеї» вальс «Голубий Дунай» супроводжує рух. Надзвичайна популярність вальсу дозволяє глядачеві відчути комфорт: подорож космосом більше не унікальна можливість для найбільш тренованих, тепер це схоже на міжнародний політ літаком.
У вальсі присутньо багато повторів, які Кубрик час від часу вирізає задля зближення музики із візуальним рядом. До того ж режисер не зважає на природні для музики місця зупинки, тож звучання переривається як тільки персонажеві варто розпочати діалог. Музика вальсу під час приземлення корабля на Місяці створює відчуття безпеки завдяки своїй світлій та радісній образній сфері. Ніщо не передвіщає загрози чи незрозумілості.
Музика Дьордя Ліґеті
Поява «Атмосфер»
0:00:00-0:02:19 Увертюра
1:52:16-2:00:12 Антракт
2:02:52-2:11:10 Епізод Зоряних воріт
Поява «Реквієму»
0:08:20-0:10:54 Моноліт з’являється мавпам
0:50:54-0:54:34 Флойд та інші астронавти досліджують моноліт в кратері Тихо
1:56:58-2:02:52 Моноліт кружляє навколо Юпітера, подорож крізь Зоряні ворота
Поява Aventures
2:11:11-2:14:20 Боумен залишає капсулу та входить у ванну Луї ХVI
Поява Lux Aeterna
0:45:33-0:46:51 Флойд з колегами прямують до кратера Тихо
0:49:06-0:50:51 Продовження подорожі та посадка
Угорський композитор Дьордь Ліґеті відомий використанням «звукових мас» у своїх творах — велика кількість звуків лунають одночасно, часто розташовуються дуже близько, формуючи кластери. Ліґеті подібне явище називав «мікрополіфонією». Кубрик вважав музику Ліґеті дуже вишуканою і новою, тож використовував її також у «Сяйві» та у «З широко заплющеними очима».
Музика Штраусів та Хачатуряна демонструє глядачеві щось дуже звичне, але коли герої зустрічають моноліти, щось чуже, ми чуємо зовсім інший тип музики, яка уособлює інакший світ. Виникає питання, чи чують герої фільму музику, що лунає при появі моноліту, чи це все ж «музика сфер», яку людство втратило здатність чути?
Хачатурян, Адажіо із сюїти до балету «Гаяне»
Поява:
0:54:38-0:58:02 Екстер’єри та інтер’єри місії Юпітер
1:03:26-1:07:16 Екстер’єр корабля, день народження Пула, Боумен спить, Пул грає в шахи з HAL, Боумен малює сплячих колег
Люди, що з’являються на екрані під час звучання цього музичного фрагмента здаються беземоційними та такими, що тримають все під контролем. Вони ретельно контролюють свої розмірені почуття. «Гаяне» допомагає зняти цю маску. Музика реагує на ізоляцію астронавтів та на емоції, які вони відчувають, але не можуть демонструвати. За словами того ж Гарлана, Кубрик обрав цей фрагмент, бо, на його думку, він демонструє «суцільну самотність».
Інша музика
У фільмі також з’являються декілька інших музичних фрагментів, як-от Happy Birthday на честь дня народження Пула, початкова тема програми на телебаченні, де астронавти дають інтерв’ю та, зрештою, кілька рядків вже згаданої Daisy Bell у виконанні HAL-а.
Слухайте «Космічну Одіссею» за посиланням