Київ, вересень, мистецтво, — якщо у цьому асоціативному ряді вам бракує однісінької абревіатури, яка щороку зводить з розуму шанувальників класичної музики, примушує їх зависати на FB-cторінках подій та вишукувати цікавинки у програмах концертів, то ви потрапили за адресою. Дев’ять днів Київ Музик Фесту — уже XXXI раз дивуватимуть культурну публіку столиці неймовірними, сміливими та сучасними майданчиками, виконавцями та митцями.
Після 30-річчя у світосприйнятті людини настає новий час. А у фестивалю із багатющою історією він знаменує цілу нову еру: десятиліття традицій, новацій та починань попереду. Нові виклики формують сьогодення, і попри усі небезпеки, КМФ триватиме та цьогоріч забезпечить особливий формат проведення діяльності. Більшість подій відбудуться в одній залі — у Будинку звукозапису Українського радіо. Всі концерти будуть транслюватися онлайн.
Тож 26 вересня настане час Відкриття Київ Музик Фесту-2020. Твори видатних українських митців повернуться у Колонний зал Національної філармонії України. Усі вони були, є (і, сподіваємось, будуть) завсідниками фестивалю ще із його джерел — а це 1990 рік! Мирослав Скорик, Богдана Фроляк, Юрій Ланюк, Леся Дичко, Володимир Рунчак та Святослав Луньов — кожен із цих авторів є символічним для нашої культури та концепту фестивального дійства.
Рік 2020 схвилював громадськість не тільки подіями пандемії, а й трагічними втратами. 1 червня у засвіти відійшов один із найвідоміших, найзнаковіших композиторів-класиків української музики Мирослав Скорик. «Покаянний псалом», прем’єра якого відбулася 2016 року в рамках Першого всеукраїнського відкритого музичного конкурсу Мирослава Скорика, композитор присвятив пам’яті Героїв Небесної Сотні. Ця симфонічна мініатюра для струнного оркестру підтверджує глибоку особисту чуйність композитора до страшних подій 2014 року. Людське буття — нетривке та скороминуще, але пам’ять про людські вчинки назавжди у серцях тих, хто їх цінує.
Від щемливого, навіть болісного поступу-хоралу композиція розгортається до всеохопного маршу горя, розпуки та злості. Сповнений гостроти переживання, «Псалом» має і християнське підґрунтя. Як вказував сам Мирослав Скорик, «…писати релігійну музику — це для композитора дуже вдячна, а водночас складна і відповідальна справа, бо вона звертається до найкращих почуттів людини, має бути глибокою і правдивою, тому не припускає поверховості, самозакоханості автора у своєму таланті, зверхності “генія” до “звичайних” слухачів. Але якщо він здатний настроїтись на цей лад, відчути правильний тон, то має шанс розкритись так, як в жодному іншому музичному жанрі».
Львівська авторка Богдана Фроляк продовжить медитативно-споглядальну спрямованість програми твором Jak modlitwa для сопрано та оркестру. Композиція написана у 2007 на замовлення Польського інституту та Єжи Онуха, цей проєкт звався «Між словом і звуком» та вміщав твори за віршами польських поетів. Лауреатка премій Ревуцького, Лятошинського, Лисенка, Шевченка, Фроляк звертається до текстів Адама Загаєвського, одного із найвідоміших сучасних авторів. Народився він, прозаїк та есеїст, у Львові, але родину Загаєвських, як і багато інших польських родин, було репатрійовано. «Цього поета мені відкрив мій добрий приятель, покійний львівський поет Назар Гончар» — відзначає Богдана Фроляк. У поезії «Про плавання» Адама Загаєвського, квінтесенцією вона відзначає такий рядок: «плавання є як молитва: долоні сходяться і розходяться». Музика Jak modlitwa, розпочинаючись станом монотонності, все ж поступово драматизується. Мисткиня кореспондує: «Зла є дуже багато в житті. Зараз завдання творця стоїть в акцентуванні високих почуттів, вібрацій, в апеляції до доброго, світлого, ясного. Особливо у цей час, де багато низького».
Фото: Collegium Management
Ще один представник львівської композиторської школи — Юрій Ланюк. Його Sinfonia Concertante «Transfiguration» (у перекладі — «Преображення») для скрипки, альта і оркестру натхненна, як зізнається автор, однойменним твором Моцарта для того ж складу, який відомий австрійський геній написав спеціально для одного із найвіртуозніших оркестрів свого часу — Маннгеймського. Тож хоч за висловом Любові Кияновської, творче кредо композитора — «написати такий твір, що не має прямих аналогів до творів інших митців і навіть до своїх власних попередніх опусів», яке порядне правило буває без порушень? Автор не цитує моцартівських тем, а шукає нові барви у віртуозних здібностях виконавців-солістів. Прискіпливий погляд на дослідження розширених особливостей інструментів, особлива лірика в поєднанні з оригінальною раціональністю та винахідливістю точно покаже можливості преображення автора — і оркестрантів.
Другий відділ відкриється твором Лесі Дичко, що торік разом із Київ Музик Фестом святкувала урочистий ювілей, та проведе арку до початку концерту. «Три етюди зими» (2017) для голосу з оркестром — присвячені Героям Небесної Сотні. Вони написані на слова Адлера Короліва, відомого українського письменника і прекрасного художника, як зазначає Леся Дичко. «Всі три частини об’єднані одним лейтмотивом Зими. Грудень — такий похмурий, холодний, а січень — осяяний. Чому? Бо там колядки, щедрівки, навіть в основу я поклала мелодію, яка раніше була написана, із “Пір року”». Написати текст до третьої частини авторка просила поета окремо. Вона була вражена історією Небесної Сотні: «Ті, що віддали своє життя — уже пішли в небуття, а ті, що користуються залишеними здобутками — повинні бути вічно вдячними».
Іншим концепційним референсом або ж музичним дарунком Моцарту цього вечора стане твір «Скажіть, чи чарівна флейта?» (2017) Володимира Рунчака. «Моцарт і “Чарівна флейта” — як Ленін і партія» — з іронією каже автор, тож назву слід вважати грою впізнаваних слів чи поєднуваних понять. Це флейтовий концерт, першу версію якого написано приблизно у 1990 році — для 5 різновисотних флейт у супроводі фортепіано. Прем’єра відбулась у Мюнхені, а потім з’явилась редакція для ансамблю солістів. Але «річ у тому, що у нас таких немає колективів, де був би саме ансамбль солістів, — пояснює автор, — тому я зробив ще версію, де струнна група повна, і по одному духовому інструменту з ударними, арфою і фортепіано, де беруть участь і піколо, ординаріо, альтова, басова та контрабасова різновиди флейти та оркестр». Всі компоненти твору мають «грати на те, щоб слухачеві було цікаво прийти на концерт та відчути інтригу. Епоха класичних назв і форм давно пройшла, тому якщо хочеш дати новий зміст в стару форму, новий зміст її розірве. А якщо хочеш підлаштуватися під стару форму — сонату, симфонію чи тріо, то ти нічого нового не даси й знов вийде якесь тріо чи квартет. Ми спілкуємось з сучасним слухачем XXI століття, тому маємо включати нові способи комунікації з ним. Час, коли композитори вважали, що публіка “дурепа” — минув. Ми просто залишились без неї, тому повинні думати, чому слухач приходить на класику, а на нас не приходить. І вирішувати це, а не казати “вони дурні, бо мене не розуміють”».
І насамкінець звучатиме «Репетиція для оркестру» Святослава Луньова. «Якщо композитор анонсує назву, то це все, що потрібно знати про твір» — автор стоїть на такій позиції, і впевнений, що від зайвих анотацій «зникає несподіванка сприйняття». Цьогоріч митці стикаються і з проблемою обмежень кількості виконавців на сцені. Святослав Луньов каже: «Я хотів, щоб виконувались “4 антракти з опери”. Сама ця опера для мене актуальна, і досі не виконана. Але через ситуацію із коронавірусом я вибрав інший твір: для 49 інструменталістів і одного диригента (посміхається). Він виконувався ще зо 20 років тому, але меншим складом — “Київською камератою” під орудою Федора Глущенка». Тож попри обмеження кількості слухачів, у залі можна буде зустріти автора: «Як хрестини своєї дитини або реєстрація шлюбу, таке виконання не обходиться без хоча б одного із батьків чи подружжя».
Згадуючи про нерозривне коло музикантського життя, де від репетиції до концерту і навпаки — один крок, фестиваль проголошує: це тільки початок. І відбудеться він під орудою художнього керівника Національного заслуженого академічного оркестру України Володимира Сіренка. Тож о 19:00 на Володимирському узвозі, 2 у Колонному залі імені Миколи Лисенка.
Щодня після Концерту-відкриття й аж до 4 жовтня — нове й непізнане, знайоме, відроджене та свіжо інтерпретоване, суперечливе та геніальне… Тільки ж Відкриття — одне. Його потрібно почути.
Програма фестивалю
(клікайте на зображення для збільшення)
Підписуйтеся на сторінку Київ Музик Фесту у Фейсбуці.
Фестиваль відбувається за підтримки Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти.