«Голлівудський розмах», «Справжній український блокбастер», «Наймаcштабніше українське кіно, що завершує епоху». Такі відгуки можна прочитати у мережі на фільм Олеся Саніна «Довбуш». І це все не голослівно. Фільм про відомого карпатського опришка став найдорожчим у історії українського кіно — на нього витратили 120 мільйонів гривень, 65 з яких виділила держава. Однак вражає не тільки обсяг фінансування, а й кількість спеціалістів, залучених до створення «Довбуша».
Ідея фільму прийшла до Олеся Саніна ще під час Революції Гідності. Далі була розбудова сюжету та робота в архівах, а повноцінний процес створення кіно розпочався у 2018 році. Була залучена велика кількість костюмерів, акторів та каскадерів, задіяно близько 50 локацій для зйомки, а одна з масових сцен зібрала на знімальному майданчику одночасно майже 600 людей.
Не менш вражаючою стала робота над музичним саундтреком до фільму. Над ним працювало два композитори, три консультанти — з класичної та етнічної музики — а також безліч музикантів. Всього було записано близько 5-10 годин музичного матеріалу, невелику частину якого ми можемо почути в кінофільмі.
Я мала можливість поспілкуватися з композиторкою Аллою Загайкевич та композитором Олександром Чорним, а також з консультанткою та програмною директоркою проєкту Open Opera Ukraine Анною Гадецькою. Далі — деталі створення та роботи над музикою «Довбуша»[1].
З чого усе почалося
Над музикою фільму Алла Загайкевич почала працювати також у 2018 році — одночасно з запуском роботи над кінокартиною. У сценарії з самого початку був закладений музичний матеріал. У кадрах мали звучати весільна музика, похоронна, народна українська та румунська, а також військовий марш та віватна військова музика.
Саме ці сцени стали відправною точкою для створення музики фільму «Довбуш». Вони вимагали чіткого розуміння історичного та жанрового контексту, ситуації, в якій звучить той чи інакший трек. Не менш важливим для режисера та композиторки було передати особливості звучання інструментів та голосів.
Велика кількість часу була відведена саме пошуку та вибору можливих творів для фільму. Композиторка Алла Загайкевич багато годин провела разом з консультанткою Іриною Федун в архіві Львівської академії, вивчаючи та слухаючи різні записи фольклорної музики та обираючи регіони, села, конкретних виконавців, складаючи списки пісень та мелодій.
До музичних розвідок долучився й музикант та режисер фільму «Жива ватра» Остап Костюк. Саме він допоміг знайти музикантів, які грали у потрібній традиції та могли грати в кадрі. Врешті-решт до виконання народної музики, разом з окремими музикантами, була залучена капела села Замагора, яка має «дуже потужний інструментальний склад і яскраву вокальну групу».
Після напрацювання необхідного матеріалу в архівах розпочалися фольклорні експедиції, під час яких були записані варіанти звучань, зокрема декілька таких, що згодом увійшли до фільму в автентичному записі.
Наприклад, Аркан, який глядач чує в сцені пограбування карети та танку опришків, — записаний в експедиції, так само як і мелодії флояри у початкових титрах фільму. Усі інші мелодії записувалися в студії.
Паралельно з фольклорними експедиціями, відбувався підбір історичної — у даному випадку західноєвропейської барокової музики. У цьому сегменті було проведене дослідження музикознавицею Анною Гадецькою, до якої безпосередньо звернулася Алла Загайкевич. Необхідно було підібрати фанфарну, віватну музику для сцени з графом Потоцьким, а також ніжну — для еротичної сцени з княгинею Яблуновською, запис якої могли би здійснити музиканти, що спеціалізуються на історично-поінформованому виконавстві.
Обираючи список творів, які б могли звучати у цих сценах, враховувалися звісно не лише настроєвий характер сцен, але й склад музикантів у кадрі, історична епоха та наявність нотних текстів у вільному доступі, що не менш важливо. Для режисера Олеся Саніна та композиторки Алли Загайкевич у цих двох сценах важливо було передати саме дух епохи, тому в результаті зупинилися на творах Жана-Філіпа Рамо, маловідомого у нас Жана-Фері Ребеля та композиції Франуса Куперена.
Вибір французької музики у сценах з поляками не є випадковим. Йому передували історичні розвідки. Відомо, що граф Потоцький, один з героїв кінокартини та історична постать, був прихильником польського короля Станіслава Ліщинського, який після поразки під Полтавою жив у Франції при дворі Людовіка XV. З французьким королем також була одружена дочка Ліщинського. Наступний патрон графа Потоцького — Август ІІІ — також деякий час перебував при дворі Людовіка XV та подорожував Францією.
«Франція визначала багато чого в смаках. Якщо ми будемо говорити про Австрію цього ж хронологічного періоду, то там ми теж відчуємо цей вплив поруч з італійськими. Тому вибір припав на французьку музику, яка є доволі яскраво репрезентативною для даного періоду», — розповідає Анна Гадецька.
У список творів барокової музики увійшли ті, які історично відповідали періоду життя Олекси Довбуша. Ба більше, за співпадінням композитор Ж.-Ф. Рабель навіть помер в один рік з видатним опришком – у 1747-му.
Мотиви, тембри і музиканти
Окрім підготовки до записів народних творів та творів французьких композиторів, Алла Загайкевич на цьому етапі також створюва авторську музику. Однією з перших написаних мелодій став марш для двох барокових флейт. Композиторка написала його на основі німецького похідного маршу та різних маршових ритмів, у тому числі наданих знавцями польської похідної музики.
Також активно створювалися музичні семпли, як от «дихання», яке можна почути в деяких сценах за участю опришків, або ж тема Олекси Довбуша, яка впродовж роботи над фільмом змінювала звукові тембри — спочатку її виконували на флоярі, «по класиці», але у фільм ввійшла аранжована версія на лірі.
Якщо говорити про лейтмотиви, то окремо можна виділити декілька — це тема Олекси Довбуша, Івана та його ватаги, опришків. Свої лейттембри має Марічка — при розробці її музичного образу використовувалися скрипки, живі та семплерні, флажалетні звучання, для створення ностальгійного, мрійливого характеру.
Однак чітко виокремити лейтмотиви все ж складно, оскільки така задача у фільмі «Довбуш» не ставилася. Тому вся музика, наявна у картині, є цілісною, побудованою на плавних переходах мелодій та взаємодії різних тембрів.
Для створення необхідного тембрового забарвлення, яке було надзвичайно важливим для фільму, було задіяно значну кількість історичних інструментів відповідного періоду. Наприклад, для запису маршу були використані копії флейт, виготовлені та передані Аллі Загайкевич майстром старовинних духових інструментів Георгієм Володіним, який співпрацює, наприклад, з «Хореєю Козацькою».
Ліри, флояри, дуди, цимбали, бандури, скрипки, духові інструменти, багато ударних інструментів та перкусії — усе це розмаїття інструментів допомогло створити унікальний саундтрек «Довбуша».
Провівши дослідження, експедиції та сформувавши список творів, які згодом увійшли або залишилися у робочих архівах кінофільму, розпочався процес запису. Він відбувався переважно у Києві та у Львові, хоча, наприклад, твір Франсуа Куперена український теорбіст Олег Чухлеб записував самостійно у Німеччині, а Гордій Старух, майстер з виготовлення лір та виконавець, працював над записом теми Олекси Довбуша, знаходячись у Польщі.
Для відтворення барокової французької музики були запрошені музиканти, які згодом в рамках проєкту Open Opera Ukraine сформували перший професійний український бароковий оркестр Kryla Orchestra (який, нажаль, припинив своє існування після початку повномаштабного вторгнення росії в Україну). «Голосами» саундтреку виступили етномузикант Максим Бережнюк (саме його «дихання» ми чуємо у сценах з опришками), Сусанна Карпенко, Сергій Охрімчук та інші.
«Мені найцікавішим видались наші записи опришківської музики – кілька варіантів, наприклад – поєднання розстроєних цимбал (народний виконавець), автентичної скрипки Сергія Охрімчука, джазових барабанів Алекса Фантаєва, автентичних духових Максима Бережнюка, “нахабної” віолончелі Віктора Рекала та ще більш нахабного басу Назара Стеця. В іншому варіанті у Львові у нас грав Золтан Алмаші, Денис Карачевцев і музиканти з Верховини, що грають на слух без нот», — розповідає Алла Загайкевич.
Музиканти були залучені і до зйомок кіно, адже вся дієгетична музика (та що безпосередньо звучить у кадрі і яку чують герої) виконувалася ними наживо у кадрі. Звісно, у фінальній версії були використані треки, записані у студії.
Пост-продакшн
На останньому етапі роботи над фільмом до процесу створення саундтреку долучився композитор Олександр Чорний. Маючи вже досвід роботи у кіно, роботу над музикою «Довбуша» він відзначив як новий та цікавий тип роботи, однак і безперечно складний. Складність полягала не лише у необхідності ввести свіжий погляд у напрацьований за чотири роки матеріал, але й в тому аби правильно вловити та виконати настанови режисера.
Олесь Санін, як режисер, оцінює музику до свого фільму не у простих категоріях «подобається — не подобається», він дає конкретну задачу до кожної сцени, музика якої має корелювати з попередньою та утворювати цілісну арку. Також абстрактний образ або мимохідь кинутий погляд героя повинен давати поштовх для подальшого розвитку музичної теми. Тому саме робота у студії з Аллою Загайкевич та Олесем Саніним була найцікавішою.
Почавши знайомство з фільмом «Довбуш» з архіву записаної музики, семплів, фрагментів, музикантів, Олександр Чорний продовжив роботу з напрацьованим Аллою Загайкевич музичним матеріалом, обробляючи його, зводячи у єдиний трек, аранжуючи та дописуючи нові фрагменти.
Працював композитор у трьох режимах:
- Робота з наявними семплерними бібліотеками, які Олександр Чорний використовував граючи на мідіклавіатурі, комбінуючи різні тембри і різні інструменти.
- Змішаний варіант: комбінування семплерних бібліотек з живим виконанням, з семплами, які були записані Аллою Загайкевич та самим композитором.
- Запис живого звучання та його обробка потім. Цей режим дозволив трошки вийти за рамки сітки, яка є в будь-якій програмі створення музики, і не тільки зробити щось нетемпероване і рухливе, а й нестабільне в часі, нестабільне в темперації.
Використовуючи прийоми грануляції та деконструкції, а також експериментуючи над видобуванням звуків на інструментах незвичним способом, вдалося досягнути одночасно сучасного, епічного, але при цьому унікального звучання музики у кінофільмі, яке безпосередньо йшло від інструментарію.
«Перкусія — це, напевно, одна з найцікавіших категорій, тому що там були і такі інструменти, які нечасто використовувалися в нашому кінематографі. Наприклад, коза чи батог, хлист, що він розкручується і творить звук вітру. І він має нетемперовану звуковисотність. Також це стосується мембранних і багатьох цікавих струнних інструментів», – розповідає Олександр Чорний.
Цікаві факти
Величезна кількість інструментів, поєднання з сучасними технологіями, історичний контекст та фольклорні експедиції зробили майже неможливим осягнути усі моменти та особливості цього саундтреку в одній статті. Однак можна сказати одне: хоч під час формування остаточного саундтреку, як зазначає Алла Загайкевич, від записаного автентичного матеріалу залишилося небагато, однак завдяки командній роботі обох композиторів, консультантів та режисера, ми чітко відчуваємо українську ідентичність у звучанні.
І поки ми вже можемо ознайомитися з музичним альбомом фільму «Довбуш», який містить ще й бонус-треки, що не увійшли до кінострічки, а сам фільм підкорює кінотеатри світу — ділюся цікавими деталями, які розповіли респонденти.
• У лейттемах обох братів Довбушів солює ліра. Однак ці дві теми принципово відрізняються одна від одної. Тему Олекси Довбуша записував на лірі власного виробництва Гордій Старух. Його ліри мають мелодичний і чистий звук, який подібний до європейського інструменту hurdy-gurdy.
А ось тему Івана Довбуша та опришків виконував Олександр Чорний на лірі, яку виготовив Олесь Санін.
Задачею композитора було видобути з інструмента звуки будь-яким способом, окрім природнього, а саме — граючи на ній смичком зі скрипки, щипаючи струни медіатором, роблячи флажолети. Це дозволило об’єднати братів Довбушів одним інструментом, але в той же час абсолютно різним звуком продемонструвати їхню відмінність.
• У сцені з пограбуванням карети з золотом можна прослідкувати, як аранжування мотиву Аркана поступово переходить від мейнстрімного «голлівудського» звучання до автентичного фольклорного. Тобто виходить у свій первинний стан, граючи зі сприйняттям глядача.
Загалом у фільмі присутній умовний музичний поділ, який чітко сигналізує глядачеві у якому «культурному полі» він знаходиться.
У сценах з поляками ми чуємо виключно західноєвропейську барокову музику, відповідні інструменти. Тоді як українці знаходяться у своєму фольклорному музичному полі, з народними інструментами.
• Фінальна битва Олекси Довбуша та полковника Пшелуцького відходить від голлівудських канонів музичного оформлення. На початку, до першого поранення, саундтрек відсутній. Це пов’язано, перш за все, з бажанням дати глядачу «перепочити» перед кульмінацією фільму. А також є можливістю насолодитися роботою саунд-дизайнера Валерія Хілобока і звукорежисера зведення Романа Гуменюка. Початок двобою можна охарактеризувати як соло шумів.
• Під час наступу на опришків у лісі звучить жовнірська пісня, супроводжуючи військових. За задумом Олеся Саніна вона мала звучати максимально загрозливо. Глядач може оцінити її чіткість та чистоту звучання. Цей прийом був використаний для того, аби пізніше, коли опришки під виглядом жовнірів повертаються до замку Пшелуцького, за звучанням цієї пісні можна було одразу почути, що музиканти «вже не ті». Тобто музичний супровід натякає глядачу, що десь захований Троянський кінь.
• Під час еротичної сцени княгині Яблуновської та полковника Пшелуцького звучить твір Франсуа Куперена в версії Робера де Віссе. У кадрі обіграно так, що біля ліжка сидить сліпий теорбіст та виконує музику. Однак з історичної точки зору це не є достовірним, оскільки у польської княгині навряд був би камерний музикант з місцевих. До того ж, цю композицію міг виконувати вірогідніше лише запрошений з Європи виконавець. Тому ці кадри – суто художнє рішення режисера.
• У фільмі Олеся Саніна можна побачити алюзії на твір Василя Стефаника «Камінний хрест», данину фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» та картину Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря». А ще є одна сцена, яка і візуально, і по динаміці, і по музиці є фактично прямою цитатою фільму Гая Річі «Меч короля Артура» та відповідно треку «Run Londinium» Деніела Пембертона. Однак, якщо у британському треку перкусія доволі суха, то Олександр Чорний, додавши ліру, не лише зробив музичну алюзію більш насиченою, але й додав українського колориту.
• У зйомках сцени з польовим військовим оркестром графа Потоцького були задіяні музиканти Kryla Orchestra. Однак оскільки за актуальними історичними обставинами (військовий супровід) в ньому могли грати лише чоловіки, то сопілкарок Божену Корчинську і Ольгу Мілосту, а також Любов Плавську, яка грала на різних ударних, довелося загримувати як чоловіків.
Перелік використаних творів у фільмі «Довбуш»:
- Весільна пісня «Ой до мене легінечки»
- Весільна ладканка на дримбі
- Гуцульські награвання на лірі, флоєрі, дримбі, дуді
- Гуцулка
- Жовнірська пісня «Туман туман по долині»
- Жовнірська пісня «Чорна гора»
- Традиційна Коляда
- Довбушева співанка на Флоєрі
- Награвання похоронне на трембіті
- Миколаєва для соло скрипки
- Аркан
- Сороміцька коломийка «А я бідний сиротина…»
- Жан-Філіп Рамо, Рондо та тамбурин з «Les Indes Galantes»
- Франсуа Куперен, «Le Sylvains» для соло лютні
- Авторські саундтреки
[1]Уся викладена у статі інформація подана виключно зі слів композиторів та консультантки і не є особистим дослідженням чи аналізом авторки матеріалу.