4 липня Львівський органний зал транслював запис “Українського сучасного сету” – нової оригінальної програми фортепіанної музики. “Зараз такі події – єдиний вихід бути на зв’язку зі слухачами”, вважає виконавиця Анастасія Козяр*. Після завершення карантину піаністка планує розширити, доповнити проєкт та втілити його у живому форматі.
Іще 19 березня мав бути реалізований концерт в НМАУ ім. П. Чайковського, який Анастасія презентує, як магістерське дослідження: воно включає не лише музичне наповнення, а й короткі усні анотації. “Ми з творчим керівником підготували проєкт саме з творчістю сучасних українських композиторів, і оскільки тиждень до нього настав карантин, то був здійснений домашній відеозапис програми у якості концерту-іспиту, а згодом з’явилася нагода професійного запису”, – розповідає виконавиця. “Ці нові умови – сумні аж до мурашок. Пригадую нещодавній онлайн-концерт Марти Аргеріх, завершення і цей болісний погляд в зал, пустий зал”.
Попри ситуацію із пандемією, проєкт усе ж відзвучав, а його виконання не залишило байдужими поціновувачів сучасної класики України. Першим номером, який, за словами піаністки, знаменує загальну концепцію програми, є твір Віталія Вишинського – “Астероїди” з підназвою “музичні об’єкти для білих і трохи для чорних клавіш”.
«Наповнення програми відбувалось спонтанно, але влучно. Ми точно знали, що це будуть українські композитори та звернулись до київських та львівських авторів. 8 творів, в результаті поєднання яких між Львовом і Києвом витриманий гармонійний баланс. З багатьма я мала досвід спілкування, іще у час училищного навчання, наприклад, познайомилась із Любавою Сидоренко. Можу сказати, що завдяки цьому інакше бачиш і відчуваєш музику. Є змога глибше зануритися, пізнати нові засоби, про які потрібно розпитати, поспілкуватись. Після однієї з лекцій у Віталія Володимировича я підійшла, ми домовились про розмову і того ж дня отримала ноти, серед яких “Астероїди” вабили уже однією назвою. Там є своя передісторія, представлена у виданні циклу. У назві кожної з частин циклу зашифрований певний композитор. Це стало “невипадковістю” для побудови всієї програми сету, і як результат, – прагнення зобразити вісім різних світоглядів. Хоч і присутніх в одному просторі, наповнених однією і тією самою культурою, менталітетом».
Кожна частина циклу автора представлена певним композитором та закладена у назві. У першочерговому задумі твір існує як літературно-музичний, адже, окрім музичних п’єс, цикл має досить розгорнуту текстову частину, яка і розкриває усю програмність. Серед «С-1912» Джона Кейджа, «S-1882» Ігоря Стравінського, «H-1895» Пауля Гіндеміта, та «А-1939» Луї Андріссена є невідоме «[B]-?» недосліджений – таємниця. Хто це для тебе? Це Вишинський чи ти – Виконавець?
«Невизначений об’єкт такий. Як на мене, В – символ, передача ініціативи до виконавця, аби у цій космічній сфері він міг виразити своє внутрішнє я. Ця п’єса така медитативна, ніби впадаєш в транс – звідси виявлення виконавського начала. Це класно, бо немає жодних штампів, хоча у циклі уже детально вказані нюансування, динаміка, побажання. З іншого боку, ти розумієш усю волю і відповідальність висловлення. Мабуть, наживо краще вслухатись і розшифрувати ці музичні заклики, кому належить той чи інший астероїд».
О. Безбородько – “Молитва митця”
«При розмові з Олегом Безбородьком з’ясувалось, що він писав музику для літературно-музичного проєкту, де мали бути залучені тексти Януша Корчака. (Власне, “Молитва митця” однойменний монолог зі збірки письменника). На жаль, тоді проєкт так і не був реалізованим, але згодом цей твір пролунав у Дзеркальній залі Львівської опери. Тому він має свій шлях змін і перевтілень. “Молитва митця” дуже піднесена, світла. Ми спеціально розмістили поряд з нею “Agnus Dei”, і їхнє наповнення цілком різне. Тож не можу сказати, чи є якийсь пієтет до того чи іншого твору. Ти, як радіоприймач, переналаштовуєшся на іншу хвилю і стараєшся вловити те, що хотів сказати композитор».
М. Шалигін – “Agnus Dei”
«Звучання перекладених творів, написаних для інших інструментів дуже відрізняється. Коли я вперше почула оригінал для баяна (“Verticalis” Любави Сидоренко), в голові було дуже багато знаків питань. Але найбільшою помилкою та упередженням, гадаю, є прив’язка до цієї версії. Адже нова версія – нова історія, самобутня і сповнена нових барв і сенсів. У деяких авторів не так багато фортепіанної музики, а більше камерних, симфонічних чи хорових творів».
Є. Оркін – “Rosa de Barcelona” з циклу “Мозаїки”
«Євген Оркін – як композитор і як особистість страшенно цікавий. Цикл первинно написаний для фортепіано, та існують різні версії перекладів. Вибір був зроблений не за тим, що могло б влитись в концепцію, а за відчуттям, що є близьким. Іспанський колорит надзвичайно харизматичний. І був явний підтекст з одним феноменальним танцівником фламенко на узбережжі Середземного моря, псевдонім якого увійшов у назву твору – Євген поділився своїм суб’єктивним враженням… Свідчень у нього не збереглось, але дуже зачепило, і вийшло, як він каже, “на все життя” – такі емоції від танцю і його майстерності».
Б. Сегін – “Postludium”
Б. Фроляк – “Stuck”
М. Швед – “Відзвуки”
«Свобода виконавства є тоді, коли… немає кліше. Що ми робимо з класикою? Слухаємо багато різних виконань, обростаємо ідеями, стереотипами, часом нашаровуємо, нашаровуємося і губимося в тому. Аж ось – першоджерело Спілкування. Думаю, якби була можливість поспілкуватись з Бахом чи з Бетховеном, ніхто б не відмовився. Але її немає, тож шукаємо особливі шляхи. І не треба винаходити велосипед – а довіряти внутрішнім відчуттям, інтуїції. Композитор вкладає сенс, прагнучи, щоб його відкрили для слухача й відчули. Буває так, що для цієї музики потрібен час, і через рік чи навіть місяць – вона знову, як невичерпне джерело, буде звучати по-іншому. Українська музика вартує цього часу. Вона все більше звучить. Маємо розуміти цю можливість розмови з композиторами та не відкладати на роки. Зараз ми всередині, у вирі! Зазирнути туди, побачити трохи справжнього…»
Л. Сидоренко “Verticalis”
«Сучасна музика потребує часу, щоб вжитися, вчутися і зрозуміти, як щоразу вона відкривається по-новому. Ті пошуки часто приводять до здивування, бо зустрічаєш у музиці й радикальні звучання, і разом з тим дуже великі до них контрасти. Ще там дуже багато різних ефектів, засобів виразності, з якими можна і навіть треба експериментувати, починаючи від gliss’ів – взагалі твір написаний для баяна. А коли я спілкувалась з Любавою Вікторівною, вона “гарантувала” повну свободу – “головне експресія, гра тембрів і наповнені сенсом паузи”.
У сучасному світі стільки напрямків і можливостей куди піти й що почути… Я вважаю, люди спраглі того, щоб відчувати свою добу і рухатись, розвиватись в ній максимально ефективно. Досі згадую слова, почуті ще в училищі з вуст викладачки української музики: “Пам’ятайте, ви мусите проявляти інтерес до музики, що вас оточує”. І так, класика жива і буде жити вічно – це вже доведено. Але та спільнота композиторів, та музика, яка є зараз, – звертайте на неї увагу, намагайтесь пізнавати і досліджувати її, адже коли, як не зараз? Вона вартує того. Зараз можна простежити багато хороших ініціатив, фестивалів, проєктів… По реакції людей видно, що їм не байдуже. Хоч іноді за межами України вони бувають популярніші, ніж тут! І популяризувати українську класику на такому рівні як рок- чи поп-культуру складно, але вона об’єднує людей, допомагає знаходити цікаві контакти, співпрацю, живе спілкування. Бесіда з композитором дає карту, орієнтири та показує стежки. А якою піти… їх дуже багато. Виконавець – такий собі провідник між композитором і слухачем, а композитор – провідник між виконавцем і Музикою. Крізь Музику пізнаєш самого себе. Вона з одного коріння: це наше, це близьке нашому духу. Яка ще музика, як не українська, може бути такою близькою?».
*Анастасія Козяр – випускниця ЛДМК ім. С. Людкевича у класі Драгана Мирослава Тарасовича, навчається на магістратурі у класі Зайцевої Олександри Богданівни у НМАУ ім. П. Чайковського. “Впродовж навчання, – зауважує студентка, – брала участь у цікавих проєктах, творчих колабораціях. Як от щорічний фестиваль “Відкрита музика міста” – ініціатива у Києві з метою популяризації класичної музики, де була щаслива грати у 6 рук разом із Kiev Piano Duo (Олександра Зайцева і Дмитро Таванець), “Lviv Contemporary Music”. Безумовно, незабутнім досвідом була гра з оркестром під час “Творчої майстерні інтерпретації сучасної музики-2018” – щороку там заявлені твори молодих композиторів та всеукраїнської музичної олімпіади “Голос країни”, де грала з Національним ансамблем солістів “Київська камерата” під орудою Валерія Матюхіна, а також у складі фортепіанного дуету.