«Модерний», вважаю, дорівнює позачасовий. Отже, не підвладний просто канцелярським розвідкам чи скупим архівним свідченням. Правда, є пам’ятні винятки, що трохи полегшують перцепцію модерновості у бік привабливості. Особливо значні — стались сто років тому, і в сьогоденні, між зимою й весною 2021 року. Спротив фактам даремний! Вищеназвані маяки історії мистецтва, висловлюючись навпрямки, «нерозривно пов’язані». І нещодавно у видавництві «Музична Україна» вийшла монографія музикознавиці Олени Корчової «Музичний модернізм як terra cognita».
Ствердження нового художнього та наукового масштабу відбувається уже на перших сторінках та виклично перехоплює подих. У міру того, як terra стає cognita, вдячні почуття викликає не лише модернізм як явище, а й сама книга Олени Олександрівни: відвертий мистецький орієнтир та путівник у такі важливі, але часом далекі незвідані краї! Авторка говорить так проникливо і сильно, як притаманно особливо їй: з щирим відстоюванням реальності, з чуттєвими акцентами на найважливішому… При цьому послуговуючись влучними визначеннями зі своєї стильної й добре впізнаваної скрині мовленнєвого багатства.
Шанобливо користуючись духовним словником Терри Олени Корчової, на правах вдячності (такі ж мусять бути!) та неочевидного спойлеру (хіба залишається щось інше?) пропоную надихнутись до знайомства (або перевірити себе після нього!) з музично-мандрівним дороговказом у Нарнію Музичного Модернізму через форму гри.
The Claquers живе завдяки нашим читачам. Підтримайте нас на Patreon