250-річчя Людвіга ван Бетховена — визначна подія у світі академічної музики. Ми чекаємо на Десяту симфонію композитора від нейромережі, милуємося портретами-лабіринтами з конопель та кукурудзи… Але хто б міг подумати, що ім’я Людвіга Вана буде зовсім не всує згадане у тексті, присвяченому українському кіно?
Про який фільм ти говориш?
Мова йде про «житєйську» комедію Аркадія Непиталюка «Припутні», котра вийшла в прокат ще у 2017 році, а під час карантину з’явилася і у вільному доступі на YouTube. Здавалося б, три роки для кіно — це зовсім небагато. Та все ж варто пам’ятати, що довіра українського глядача до національного кінопродукту з’явилася досить нещодавно. Точку відліку в «плюсових» касових зборах поставив фільм «Скажене весілля» (2018). Цьогоріч повернути витрачені на реалізацію стрічки гроші також вдалося комедії «Мої думки тихі».
Утім «Припутні» був серед піонерів нового українського кіно і шаленим бокс-офісом похвалитися не може. Але саме тут чи не вперше звучить не висока літературна мова, а звичний для зображуваних героїв суржик. І мабуть, саме «Припутні» довів, що життя українського села може бути цікавим широкій аудиторії. Нещодавній успіх серіалу «Спіймати Кайдаша» закріпив цей доказ.
До чого тут Бетховен?
Від самого початку фільму ми чуємо музику Бетховена із машини головного героя — таксиста Юри. Невідповідність образу «грязного ніжинського жлоба» із «елітарною» музикою класика створює комічну історію, яка тягнеться протягом всієї стрічки. В першій сцені глядач дізнається, що підписані фломастером диски з музикою Баха, Моцарта і Бетховена Юрі подарувала Христя — вчителька, в яку він безнадійно закоханий. І якщо записи перших двох композиторів герой безжалісно знищив, то з Людвігом Ваном так і не зміг розпрощатися.
Чому ти так панібратськи називаєш Бетховена?
Все через книгу Ентоні Берджеса «Механічний апельсин», за якою Стенлі Кубрик зняв однойменний культовий фільм. Так, музикою Бетховена наповнені і роман, і стрічка. Головний герой твору вважає композитора ледь не своїм найближчим другом, тому називає його лише на ім’я. Використання музики Бетховена у стрічці є хрестоматійним прикладом аудіовізуального дисонансу: сцени особливої жорстокості супроводжуються класичною музикою з цілком позитивним емоційним навантаженням (як-от фінал Дев’ятої симфонії).
«Припутні» дублює цей прийом?
Певною мірою так. Наприклад, сцена побиття Славіком Юри відбувається під час звучання першої частини Сонати №14 («Місячної»). Відречення Юри від музики Баха та Моцарта і його любов до Бетховена можна вважати непрямим та все ж посиланням на таке ж особливе ставлення до класика героя «Механічного апельсина».
Тоді як працює музика Бетховена у «Припутнях»?
Комічно. Та ж перша частина «Місячної» з’являється на початку фільму — під неї Юра закохано вдивляється в Христю, а Бетховен стає «діджеєм мєдляка» для цієї дивної love story.
Третя частина Першої симфонії прогнозовано дратує незвиклих до класики пасажирів Юриного таксі — Людку і Свєту. Постійне тупцювання Менуету між тонікою і домінантою, репризи музичних фраз і кількаразові повтори секундових інтонацій справді створюють враження настирності музичної думки. Крім того, висхідний хід теми, який підхоплює той самий мотив, але вже октавою нижче буквально утворює ефект тону Шепарда — слухової ілюзії, де звук може нескінченно підвищуватися або понижуватися за рахунок дублювання тону в октаву. Спробуйте послухати цей ефект хоча б хвилину, щоб зрозуміти, як героїням звучала симфонія.
А ще тут з’являється бетховенська версія пісні «Їхав козак за Дунай»…
Бетховен і Україна?
Так. Композитор приятелював із сином гетьмана Кирила Розумовського Андрієм. Вважається, що саме від нього він міг почути або ж знайти серед нотної колекції цю українську пісню авторства Семена Климовського. Німецький текст про прощання двох закоханих написав поет Христоф Тігде. Утім, у бетховенському автографі вербальний текст відсутній, хоча з Тігде композитор був знайомий. Завзята, майже маршова українська пісня у Бетховена стала більш ліричною, зокрема, й через її інструментальний склад — фортепіано, скрипка та віолончель.
Очевидно, що використання пісні у «Припутнях» пов’язано саме із впізнаваністю української пісні, своєрідне ствердження доречності музики Бетховена в просторі українського села. Але окрім такого прикладного залучення, «Schöne Minka» стає влучним розкриттям образу Славіка. Пісня не припиняє свого звучання із програвача таксі в момент Славікової розправи через ревнощі до уявної дружини. Власне, сцена прощання та обіцянки завжди пам’ятати одне одного, оспівані у пісні, могли мати місце у житті Славіка. Але дружина не повернулася, віра в романтичні ідеали згасла, тому й диск з підписом «Бетховен» герою не шкода кинути у вогнище.
Щось, крім Бетховена, звучить у фільмі?
Звісно. Десь у хаті баби Зіни із вічно граючого брехунця Eine kleine Nachtmusic Моцарта, а також «Віють вітри» Лисенка з «Наталки Полтавки» — мабуть, найкращий супровід нарікань на жіночу долю.
Таксиста Юру супроводжують пісні гурту «Воплі Відоплясова» — досить передбачувані в даному контексті «Юра» і «Машина».
Важливо, що вся вищезазначена музика звучить diegetic, попри те, що її важко назвати природною для зображуваного простору. Але якщо вже шукаєте документалізм — тоді обов’язкове до перегляду наступне відео.
А nondiegetic використано?
Музику, що звучить за кадром, написав Роман Черенов (Morphom). Звучання акустичної та електронної гітар, специфічні глісандо викликають у спогадах саундтреки до класичних вестернів, що, в цілому, дуже вдало поєднується із місцем дії фільму.
Чи можна послухати весь плейлист фільму?