У маленькому містечку Гаддерсфілд на півночі Англії знаходиться найбільший у Великій Британії багаторічний, міжнародний фестиваль нової та експериментальної музики, Huddersfield Contemporary Music Festival (також HCMF), в якому брали участь відомі композитори, такі як Карлгайнц Штокгаузен, Луї Андріссен, Террі Райлі, Браян Іно, Джон Кейдж, Стів Райх, Джонатан Харві, Гельмут Лахенманн і сер Гаррісон Бертвістл. Його програма включає імпровізацію, інсталяцію, використання найновіших медіатехнологій та фрі-джаз. Про едицію 2022 року та українську музику на фестивалі ми поговорили з нинішнім його директором Ґремом Маккензі.
Гаддерсфілдський фестиваль сучасної музики. Історія
Він був заснований у 1978 році. У сусідньому містечку під назвою Йорк кілька років проводився досить відомий фестиваль старовинної музики, і вважалось, що було б непогано мати поруч із ним фестиваль сучасної музики. З роками він виріс насамперед тому, що створив можливість привезти багатьох європейських композиторів до Великобританії вперше.
Великі композитори ХХ століття приїжджали на HCMF — Штокгаузен, Кейдж, Булез, Мессіан. Фестиваль зосередився на цій музиці та отримав стійку міжнародну репутацію. У 2022 виповнилось вже 17 років, як я перебуваю на посаді художнього керівника. Спочатку я погодився працювати три роки, але чомусь завжди з’являється проєкт, який цікаво втілити.
«Весь фестиваль створений зі змін»
Фестиваль має широку аудиторію протягом багатьох років, що чудово з точки зору лояльності, але наставав в його діяльності той момент, коли фестиваль знає все про аудиторію, яка приходить, і недостатньо про аудиторію, яка не приходить. Чому люди не приходять? Мені здається, що, можливо, фестивалю потрібно було більше залучати нові практики в сучасній музиці та мистецтві, а також різні підходи до створення нової та експериментальної музики, додавши голос візуального мистецтва. Потрібно, щоб наступні покоління митців приходили і популяризували свою творчість. У сучасній музиці мені здалося дуже дивним те, що видавці постійно говорили зі мною про 18-річчя святкування дня народження якогось композитора або про річницю того, хто помер 20 років тому.
Якщо ви хочете залучити молоде покоління аудиторії, запрошуйте їхніх однолітків, а не захоплюйтесь тим, щоб наповнити сцену знаменитостями.
Однією зі змін, яку я хотів втілити, була продумана політика надання шансу молодим поколінням митців та композиторів. Я дуже чітко пам’ятаю один із моїх перших фестивалів, гадаю, у 2007 році ми мали великий акцент на творчості композитора з Нідерландів, Янніса Кіріакідіса, і на пресконференції, коли ми оголосили про це, журналісти дуже розлютилися. Вони сказали: «Ого, як цей юнак може творити в резиденції, коли є кілька великих майстрів, музика яких лунає дуже рідко?» На що я відповів: «Ви хочете створити ще одне покоління знехтуваних митців, чи ми врешті почуємо голоси дієвців?»…
Міжнародна робота
Для мене фестиваль став усім: від нойзової музики з одного боку до оркестрової сторони з іншого, він був між мейнстрімом і між звуковими інсталяціями, електронною музикою та імпровізаціями. Інше, що я хотів зробити, це переглянути міжнародну роботу фестивалю: я відчував, що ми маємо міцну міжнародну репутацію, але це все була робота в одному напрямку. Багато композицій ми привезли до Великобританії з інших країн світу. Я не був певен, що ми створили достатньо можливостей для молодих британських митців, відкрили для них достатньо нових ринків, тому навмисно під час співпраці з кількома новими партнерами, ми могли б спільно замовляти нові твори. І розпочавши продуману політику створення можливостей для спільної роботи митців різних країн, HMCF став продюсером нових творів.
Я думаю, що ми дотримувалися цього, працюючи з British Council та іншими міжнародними партнерами, щоб залучити міжнародних делегатів і ключових осіб, які приймають рішення, до HCMF. Фестиваль є не просто чудовим місцем для створення музики, а й чудовим місцем для ведення бізнесу. Тому що, зрештою, мова йде про мистецтво, але музика та творчі практики також стосуються бізнесу, і створення можливостей для митців.
Онлайн і офлайн: історія і майбутнє
Онлайн з нами надовго. Багато фестивалів перейшли до гібридного проведення. Є люди, які часто говорять про позитивні переваги Інтернету, вбачаючи в цьому спосіб дізнатися досвід слухачів для охоплення ширшої аудиторії. Я трохи скептично до цього ставлюся. В Інтернеті ви не маєте уявлення про рівень залученості аудиторії. Той факт, що хтось клацнув по екрану, не означає, що він зараз справді слухає. Ноутбук може перебувати у фоновому режимі, поки вони миють посуд. Ви отримуєте відчуття рівня слухацької зацікавленості, коли хтось виходить з дому, йде до концертного залу, сидить там і слухає, а потім йде і повертається до вас знову. Коли все в Інтернеті, ви не знаєте напевно.
А також ідея занурення. Не має значення, чи сучасна музика це, коли ти отримуєш задоволення від відвідування живих культурних подій… Цей правдивий момент у житті може статися, коли тобі 6 чи коли тобі 66, коли ти йдеш на якийсь захід в реальному житті та серед інших людей, і почуваєшся враженим. Онлайн не здатен на таке. Але є речі, які можуть спрацювати і онлайн — ми робили такі речі, як онлайн семінари для матерів і маленьких дітей, доступні будь-коли.
Інші думки щодо професійного розвитку: ми розробили серію онлайн бесід, де ми запрошуємо 2 митців, які зазвичай живуть у різних частинах світу, зазвичай різних поколінь, і розміщуємо їх у віртуальній кімнаті на годину, навмисно не пропонуючи тем для розмов. Це спрацювало дуже добре. Також коли ми проводимо онлайн-події, а не просто граємо та записуємо концерт, то замовляємо невеликі фільми, призначені для показу на екрані.
На мій погляд, існує у певному сенсі негативна сторона презентації роботи в Інтернеті: це наявна ієрархія, адже великі оркестри, оперні національні театри можуть дозволити собі співпрацювати з телерадіомовними компаніями, які допомагають їм створювати якісний онлайн-продукт. Чим менша організація, тим менше у вас можливостей для цього.
Гаддерсфілд був створений для офлайну
Прийти і заглибитися в фестиваль є звичним. Маленьке містечко, де всі ходять від майданчика до майданчика, і неможливо не зустріти артистів, гостей галузі та публіку, де відбувається не менше 4 концертів на день. Чому б вам не відвідати їх усіх? Велике місто до цього не спонукає. А понеділками ми робимо багато коротких безплатних концертів, приблизно 17-18 концертів на день, з полудня до півночі. Протягом кількох років у нас було близько 3000 людей, які переходили від концерту до концерту.
Я завжди кажу людям, що ідеальний досвід HCMF, коли ви приїжджаєте на фестиваль, це три речі: перша про те, що ви знаєте і чого чекаєте з нетерпінням, друга — якщо є незнайоме, але воно вам дійсно сподобалося, і третя: після події ви абсолютно ненавидите щойно побачене й почуте, але почуваєте себе добре, спробувавши.
Я хочу, щоб усі слухачі отримали цей ідеальний досвід. Люди приходять не на один концерт, вони, як правило, приходять хоча б на один день, щоб зануритися в абсолютно різні жанри та музику.
Коли ми проводили більше онлайн-подій у 2020 році, була одна суперечлива річ… Дуже часто люди ходять на онлайн-події, до яких вони можуть приєднатися будь-коли, наприклад, на каналі YouTube тощо. Але в 2020 році ми все проводили у конкретний час. Якщо було 19:00, а ти не встиг на концерт, то більше змоги не буде. Тому що я хотів створити ідею спільного слухання та досвіду, щоб люди могли зібратися разом, подивитися, а потім поговорити про це зі своїми друзями в Інтернеті.
Було досить смішно, коли журналісти казали: «Я не можу бути там у цей час, ви можете надіслати мені відео?», а я пояснював відмову: «Це вже відбулось онлайн». Тепер, коли вам навіть не потрібно виходити з дому, немає жодних причин, щоб ви не могли бути там у цей час, якщо ви дійсно цього хочете.
HCMF набув популярності, але як повинні діяти менші фестивалі, щоб залучити аудиторію?
На початку моєї роботи відсоток аудиторії нижче 35 років становив менше 5 відсотків. Зараз це приблизно 34 відсотки, це величезне зростання. Частково це було залучення молодих артистів на сцену, тому фестиваль більше про те, що відбувається зараз, ніж про те, що відбувалося 80 років тому.
А також частково про різноманітне поєднання музики. Не те щоб я збираюся запрограмувати всі імена і виконавців, які належать до категорії нової складності. Ми завоювали репутацію та довіру серед аудиторії, і я думаю, що цікаво, що програми не обов’язково створені з гучних імен, люди дійсно хочуть почути нове, і в них є природний апетит до цього.
Крім того, якщо ви створюєте фестиваль на 10 днів, ви не просто програмуєте його для однієї аудиторії, часу та простору. Надзвичайно успішними також були короткометражки hmcf по понеділках: концерти по 20 хвилин, а потім 20-хвилинна перерва, і приходять люди з найрізноманітнішого середовища. Вони приходять, адже знають, що не застрягнуть у некомфортному середовищі. Ми розвинули цю практику у великий міжнародний вікенд. Це цілий фестиваль за день. Це збільшує аудиторію.
Тематика фестивалю
Це свого роду мова, яку дуже часто використовують сучасні музичні фестивалі. Але я ненавиджу, коли фестивалі оголошують «цьогорічну тему». Мені здається, що вони намагаються показати, які вони розумні. Для людини, яка не займається сучасним мистецтвом і метикує, як до нього наблизитись, завжди постає питання «Чи зрозумію я це?». Ну, я не певен.
Це створення маленьких бар’єрів, але для мене це просто музика. Я не музикант, я не вивчав музику. Я був соціальним працівником протягом 10 років, і в рамках цього я почав курувати фестиваль. Згодом я більше зайнявся культурним менеджментом. Я хочу різноманіття: коли я був підлітком, я ніколи не розумів людей, які прагнуть слухати лише однакову музику з року в рік. І якщо є сенс робити це в Гаддерсфілді, я згоден.
Люди вважають, що тема — це хороший маркетинговий інструмент, але як на мене, це просто ще одне обмеження. Ви повинні усвідомлювати, що окрім людей, які залучені в індустрію, є й інші люди, які вирішують прийти у свій вільний час. Ви повинні говорити про подію як про приємний досвід. Концерти сучасної музики призначені не лише для людей індустрії, для композиторів, інших музикантів… Вам потрібно намагатися спілкуватися безпосередньо з ще незалученою аудиторією — приходьте, це може бути захопливим навіть без теми.
Фестиваль сьогодні. Культурне партнерство з Україною
Фестиваль проводиться в листопаді протягом десяти днів щорічно, але ми також робимо своєрідні додаткові едиції фестивалів. Такі проводились у Мексиці, у Бразилії, Лівані, один у Філадельфії (США), а також кілька в різних частинах Європи.
У 2021 році було оголошено британсько-український культурний сезон. І ми не були певні, що за часом встигатимемо податись на програму підтримки. Пізніше, незалежно від того, я мав розмову з Українським інститутом про те, чи є можливість розвитку такого партнерства з Україною, і на основі цього я б приїхав в Україну для проведення досліджень на початку 2022 року. Звичайно, обставини випередили нас усіх.
Тож ми представили нашу програму українських подій на hcmf// 2022 у рамках Future Reimagined, британсько-українського культурного сезону за спільної підтримки British Council та Українського Інституту. Програма повністю переосмислена після вторгнення, вона включає події наживо у Великій Британії та в цифровому форматі для глобальної аудиторії: резиденції митців, бесіди, відкриті форуми, кіно, музику, літературу та виконавське та графічне мистецтво, надає художникам низку можливостей для спілкування та співпраці.
Читати більше: «Переосмислене майбутнє»: українські голоси на hcmf// 2022
Ми дуже сподіваємось, що це буде не один рік співпраці, і ми будемо прагнути розвивати протягом наступних 2-3 років додаткові можливості для художників і HCMF співпрацювати з Україною, залучати українських художників до Великобританії, але Крім того, я дуже зацікавлений у часі, коли обставини дозволять митцям із Великобританії їхати в Україну та брати участь у проєктних фестивалях і заходах, це також є основною частиною наших місій.
Зазвичай я витрачаю три місяці на те, щоб відвідати країну і провести там належне дослідження, яке, я сподіваюся, станеться, як я вже сказав, у найближчому майбутньому якнайшвидше, але тим часом ми будемо продовжувати робити все, що в наших силах. Ми були раді надати сцену українцям на фестивалі у 2022 році.
Що відомо про українську музику
Очевидно, говорячи про українську музику не можна не згадати про Сильвестрова, він відомий майстер. Також є композитори та митці, які живуть за кордоном, у Європі, і, мабуть, наша обізнаність про них змінилася після 24 лютого. Я думаю, що зараз у Європі є справжнє бажання підтримати українських митців і вивести українську культуру на сцену. Я також дуже зацікавлений у митцях, які залишилися в Україні і прагну знайти способи підтримати їх, це однаково важливо. Європа хоче підтримати відновлення культурного життя в Україні. Ми розмовляємо з різними організаціями про можливості втілити це зараз. Я не міг й уявити, що за своє життя побачу ці приголомшливі сцени в Європі.