28 червня на 87 році життя відійшла у вічність видатна українська музикознавиця, докторка мистецтвознавства, академікиня Національної академії мистецтв України, засновниця і голова Київського Вагнерівського товариства, професорка Національної музичної академії України Марина Черкашина-Губаренко.
Новину повідомив онук музикознавиці Роман Божко на своїй Facebook–сторінці.
Упродовж понад 50–річної наукової кар’єри музикознавиця написала більше ніж 200 праць, серед яких дев’ять монографій, численні наукові статті, музично-критичні публікації, посібники. Передусім наукові інтереси Марини Черкашиної-Губаренко були пов’язані з музичним театром. Зокрема, очолений нею колектив авторок створив перший в Україні підручник з історії світової опери. Крім того пані Марина створювала лібрето для опер свого чоловіка — видатного українського композитора Віталія Губаренка.
Життя
Марина Черкашина-Губаренко народилася 22 червня 1938 року у Харкові у сім’ї актора і режисера Романа Черкашина і актриси Юлії Фоміної, учнів Леся Курбаса, що грали в театрі «Березіль». Тож, у любові до театру вона виховувалася змалечку і навіть мріяла пов’язати життя з театральною сценою.
«Свого часу я заявляла татові, що не хочу бути викладачем сольфеджіо. Я навіть не закінчила музичну школу, тому що ненавиділа музичну літературу: останній рік не відвідувала цю дисципліну, тому в мене немає свідоцтва про початкову музичну освіту, — розповідала в інтерв’ю Марина Черкашина-Губаренко. — Спочатку всі мої устремління були пов’язані з театром. Я вступала до театрального інституту на акторський факультет. Але мій тато, досвідчений театральний педагог і режисер, знав, що таке акторський шлях, і тому зробив усе, щоб не пустити мене в професію. І я йому за це вдячна. До третього курсу консерваторії я не втрачала думки, що повернусь у театр. І повернулася, але іншим шляхом — через музичний театр, свою діяльність театрального рецензента, через чоловіка Віталія Сергійовича Губаренка».
Життя Марини Черкашиної-Губаренко було пов’язано з двома містами — Харковом, де протягом понад 20 років викладала на кафедрі історії музики у рідній Консерваторії, та Києвом, де з 1985 року продовжила свою педагогічну і науково-творчу кар’єру.
Тут у 1996 році вона заснувала Київське Вагнерівське товариство, з ініціативи якого відбувалися регулярні концерти і лекції, присвячені творчості композитора, а також надавалася можливість українським музикантам/кам відвідати фестиваль опер Вагнера у Байройті. Сама Марина Черкашина-Губаренко неодноразово публікувала в українській періодиці свої огляди та рецензії на події фестивалю.
Маючи літературний хист, у зрілому віці пані Марина почала писати вірші. У 2007 році вона вже була авторкою 240 віршів, об’єднаних у збірці «Шум життя», що залишилася не виданою. Продовжувала писати поезію і надалі.
Присвятивши своє професійне життя музичному театрові, Марина Черкашина-Губаренко обстоювала необхідність його модернізації, зокрема, гостро критикуючи консерватизм і заскорузлість вітчизняних оперних сцен:
«Подорожуючи світом, я намагаюсь долучитися до естетики сучасного музичного театру, розкрити її. В Україні це зробити неможливо. Так, випускають окремі гарні вистави, є талановиті співаки, але сучасного оперного театру в нас, на жаль, немає. А наживо осягати оперне сучасне мистецтво — це відчуття неповторне!»
Перелік основних наукових праць Марини Черкашиної-Губаренко:
Кандидатська дисертація «Сучасна музично-психологічна драма: деякі тенденції розвитку жанру» (1972)
Докторська дисертація «Історична опера першої половини ХІХ століття» (1985)
«Опера ХХ століття. Нариси» (1981)
«Історія опери. Західна Європа ХVІІ—ХІХ ст.». Навчальний посібник (1985, у співавторстві)
«Музика і театр на перехресті епох» (збірник статей у 2–х тт., 2002)
«Оперний театр у мінливому часопросторі» (2015)