16 червня на робочому засіданні Вченої ради НМАУ ім. П. І. Чайковського було одностайно ухвалено «звернення Наглядової ради, Вченої ради, колективу Академії до Президента України, Голови Верховної Ради, прем’єр-міністра, міністра культури та інформаційної політики, в якому, зокрема, йдеться про небезпеку маніпулювання іменем Чайковського, як імперським наративом, а також висловлено прохання підтримати всі заходи для повернення Україні композитора з українським корінням, для захисту його спадщини від використання її агресором як інструменту руйнації української сутності».
«За» висловились: член наглядової ради НМАУ Юрій Рибчинський, завідувач кафедри хорового диригування Євген Савчук, професор і завідувач кафедри дерев‘яних духових інструментів Роман Вовк, професорка, завідувачка кафедри оперної підготовки та музичної режисури Євдокія Колесник, професор Дмитро Гаврилець, завідувачка кафедри історії світової музики, професорка Валерія Жаркова.
Під час засідання Юрій Рибчинський запевнив: «Воювати можуть уряди і армії, культури ж ніколи не можуть воювати одна з іншою. Вони можуть конкурувати чи взаємозбагачуватися. Чайковський, як і Шекспір, як і Жанна д’Арк, як і Христос, не належить одному конкретному народу, він належить усьому світу. Етнічно Петро Чайковський не був росіянином: його батько походив із роду запорізьких козаків, а мати була француженкою. З неймовірною любов‘ю Петро Ілліч ставився до України. Доказом цього є його музика, основана на українському мелосі, а також його слова: “Я знав людей геніїв, але я знав і один народ геніїв — це українці!”».
Така політика керівництва Академії є послідовною впродовж останніх місяців повномасштабної фази російсько-української війни. Нагадаємо, у травні керівник установи Максим Тимошенко підтримав ініціативу Міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності» під назвою «Культурний код нації. Чайковський-українець», а в березні ректор НМАУ в іноземних медіа висловився проти заборони російської культури: «Це помилка. Ми не згодні з забороною російської культури. Ми не вважаємо це доречним чи розумним. Неможливість виконувати видатні мистецькі твори, як-от “1812” чи інші, – це дуже спотворена логіка. Сучасна путінська Росія нічого спільного не має з великою російською культурою» *(оригінал цитати англійською наприкінці).
Однак всупереч заяві про «неоднозначне ставлення» і пропозицію ректора «висловити свої думки і пропозиції», думки великої частини спільноти Академії враховано не було. До прикладу, на початку квітня Відкритий лист до колективу Національної музичної академії України, у якому озвучена проблема використання імені Чайковського, опублікувала Олена Корчова, професор кафедри історії світової музики: «Для світу ми лише формально є українським закладом, а фактично, символічно й номінально — російсько-орієнтованим».
17 червня Олена Корчова відреагувала у соцмережі: «Проведенням напів-секретного Робочого засідання вирішити проблему неможливо. Як і відвертим ігноруванням думки опонентів. Ще менш перспективною є позиція гібридної аргументації. Якщо є реальні причини збереження імені П. І. Чайковського в назві Академії (юридичні, практичні, фінансові), їх варто озвучити. Пояснити таким «маніпуляторам», як я, що справа не в українській сутності композитора, а в китайських грошах, включно з нашими зарплатами».
Доктор мистецтвознавства, в.о. професора НМАУ Юрій Чекан опублікував текст-фрагмент свого інтерв’ю для BBC Music Magazine, що відбулося у квітні цього року. На його думку, називати Чайковського українським композитором є ознакою постколоніального мислення. Серед головних трьох доказів на противагу «українськості» композитора музикознавець називає той факт, що корені Чайковського є українськими на 1/8. Ще один аргумент щодо використання українських мелодій, на думку Чекана, не є репрезентативним: «У своїх композиціях Бетховен також використовував українські мелодії, але ніхто не вважає його українським композитором». Третім суперечливим аргументом є інформація про неодноразові відвідини Чайковським України, що надихала його на створення музики, що музикознавець коментує як: «Місцем проживання культурна приналежність композитора не визначається. Чайковський ніколи не вважав себе українцем. Він був типовим російським композитором, як Мусоргський чи Бородін».
Врешті, Студентське Наукове Товариство НМАУ ім. П. І. Чайковського 3 травня публічно презентувало результати опитування студентства закладу, які свідчать про настрої, спрямовані на вилучення з назви закладу імені композитора Чайковського.
Відома композиторка Алла Загайкевич розповіла: «З початку війни мені, як і більшості українських композиторів та музикознавців, довелося витрачати щодня по кілька годин на спілкування з іноземними колегами, пояснення НАШОЇ спільної української мистецької позиції щодо дерусифікації, декомунізації та деколонізації…
І от сьогодні — як ніж у спину — рішення Вченої Ради консерваторії, одностайність якого мене жодним чином не переконує. Виникає болісне відчуття знецінення діяльності величезного багатонаціонального культурного війська, яке розчищає шлях українському мистецтву у світі».
Випускник Академії, знаний скрипаль Ігор Завгородній звернувся до колективу НМАУ: «Чайковський — це російський композитор. Це росіянин номер один, як у світовому мистецтві, так і російській культурній політиці… Якщо вам здалося, що світова наука помиляється: увесь світ хибно визнає Чайковського російським композитором і не визнає українським, якщо вам здалося, що можете потягатися з росією в цьому, здалося, що можете переконати світове мистецтвознавство, то у вас немає і не буде для цього достатніх інструментів, аргументів, достатнього всесвітнього впливу, визнання, престижності, медійних потужностей, фахівців, часу, немає, зрештою, нагальної потреби».
Він акцентував на тому, що «для престижної Академії не личить називатися ім’ям зарубіжного композитора лише через його симпатію до пісень і краєвидів території (котру він вважав лише регіоном своєї імперії), через його часткову етнічну спорідненість. Це логічно лише в контексті меншовартості. Це зовсім не логічно в контексті нашої тяжкої та гідної боротьби проти руйнівної російської політики».
Наостанок зауважимо, що Український інститут надав митцям та інституціям рекомендації «утриматися від представлення, виконання та популяризації російської культури і мистецьких творів, поки триває війна проти України».
Однак проблема публічного обговорення перейменування національного музичного закладу в центрі Києва тільки загострюється. Не дослухаючись до закликів представників колективу та студентства, влада у НМАУ зосереджується на «поверненні» цього композитора Україні.
Оновлення. 18.06 22:35
Скандальне рішення стало однією з головних новин для російських ЗМІ: зокрема, видання Царьград повідомляє, що «російський бунт спалахнув в серці Києва. За Чайковського», ресурс Lenta.ru узагальнює — «На Україні відмовились “скасовувати” Чайковського», низка інших медіа (див. скріншоти) посилаються на цитату Рибчинського як представника Вченої ради та називають композитора Чайковського росіянином, підкреслюючи його «неймовірну любов» до України.
*“This is a mistake. We disagree with banning Russian music. We don’t think it’s appropriate or reasonable. That you cannot perform great works of art, whether 1812 or others, is very twisted logic. Modern Putin’s Russia has nothing to do with the great Russian culture. By banning it we are not doing anybody a favour.”
Читайте також:
• Конкурс Чайковського виключили з Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів
• Відкритий лист до колективу Національної музичної академії України
• Відкритий лист музикознавчої спільноти України
Цей текст створено на кошти наших читачів. Ви також можете підтримати нас підпискою на Patreon, або одноразовим переказом коштів.