Десять поглядів на Різдво: добірка класичної музики

Музика Різдва — це не лише «Щедрик» Миколи Леонтовича чи «Тиха ніч» Франца Грубера. Це окремий світ композиторської фантазії, який розвивається віддавна і донині бринить життям. 

Запрошуємо поринути у різдвяну подорож крізь століття разом із класиками світової музики.

Італія. Джованні П’єрлуїджі да Палестрина

«Нині Христос народився, 

нині з’явився рятівник, 

сьогодні на землі ангели співають, 

архангели радіють, 

сьогодні праведники тішаться, кажучи: 

Слава во вишніх Богу!»

На текст величального антифону «Hodie Christus natus est» писали музику не один десяток композиторів, серед них Джованні Габріелі, Ян Свелінк, а також Джованні П’єрлуїджі да Палестрина. Останній — з-поміж сотень духовних творів, створив однойменний різдвяний мотет. Це сталося в рік, коли композитор перебував на вершині визнання, але також рік особистої трагедії через втрату двох синів.

Однак в музиці вилискує світло Різдва. Воно чується у радісних вигуках «noe, noe», жвавому перегукуванні між хорами та філігранному переплетінні багатоголосся. Неспроста вже понад чотири століття мотет Палестрини й надалі співають напередодні події, на котру з надією чекає християнський світ.

Німеччина. Георг Фрідріх Гендель

Одна із найвідоміших ораторій Георга Фрідріха Генделя«Месія» — створена до Великодня. В наші ж дні її переважно асоціюють із Різдвом, бо перша частина присвячена народженню Ісуса Христа.

Текст із цитат Біблії охоплює хронологію від пророцтв Старого Заповіту до воскресіння і кінця світу. Ораторія написана із взоруванням на оперні канони й призначена для виконання в концертному просторі, а отже демонструє процес секуляризації того часу. Про це зауважує Девід Ґрін, коли пише, що «Месія» «трансформує світський формат і стиль, й вони стають носієм літургійного досвіду», а «профанне перетворюється на священне».

Не всі сучасники Генделя тоді розуміли, як твори з церковним змістом можуть звучати поза храмом. Хтось же сприймав «Месію» за «благородні розваги» для публіки. Так назвав ораторію лорд Кінолла, коли після прем’єри в Лондоні до нього завітав Гендель. На закид композитор відповів: «Мій лорде, мені було б шкода, якби я лише розважав їх; я хотів зробити їх кращими».

Австрія. Леопольд Моцарт

За рік до народження Вольфганга Амадея Моцарта, його батько Леопольд написав оркестровий дивертисмент «Музичне катання на санях». Цей період був розквітом творчості 36-річного скрипаля, композитора та педагога, який досягнув вершини з публікацією його «Скрипкової школи» в наступному 1756 році. Вольфанг Амадей Моцарт знав цей дивертисмент і пізніше додав його фрагмент у свої «Німецькі Танці».

Музика твору звукозображальна, сповнена оптимізму і гумору. В оркестрі використовуються дзвіночки для саней, батіг, брязкальця і трикутник — все для того, щоб виразно змалювати подорож на бал морозного вечора. Про це свідчать і програмні підзаголовки: «Катання на санях», «Молода леді тремтить від холоду», «Бал починається». Леопольд Моцарт любив карнавали, тому тема зимового свята була для нього близькою.

Україна. Микола Лисенко

Опера «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка багато в чому перша: перша завершена опера композитора, перша з трьох опер на сюжети Гоголя, «перша українська опера без розмовних діалогів», «перша українська опера-колядка». 

Хоч колорит Різдва тут позбавлений Гоголівської містики, проте насичений численними прикладами традиційної пісні. «Ой радуйся земле», «Славен єси», «Ой, дивнеє народження Божого Сина», «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Чи дома, дома бідная вдова», «Ой співали три янголи», «Ходив, походив місяць по небу» — вервечка колядок пронизує оперу Лисенка.

Іван Франко у рецензії на постановку «Різдвяної ночі» наголошував: «Музика, яку до цього лібретто написав Лисенко, принаймні у своїй вокальній частині, наскрізь народна, українська. Прості мотиви колядок, танкових і гумористичних пісень, ба навіть на диво мелодійні козацькі пісні, як перлини, вплетені в драматичний речитатив».

Сьогодні оперні театри не мають в репертуарі «Різдвяної ночі». Але послухати її в записі неодмінно варто.

Норвегія. Едвард Гріг

Романси та пісні Едварда Гріга стали візитівкою композитора і норвезької класичної музики XIX століття. «Всі вони написані для неї» — казав Гріг з думкою про дружину Ніну, яку високо цінував як вокалістку та незмінну виконавицю його творів. Він підкреслював: «Для мене було цілком природно, що вона співає так гарно, так промовисто — від повного серця і з глибини душі… У співі вона робила саме те, до чого я прагнув у своїй творчості: передусім інтерпретувала вірш».

Серед віршів, до яких звертався композитор, були й про Різдво на слова норвезьких і данських поетів: «Під різдвяною ялинкою», «Різдвяне дерево» з циклу «Дитячі пісні» (№2), «Різдвяний сніг» з циклу «6 поем на слова Хольгера Драхмана» (№5), а ще «Різдвяна колискова», яка з’явилася останньою якраз на зорі XX століття.

«Різдвяна колискова» чарує простотою. Ніщо в ній не заступає змісту вірша: оповіді матері про немовля Ісуса в холодних яслах, якого вона закликає зігріти у власній душі.

Фінляндія. Ян Сібеліус

Вокальний цикл «П’ять різдвяних пісень» Яна Сібеліуса означений як opus №1. Робота над ним тривала протягом 15 років, проте композитор продовжував його аранжувати до останніх літ життя. 

Ці пісні дотепер є улюбленими колядками у Фінляндії. Найбільш популярні — дві завершальні: «Не дай мені блиску, золота чи пишності» та «Високі замети».

Співи різдвяних пісень із цього циклу були щорічною традицією в родині митця. Ба більше, «сигналом про початок різдвяних урочистостей для дітей Сібеліуса було, коли Ян починав грати “Високі замети”», — зауважує Ребека Ліберман.

У спогадах про дідуся внучка Яна Сібеліуса Лаура Енкель згадує: «Він грав “Високі замети” так голосно, з опущеною педаллю, ніби грав на органі. Ніби він хотів мати у звучанні ще й оркестр. Ми співали цю пісню, а потім співали “Не дай мені блиску, золота чи пишності”. Це було дуже весело».

Англія. Бенджамін Бріттен

Через дев’ять років після написання хорових варіацій «Хлопчик народився», 29-річний Бенджамін Бріттен взявся за ще один твір для хору на різдвяну тему — «Церемонію колядок». Тривала Друга світова війна, а молодий композитор повертався на кораблі до рідної Британії після трьох років перебування в Америці. 

Під час мандрівки Бріттен обрав дев’ять текстів із книги ренесансної та середньовічної поезії «The English Galaxy of Shorter Poems» і створив із них відомий цикл. Музика в ньому розмаїта за характером: урочиста, споглядальна, войовнича. Адже автор вміло веде її за словом. 

Диригент Гордон Говард Лемб зауважував, що цей твір «добре ілюструє хоровий стиль Бенджаміна Бріттена»: дисонанси замінюють акценти у словах; імітації «стають чимось більшим, ніж просто хорова техніка». Бріттен майстерно складає звуковий вітраж. А дискантний хор у супроводі арфи якнайкраще розкриває атмосферу дитинства і Різдва. 

Америка. Джордж Крамб

«Маленька різдвяна сюїта A.D. 1979» для фортепіано Джорджа Крамба виникла під враженнями від фресок Джотто в Падуї. Пізніше композитор продовжив писати музику за картинами ван Гога, Шагала, Далі, Клімта, Пікассо та інших художників у «Метаморфозах».

Щоб збагатити звучання і відобразити власні розважання над сюжетом фресок, композитор вжив розширених технік гри на роялі — гри на струнах і приглушення їх рукою. Яскравий тембровий ефект «арфи менестреля» породжує піцикато і глісандо струн у поєднанні зі звичним видобуванням звуку в таємничій «Пісні святої ночі». 

Ноти сюїти не мають графічного оформлення, як, наприклад, у «Макрокосмосі» Крамба. Та все ж, за словами Стівена Брунса, «екскізи для цієї роботи візуально захоплюють». Це тому, що «багато сторінок анотовано червоним, фіолетовим, зеленим і пурпуровим чорнилом». Композитор передає символіку кольору побачених фресок не лише в сонористичних плямах кластерів чи безперервному, всеохопному гулу педалі, а й на папері зокрема.

Джордж Крамб називав музику «системою пропорцій на службі духовного імпульсу». Можемо пересвідчитися у твердженні композитора через прослуховування його «Маленької різдвяної сюїти».

Латвія. Петеріс Васкс

«Миру на Землі і добра всім людям» — так описує приховане послання Струнного квартету №3 Петеріс Васкс. Він розпочав роботу над твором на Різдво 1994–го. За рік партитура була готова, а за два — з’явилася версія для струнного оркестру під назвою «Музика Адвенту».

У Струнному квартеті №3 композитор не прагне прямо передати атмосферу Різдва. Це радше міркування про те, що головне. Дуглас Резерфорд звертає увагу, що Васкс з цією метою «використовує різноманітну палітру музичних стилів і прийомів, як-от переробку колядки “З неба на землю я приходжу” в першій частині». А ще латвійські народні танці та імітування пташиного співу. 

Вибір струнних інструментів для Петеріса Васкса природний. Він професійно грав на контрабасі, а окрім того казав: «Я досить рано зрозумів, що звучання струнних інструментів це мій ідеал звучання. <…> Я особливо зачарований відчуттям кантилени та нескінченного співу… Це могутня сила. Струнні — в них моє послання звучить найкраще, в них я можу його найліпше заспівати».

Естонія. Арво Пярт

«Слова пишуть мою музику» — говорить Арво Пярт. І першої черги імпульсом до творення музики для нього є сакральні тексти. «Різдвяні Антифони» для струнного оркестру не виняток. 

Вони є інструментальною версією «Sieben Magnificat-Antiphonen» для змішаного хору. В основі — сім молитов, які співаються на римо-католицькій літургії протягом тижня аж до Святвечора. І хоча в оркестровому варіанті слів немає, молитовність, що від них походить, зберігається у притаманному для Пярта стилі тінтіннабулі.

Цьогоріч в Україні «Різдвяні Антифони» пролунали вперше у виконанні Київського камерного оркестру під орудою Наталії Пономарчук. Концерт був пов’язаний із книгою Пітера Бутенєва «Арво Пярт: З тиші» від видавництва «Дух і Літера», яка розкриває християнський світогляд композитора.

Різдвяна музика напрочуд багатогранна. В ній по-особливому віддзеркалюється зміна епох та мислення. Рефлексія, оповідь чи молитва — композитори обирають різні шляхи, щоб доторкнутися до одного з найочікуваніших зимових свят. Щоб поділитися зі слухачами візією свого Різдва.

 

Цей матеріал створено та опубліковано завдяки грантовій підтримці медіа The Claquers від Наукового товариства імені Шевченка в Америці.

 


Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *