Музика про секс, килим, сонячних зайчиків. Музикант_ки анонсують Київські музичні премʼєри-2026

У суботу, 23 травня у столиці стартує фестиваль сучасної музики «Київські музичні прем’єри», що традиційно об’єднує музичну спільноту навколо нових українських творів та актуальних музичних практик. 

Упродовж дев’яти днів у програмі будуть представлені симфонічні й камерні концерти, хорові проєкти, вечори нової вокальної музики, перформативні формати, творчі зустрічі й спеціальні події за участі молодих виконавців та незалежних ансамблів. Концерти відбуватимуться на різних майданчиках: основні події — у Національній філармонії, а також — у музичній академії, академії мистецтв, Національній спілці композиторів і в культурному просторі Культмотив. 

Ми поспілкувалися з музикантами й музикантками і у цьому тексті зібрали їхні коментарі про найцікавіші камерні події фестивалю — концерти скрипаля Антонія Кедровського, ансамблів Margines, Petrichor, дуету Романа Фотуйми і Дар’ї Шутко, а також спецпроєкт Tapestry за участі Ensemble 24, Тетяни Хорошун Pogulyay та Clemens Poole. 

Petrichor Ensemble. Complex Personality

23 травня, фоє філармонії

У програмі — музика Золтана Алмаші, Ореста Смовжа, Антона Кошелева, Поліни Погожої, Максима Іванова та Маргарити Шевченко. Виконавці — струнно-смичковий ансамбль молодих київських музикантів і музиканток.

Одним із головних принципів формування програми для ансамблю стала увага до виконавського складу. За словами скрипаля Акіма Зварича, музиканти свідомо шукали твори, які би дали змогу показати різні камерні конфігурації ансамблю — не лише як технічну необхідність, а як окрему драматургію вечора.

Михайло Павлов, скрипаль ансамблю, розповідає про програму:

«Дует Маргарити Шевченко для двох скрипок передає емоції та почуття натовпу людей, які разом переживають негативний досвід. Композиторка ніби намалювала справжній пейзаж цього всесвіту. Нам не потрібно було щось придумувати. Ми всі жили у період блекаутів, ми всі переживаємо жахи сьогодення, тому звуки, ноти та шуми самі за себе говорять.

А от тріо Поліни Погожої “Sunny Bunnies”, особисто для мене, — це дуже ностальгічна музика, в котрій практично нічого не відбувається, трохи імпресіоністична, дуже світла та в хорошому сенсі дуже проста. Можна сказати, що це невеличкий фрагмент-спогад. Ми також виконаємо квартет Поліни. Композиторка сама зазначає, що це уривок, який їй наснився і вона вирішила залишити його при собі, розширивши свої власні сни та спогади крихкою фактурою та мелодичною тканиною. Це, по суті, фотографія — мить, що зафіксована, а ми стаємо її частиною».

Акім Зварич підкреслює, що концерт стане майданчиком для творчого висловлювання композиторів і композиторок різних поколінь:

«Питання “чому ця музика потрібна зараз?” напевно варто починати з питання “чому музика потрібна зараз?” Сучасна музика потрібна так само, як і будь-яка інша. І дуже великий плюс цього проєкту в тому, що не тільки знані композитори подають свої роботи, а й молоді українські автори можуть проявити себе».

Антоній Кедровський. Lust study

25 травня, фоє філармонії

Скрипаль і диригент Антоній Кедровський упродовж фестивалю виступить в обох своїх творчих  іпостасях. У понеділок, 25 травня, музикант дасть сольний скрипковий концерт. Зі слів Антонія Кедровського:

«Програма формувалася одразу у кількох напрямах. Деякі твори потрапили до програми через відкритий відбір сучасної української музики — зокрема, композиції Олексія Шмурака, Олександра Чорного та Ренати Сокачик, які я обирав разом із організаторами фестивалю. Водночас для мене було важливо не обмежувати програму лише українською музикою, а створити різнопластовий і стилістично відкритий простір звучання. Саме тому до концерту увійшли також твори, які я давно хотів виконати — Дьйордя Куртаґа і Кайї Сааріаго.

Всі ці твори дуже різні. Концерт відкриватиме твір Олексія Шмурака, що дав назву усьому концерту. Ця композиція «крінжова» у найкращому сенсі цього слова — тут можна не стримувати себе в будь-яких проявах, навіть виходячи з назви («Lust study» можна перекласти як «Дослідження хтивості» — ред.).

Я ціную музику, яку можна інтонувати, ту, в якій виконавець здатен прожити фразу як внутрішнє мовлення. Саме тому окреме місце у програмі посідає твір Дьйордя Куртаґа, де ця можливість зберігається — разом із імпровізаційністю й сучасними засобами виразності. 

Соната Ренати Сокачик вразила мене щільністю музичного матеріалу. У шестихвилинній композиції сконцентровано стільки інтонаційних, ритмічних і мелодичних ідей, що за іншої драматургії вони могли б розгорнутися у повноцінну півгодинну сонату. Але в цьому і є її особливість та привабливість — вона дуже стисла, і водночас там є простір для інтонування.

Читайте також: «Corali Sbagliati» Ренати Сокачик або як писати неправильну музику?

Твір Олександра Чорного дуже атмосферний. Там немає трагічних інтонацій — це радше гра, перелив світла. І мені здається, що саме в поєднанні з іншими творами він спрацює дуже цікаво.

Музика Кайї Сааріаго — це про особливий стан, тонкий і складний для досягнення. У нього не так легко потрапити, але для мене, як для інтерпретатора, дуже важливий сам досвід такого занурення — у щось нетрадиційне для класичної музики.

Я активно працюю із сучасними авторами й авторками, втім свідомо намагаюсь не надто занурюватися у їхні прямі пояснення щодо творів. На мою думку, надмірна комунікація іноді навіть заважає безпосередньому контакту з музичним матеріалом. Водночас технічні аспекти виконання я обговорював із композиторами, а у випадку із сонатою Ренати Сокачик я фактично створив власну виконавську редакцію.

Для мене сучасна музика — це передусім можливість розповісти те, що неможливо описати словами. Музика без виконання і виконавців не існує, тому я в певному сенсі стаю співавтором і ділюся тим, про що сам хочу сказати».

Ensemble Margines. Passione

27 травня, фоє філармонії

До основного складу ансамблю входять студенти Національної музичної академії України, виконавці на духових, ударних та струнних інструментах. Засновниця й диригентка ансамблю Єлизавета Огороднійчук розповідає про програму концерту:

«Мені подобається, що всі композитори, представлені у програмі, дуже різні. Їхні естетики не перетинаються. Від звукових просторів Тетяни Хорошун та Олени Сєрової — до провокацій Сергія Зажитька й Андрія Мерхеля. Нам точно не сумно у процесі підготовки.

Різні естетики кидають нам як виконавцям різні виклики. Провідним у творчості нашого колективу був і залишається процес постійного розмивання меж “допустимого” в академічній музиці — пошук нового, нешаблонного способу вираження себе на сцені, відхід від усього, що часто диктує академічна освіта.

Окреме місце у програмі посідає новий твір Андрія Мерхеля — композитора, який послідовно працює у сфері  концептуального мистецтва. Цього разу автор завершує свій багаторічний цикл творів-лекцій новою “лекцією-рапсодією” для ансамблю — роздумом про те, як значущі філософські ідеї здатні перетворюватися на катастрофи».

Сам композитор розповідає про твір:

«“Євразійські наспіви” — це музична мапа кризи. Твір, у якому крізь алюзії на “Циганські наспіви” Сарасате та багатошарові семіотичні конструкції проступає питання про те, як філософські концепції, зокрема ідеологія так званого “русского міра”, перетворюються на мільйони зламаних доль та переміщених людей. Це спроба почути, що відбувається, коли форма і значення вступають у конфлікт та утворюють прірви між культурами й цивілізаціями у реальному житті».

Читайте також: «Де шукати сучасну оперу?» #3: Андрій Мерхель та опера «Ентропія»

Для Єлизавети Огороднійчук актуальність нової музики, представленої у програмі, полягає насамперед у її безпосередньому зв’язку із сучасністю: 

«Неважливо, чи йдеться про неоренесанс, концептуалізм або провокацію. Сучасний світ дає змогу бути тим, ким ти сам хочеш бути. Деякі твори у програмі — це послідовне продовження творчого шляху композиторів, інші — навпаки, спроба відійти від звичного вектора й знайти нового себе».

Роман Фотуйма і Дар’я Шутко. Presence

31 травня, фоє філармонії

Дует київських саксофоніста й піаністки представить програму сучасної української музики, у якій саксофон постане як інструмент з широкою тембровою палітрою, великими технічними можливостями та відкритістю до сучасних виконавських експериментів. Про програму концерту розповідає соліст-саксофоніст Роман Фотуйма:

«Ми  формували програму так, щоб твори між собою не конкурували, а доповнювали один одного, вибудовуючи цілісну драматургію. Хотілося виконати якомога більше музики і показати потенціал саксофона в усіх його різновидах. Нам важливо, щоб композитори більше взаємодіяли з цим інструментом.

Читайте також: Реліз української музики для саксофона і фортепіано. Розповідають Роман Фотуйма і Дар’я Шутко

“Балада” Віктора Степурка, що має підзаголовок “Пам’яті загиблих за Україну”, спочатку була написана для фагота, але завдяки нашій дружбі та співпраці з композитором у 2026 році з’явилася редакція для баритон-саксофона з фортепіано. Окрім цих камерних версій твору, існує також оркестрова редакція.  

Звучатиме також “Нагірна проповідь” Олександра Щетинського — твір для жіночого голосу, альт-саксофона та фортепіано. Вокальна партія виконується грецькою — солістка Ганна Марчук спеціально брала мовні уроки, щоб максимально передати задум автора. Цей твір був написаний ще у 2004 році, але перше виконання в Україні буде саме у межах фестивалю.

З-поміж інших творів програми окремо хочу виділити “Квартет” Яни Шлябанської. Попри назву, твір розрахований на одного виконавця на всіх чотирьох саксофонах.  Тож я вимушений буду поєднувати сопрано, альт, тенор та баритон, які будуть розміщені в різних частинах сцени у фоє. Мені доведеться  переходити, а інколи навіть перебігати між ними. Для нас це буде унікальним сценічним досвідом».

Ensemble 24. Tapestry. Спецпроєкт

29 травня, Культмотив

Новий проєкт колективу Ensemble 24, що спеціалізується на новій музиці, обʼєднає акустичних і електронних музикантів і музиканток. Про спецпроєкт фестивалю розповідає засновник ансамблю Олександр Чорний:

«Концепція нашого проєкту ґрунтується на грі слів, де Tapestry — це водночас і гобелен, і касета (Tape). Акустичні музиканти Ensemble 24 та електронні музиканти Олексій Pogulyay, Clemens Poole і Тетяна Хорошун  формують єдине звукове полотно, своєрідний музичний гобелен, у якому кожен елемент вплітається у загальну текстуру. Ми використовуємо ефекти касетних рекордерів, які обробляють сигнал акустичних інструментів та передають на восьмиканальну акустику Ambisonics. Тож для слухача це буде і імерсивний, і електронний, і акустичний досвід.

Читайте також: Комахи, птахи та інша сучасна музика від «Ensemble 24»

У концерті задіяна велика команда — 11 учасників, а також система Ambisonics Андрія Савіних, яка створюватиме ефект повного занурення. Вісім каналів будуть розташовані навколо всього концертного простору. Диригент ансамблю Володимир Руденко поєднує всі інструменти та електроніку в єдину акустичну драматургію. Він вибудовує послідовність текстур, атмосфер, настроїв, працює з пропорціями між акустичним звучанням, електронікою та простором. Цей проєкт напів імпровізаційний. Єдиним абсолютно фіксованим твором є “Madrigal” Тетяни Хорошун, точніше його нова редакція для електроніки та восьми каналів.

Можу сказати, що на сьогодні це один із найскладніших наших проєктів. Цей концерт — випробування акустичних, просторових, тембральних і навіть організаційних можливостей».

 

---

Читайте також:

• Оперний баритон під фанк або чому ця музика така химерна? Альберт Цукренко про українську естраду
• «Увійти як сильні і впізнавані», — музична кураторка Ольга Бекенштейн про міжнародну співпрацю
• Як звучить Чорнобиль. «Опромінені звуки» Олександра Нестерова