«Той самий» у Львівській філармонії: «Слухання музики Моцарта для українців є необхідністю»

Моцарт — настільки знаменита фігура, що його хіти посідають найвищі сходинки в плейлистах класики кожного другого землянина. Стиляга й трагік, лірик й веселун водночас… 27 січня о 18:00 в рамках концертної серії “Україна. Музи не мовчать” Львівська національна філармонія презентує вечір-присвяту до дня народження іменитого композитора. У програмі — рідко виконувані дивертисменти, клавірні п’єси з “Лондонського зошита”, оперна арія та квартет №3. Звучатиме тонка й світла, прониклива музика генія  — саме необхідна у ці темні часи. 

Фото: Юрій Стефаняк

Для виконання зібралась всеукраїнська компанія музикантів — з Харкова, Києва та, звісно, Львова: Наталія Кожушко-Максимів (флейта), Анна Іванюшенко (клавесин), Сергій Леденьов (тенор), Кирило Бондар  та Дмитро Лиско (скрипка), Устим Жук (альт), Дмитро Ніколаєв (віолончель) та Іван Лиховид (контрабас).  

Перед концертом про власні моцартівські враження розповіли Іван Лиховид, Анна Іванюшенко та Сергій Леденьов.

Іван Лиховид:

Буду чесним, музичну школу я закінчив не за власним бажанням. Тому справжня, свідома любов до музики у мене з’явилась під час навчання в музичному училищі. І з того часу я дуже добре пам’ятаю, як на уроці історії музики нам включили 25 симфонію та Реквієм Моцарта: так відбулось моє свідоме знайомство з творчістю композитора, і перше, що вразило в цій музиці — це її фантастична здатність легко запам’ятовуватись, водночас залишаючись непередбачуваною. Мабуть, в цьому і є геніальність Моцарта. Я й досі в цьому певен. Різниця з сьогоденням лише в тому, що мені випала чарівна можливість переконати слухачів, виконуючи його музику.

Всі ми хоча б раз в житті чи по радіо, ТБ, чи від сусіда чули, що мелодії Моцарта мають цілющі властивості та можуть перетворити немовля на вундеркінда. Я не знаю, чи впливає музика Моцарта на фізичний стан, але точно знаю, що слухаючи Моцарта, ти відпочиваєш та оновлюєшся душею. В такому разі слухання музики Моцарта для українців є необхідністю. А також Моцарт може допомогти українським виконавцям збирати донати на ЗСУ по всьому світу. Тож граймо й слухаймо Моцарта!

Анна Іванюшенко

Я дуже люблю музику Моцарта від студентських років. Зараз, коли я вже сама викладаю, звернула увагу на те, що студенти переважно говорять: “як складно грати таку, на перший погляд, легку музику”. Амадео іноді просто невловний у спробах досягти балансу між глибиною сенсів його музики та легкістю її подачі, адже музика Моцарта втрачає свою справжність при найменшій внутрішній фальші, а одночасно потребує просто філігранної технічної майстерності, ясного, легкого звуку, а також вміння побудувати елегантну та водночас логічну форму. Ось це поєднання глибини та елегантної простоти для мене є найбільшою загадкою Амадео. 

Свого часу мене вразили слова Еріка-Еманюеля Шмітта про музику Моцарта. Наведу цитату з книги “Кікі ван Бетовен”: Моцарт викликає у нас ніяковість, нам необхідно відшукати в нього недоліки: схильність до сумнівних жартів, фатівство, марнотратство, образливість — щоб послабити вплив його генія. Проте, якщо подібні деталі здатні знецінити звичайну людину, то композитору вони надають таємничості. Звідки ж такий плутаник бере цю небесну музику?”.

Зараз кожен із нас переживає психологічну травму. Щодня смерть дихає нам в лице. Хтось втрачає рідних та близьких людей, хтось співпереживає трагедії, підсвідомо караючи себе за те, що має змогу жити нормальним (наскільки це можливо) життям. Наша психіка вибудовує захисні мури, аби втриматись ми стаємо черствішими, менш емоційними. І от саме музика, особливо така прекрасна у своїй чистоті та беззахисності, як моцартівська, дозволяє нам хоч на деякий час відтанути серцем. Можливо, це будуть сльози, можливо усмішка, можливо якийсь давній щемливий спогад, але це і є , як на мене, найбільшим даром для нас під час війни — відчуття себе живим серед мороку, страху, відчаю та безнадії просто необхідна небесно-світла музика, якою для мене завжди була музика Моцарта.

Сергій Леденьов

Змалку я співав у хорі “Весняні голоси” — це було у Харкові. Там ми часто співали хор з моцартівської “Чарівної флейти” “Das klinget so herrlich”:  всім дуже подобалось. А вже в класі одинадцятому, мені трапилось відео, де на електрогітарі віртуозно грали його славнозвісне “Рондо в турецькому стилі” — ІІІ частину Одинадцятої сонати. Було ну дуже круто! І аж до консерваторії, й до сьогодні, я проніс відчуття, що Моцарт — то музика для всіх, для маленьких і дорослих, легка для сприйняття через глибинну красу й гармонію. Моцарт буде завжди – навіть коли найсучасніше вийде з моди.

Маю сказати, що у Львів з дружиною (вона у хорі співала) аж на 8 місяці вагітності ми приїхали на початку березня 2022 з Харкова. Тепер наша дитина теж слухатиме концерт. Це я до чого: музу не спинити. Музика і в час війни — життєствердно крокує всупереч усьому. Підіймає настрій не дивлячись ні на що. Музи не мовчать.

 

About the Author

The Claquers is a Ukrainian online magazine devoted to classical music that unites a group of music critics with the mission to foster a critical conversation about art music in Ukraine and beyond. The Claquers organization was founded in June 2020 by musicologist Stas Nevmerzhytskyi and three colleagues: musicologist Dzvenyslava Safian, music theorist Liza Sirenko, and cultural critic Oleksandr Ostrovskyi.

The publication’s provocative name suggests the context in which The Claquers was conceived. After two previous generations of proactive critics who had careers in education and cultural promotion, classical music criticism was limited to either positive reviews or no reviews at all. A fresh and uncensored eye on events in classical music life in Ukraine was needed to shake up the musical community and complete the country’s classical music ecosystem.

Unlike in western Europe and North America, art music audiences in Ukraine are much younger. The collective of writers with The Claquers is also young, and has taken on the task of explaining to these new listeners why a long tradition of classical music in Ukraine exists, and how it became a part of today’s cultural life. As a group The Claquers considers its main goals: to educate about contemporary classical Ukrainian music, to build bridges with popular culture by publishing about diverse musical genres and other arts (such as music in literature or in film), to expand the critical tools of music criticism with audio podcasts, and to cultivate audiences abroad via an English version of the website.

The Claquers was made possible by generous funding that enabled its establishment and is sustained by the generosity of donors on Patreon. This singular and engaged Ukrainian online hub devoted to classical music continues to engage people in this music and invite new authors.

Stas Nevmerzhytskyi (ФОП Станіслав Невмержицький), individual proprietor

The registration number of the taxpayer's registration card, or the series and number of the passport:
3376417436

Location of a individual proprietor:
Ukraine, 04212, Kyiv city, TYMOSHENKA STREET, building 2K, room 302
B

Date and number of entry in the Unified State Register of Legal Entities, individual proprietor and public organizations:
10/16/2020, 2000690010002052048

IBAN
UA153052990000026006036800851

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *