Тімоті Гофт та Вірко Балей: розмова про сучасну українську фортепіанну музику

Dzvenyslava Safian

2 роки ago

Відомий українсько-американський композитор Вірко Балей та знаний американський піаніст Тімоті Гофт презентують концерт, який відбудеться у Peabody School of Music у Балтіморі 20 липня. Він присвячений фортепіанній музиці українських композиторів — разом музиканти досліджують цю програму, розповідаючи про кожен твір, і Тімоті Гофт ілюструє цю музику.

Ми підготували головні деталі їхньої розмови для читання та прослуховування.

Вірко Балей: Я можу з абсолютною впевненістю сказати, що не знаю жодного американського чи канадського піаніста, який би вивчив стільки українського репертуару, — Тімоті божевільний.

Тімоті Гофт: Я хотів зробити сольний концерт саме живих композиторів, адже я вже грав багато концертів з творами української музики, зокрема Лятошинського, Калачевського та Косенка, композиторів минулого. Оскільки Україна зараз переживає важкий час, я вважаю, що це найкращий спосіб реально підтримати музикантів. Це була моя перша ідея, а вже друга — познайомитись із музикою, яку Вірко відкрив мені кілька років тому, але я так і не дійшов до неї.

«Cascades» (2009). Алла Загайкевич

Тімоті: У цій п’єсі багато жестовості. Це чудова назва для твору, вона нагадує мені хвилі, вітри та природні ефекти. Це той тип звуку, який ви іноді чуєте в Мессіана, свого роду імітація природних звуків. І це досить чарівно, у творі багато віртуозності.

«Rythmos» (2000). Любава Сидоренко

Тімоті: Ця композиція є більш ліричною. Проте це цикл, і друга п’єса в ньому досить ритмічна, близька до музики Стравінського.

«Stück» (2004), «Kurz» (2015). Богдана Фроляк

Тімоті: Я відчуваю, що певним чином ці дві п’єси авторки поєднуються, вони обидва мають однаковий ритмічний драйв, однакову мову. Перша трохи більше схожа на музику Стравінського, на мій погляд, друга ближче до Мессіана. Це дуже дисонансна, агресивна музика. Її дуже складно грати.

Вірко: Мені відомо, що Богдана одружена з професійним піаністом, то, може, вона вирішила помститись йому і зробила п’єси якомога незграбнішими для гри (сміється).

«For Elissa» (1988). Леонід Грабовський

Вірко: Грабовський є найстаршим композитором цієї програми (нар. 1935), тим часом як більшість з’явились на світ у 1960-70-х роках.

Тімоті: Я робив запис його «П’яти характерних п’єс», і зараз він також допоміг мені з цим новим для мене твором. Він розповів, що це написано для піаніста з надзвичайно маленькими руками.

Вірко: Для моєї колишньої дружини, Еліси Штутц. З дуже маленькими руками, але з надзвичайною музичністю. Це був час, коли ми почали працювати з композиторами з України; це було наприкінці 1980-х. Ми замовили твір, тому що вона виступала в Нью-Йорку і хотіла зіграти світову прем’єру.

Тімоті: Цей твір дуже складний, і дуже повільний у своїй красі. Можете собі уявити, неймовірно дратує вчити його на початку, але після роботи над твором приблизно 30 хвилин його логіка незаперечна.

Вірко: Гадаю, це зріла п’єса Грабовського. Він написав багато музики, але фортепіанних зразків у нього небагато, зокрема, вартує уваги цикл «Гомеоморфії».

Тімоті: Я вважаю, що його музика, хоча вона може бути не зовсім зрозумілою для першого прослуховування, все ж є дуже сильною, і таке враження можна отримати від творів багатьох великих композиторів. Як, наприклад, у П’єра Булеза, де ти начебто відчуваєш, що є дуже логічний і структурований, розумний підхід до твору, і що він зрештою стане ясним тобі, якщо дати на це час.

«Three Repressed Desires» (2001-2003). Олег Безбородько

Тімоті: Спершу я був збентежений цією назвою, але попрацювавши з твором, я усвідомив її значення.

«Shadows and ghosts» (1999). Людмила Юріна

Тімоті: Композиторка написала мені електронного листа і розповіла, що твір був написаний в Німеччині. Ідея його появи прийшла їй, коли вона блукала у просторі темного напівпорожнього будинку з ліхтарем: «Експерименти з різними градаціями темряви та тіней надихнули мене на створення твору, в якому звуки відтворювали б атмосферу похмурості й таємниці».

Я хотів зіграти цю композицію, тому що це єдиний твір у програмі, який містить розширені техніки, як-от приглушення струн у фортепіано.

«Kharkiv Music» (1981/89). Олександр Щетинський

Тімоті: Після того, як публіка буде «в жаху» від «Тіней і привидів», я завершу програму дечим набагато приємнішим. Ця п’єса дуже не схожа на інші твори Щетинського, це надзвичайно діатонічний і дуже модальний твір, і Олександр сказав мені в електронному листі, що в ньому є багато середньовічних якостей. Твір складається з чотирьох частин; він названий на честь міста Харків.

Хоча насправді я не мав наміру зробити цю програму політичною заявою, що ставалось кожного разу, коли я грав українську музику в минулому, для мене це було більше музичним дослідженням. Але я подумав, що зараз доцільно поставити твір під назвою «Харківська музика» на згадку та в знак солідарності з містом, яке щойно зруйнували росіяни.

Під час розмови композитор сказав мені, що твір, написаний у 1980-х роках мав бути своєрідним протестом проти Радянського Союзу через жахливі умови життя в той час.

Тепер він покликаний бути даниною пам’яті тим, хто зараз страждає на сході України.

***

Тімоті: Я хотів створити якомога різноманітнішу програму, зокрема для того, щоб показати, що в українській музиці існує велика розмаїта панорама, яку не можна звести до одного стилю, навіть двох найвідоміших композиторів Станковича і Сильвестрова. І їхні стилі дуже відрізняються один від одного. Тож я сподіваюся, що це зацікавить молодих людей, вони почують цю програму та отримають натхнення вивчати українську музику.